Термін «трахеїт» складається з двох частин – слова «трахея» і закінчення – іт, що позначає запалення. Таким чином, трахеїт – запалення трахеї. Він може бути самостійним захворюванням, але частіше супроводжує ураження інших органів дихання – носоглотки, гортані, бронхів. Хронічний трахеїт найчастіше розвивається як результат гострого процесу при неправильному лікуванні. Він характеризується чергуванням загострень і ремісій протягом року. Захворювання часто триває багато років, погіршуючи якість життя пацієнтів.
Причини і механізми розвитку
Запалення трахеї викликають інфекційні агенти – найчастіше віруси, рідше бактерії, іноді грибки. Трахеїт може мати алергічну природу, але такі випадки бувають рідко.
Найчастіша причина трахеїту – вірусна інфекція. При несприятливому перебігу хвороби до вірусної інфекції приєднується бактеріальна. В результаті неправильного лікування мікроорганізми (стафілококи, стрептококи, гемофільна паличка та інші) набувають стійкості до антибіотиків, переходять у стабільні форми і концентруються у вогнищах інфекції, наприклад, в області мигдалин. Цьому сприяють причини хронізації гострого трахеїту. При сприятливих для себе умовах мікроорганізми активуються і викликають загострення хронічного процесу.
Причини переходу хвороби в хронічну форму:
- куріння;
- шкідливі умови праці (запиленість, контакт з хімічними речовинами);
- неправильне призначення антибіотиків;
- імунодефіцит (особливо при грибкових трахеїтах);
- серцева, ниркова або дихальна недостатність;
- хронічні хвороби носа і приносових пазух.
Фактори, що сприяють розвитку загострення:
- переохолодження;
- гостра вірусна інфекція;
- контакт з алергеном.
Хронічний запальний процес в трахеї супроводжується посиленим припливом крові до тканинам і виходом іммуноактівних клітин (лімфоцитів) з кровоносних судин. Підвищене кровонаповнення викликає набряк стінок трахеї. Лімфоцити захоплюють мікробні клітини і знищують їх, розпадаючись при цьому самі. В результаті утворюється гнійне відокремлюване. Біологічно активні речовини у великій кількості потрапляють в кров при запаленні, діють на чутливі нервові закінчення – рецептори, викликаючи біль і свербіж.
Щоб очистити поверхню трахеї від гною, залози бронхів починають виробляти слиз. Слизовий секрет, мікроорганізми і продукти їх розпаду утворюють мокротиння. Вона дратує рецептори в стінках трахеї і викликає рефлекторну реакцію – кашель.
Біологічно активні речовини, всмоктуючись в кров, діє на центр терморегуляції в головному мозку. В результаті підвищується температура тіла. Ці ж речовини, а також продукти розпаду і життєдіяльності мікробів викликають загальну інтоксикацію організму.
Постійні загострення трахеїту призводять до формування однієї з двох його форм. Атрофічний трахеїт супроводжується витончення слизової оболонки. При гіпертрофічному процесі відбувається розростання слизової оболонки, її потовщення, формування складок.
Клінічна картина
В період ремісії хронічне запалення трахеї може проявлятися лише незначним сухим кашлем або протікати безсимптомно. Загострення найчастіше починається з симптомів гострої респіраторної вірусної інфекції – підвищується температура тіла, виникає нежить, сльозотеча, першіння в горлі. Потім з’являється головний симптом трахеїту – кашель.
Так як при атрофічній формі в трахеї немає слизових залоз, сухий кашель, мокротиння при ньому мало. Він виснажує хворого, викликає біль у верхній частині живота, порушує сон. Кашель посилюється ночами, в положенні лежачи. Він супроводжується саднящей болем за грудиною, колючий біль в межлопаточной області. При гіпертрофічній формі швидко з’являється рясна мокрота, яка легко отхаркивается. Мокротиння зазвичай серозно-гнійна, жовтого або зеленуватого відтінку.
Страждає загальний стан хворого – з’являється слабкість, головний біль, задишка, погане самопочуття. При цьому якихось змін при прослуховуванні (аускультації) або простукування (перкусії) легень лікар зазвичай не виявляє.
Часто хронічний трахеїт поєднується з хронічним бронхітом. При цьому з’являються відповідні об’єктивні симптоми – хрипи в легенях, притуплення перкуторного звуку та інші.
Діагностика
Крім розпитування та огляду пацієнта лікар призначає такі додаткові методи дослідження:
- загальні аналізи крові та сечі;
- рентгенографія органів грудної клітки;
- дослідження мокроти з визначенням чутливості збудників до антибіотиків;
- бронхоскопія.
Лікування
Лікування хронічного трахеїту проводять амбулаторно.
При вираженому загостренні захворювання хворий непрацездатний. Йому показаний напівпостільний режим, щадна дієта, рясне лужне питво. Необхідно відмовитися від куріння.
Призначаються антибіотики широкого спектру дії, найчастіше макроліди (азитроміцин) або захищені пеніциліни (амоксиклав), у більш тяжких випадках – респіраторні фторхінолони (офлоксацин).
При виснажливому кашлі показані протикашльові засоби центральної дії (терпинкод, либексин). При відходженні мокротиння призначають муколітичні та відхаркувальні засоби (амброксол, аскорил).
Показано парові олійно-лужні інгаляції, сухе тепло на межлопаточную область. Застосування небулайзера виправдано тільки при наявності хронічного бронхіту. Таке лікування повинен призначити лікар.
В період ремісії проводиться санаторно-курортне лікування на південному березі Криму, на чорноморському узбережжі Кавказу.
При дотриманні всіх рекомендацій лікаря прогноз сприятливий. Хронічний трахеїт ускладнюється приєднанням хронічного бронхіту – набагато більш серйозного захворювання.
Для профілактики хвороби слід боротися з вогнищами хронічної інфекції в порожнині рота і глотки, дотримуватися правил індивідуального захисту на шкідливому виробництві, відмовитися від куріння.
Особливості захворювання у дітей
Хронічне запалення трахеї у дитини частіше буває пов’язано з наявністю вогнищ інфекції – хворих зубів, аденоїдів, запалення придаткових пазух носа, тонзиліту. Дуже несприятливим фактором є пасивне куріння – перебування в приміщенні разом з курцями дорослими.
Хронічний трахеїт в дитячому віці проявляється більш яскраво, ніж у дорослих. Дитину турбує постійний сухий кашель, що посилюється ночами. Кашель виникає при сміху, плачу, закиданні голови. Змінюється тембр голосу, він стає більш низьким, хрипким. При алергічному трахеїті напади кашлю пов’язані з контактом з алергеном і супроводжуються застоєм мокротиння в дихальних шляхах.
Загострення захворювання супроводжується у дитини підвищенням температури до 37,5, погіршенням загального стану, відсутністю апетиту, болем у грудях.
Лікування хронічного запалення трахеї у дитини проводиться за тими ж правилами, що і у дорослих, з однією відмінністю: більше уваги приділяється домашньої фізіотерапії, інгаляціям з ефірними маслами евкаліпта, м’яти, шавлії. При нормальній температурі тіла можна використовувати гірчичники, прогрівання ніг. Допомагає тепле молоко з медом, сік редьки і інші народні засоби, що полегшують кашель. Призначити терапію і контролювати її ефективність повинен лікар.
