Обструктивним називається бронхіт, при якому з’являється запалення слизової бронхів переважно середнього і дрібного калібру з утрудненим виведенням мокроти з бронхіального дерева. Він розвивається при гіперсекреції бронхіальної слизу в поєднанні з вузькістю бронхів внаслідок їх спазму мускулатури і набряку слизової оболонки. Всі ці явища сприяють розвитку бронхіальної обструкції.
Механізм розвитку обструкції бронхів
Захворювання найчастіше протікає в гострій формі у дітей. Особливо високий ризик розвитку обструктивного бронхіту спостерігається у дітей раннього віку, так як вони мають відносно менший діаметр бронхів, відповідно більш легко настає закупорка дихальних шляхів. У дорослих же більш часто зустрічається хронічний варіант захворювання, яке в сучасній класифікації хвороб отримало назву ХОЗЛ — хронічне обструктивне захворювання легенів.
Причини обструктивного бронхіту
Гострий бронхіт обструктивного типу розвивається головним чином як прояв гострих респіраторних вірусних інфекцій. Приблизно в 90% випадків цього захворювання причинними факторами виступають віруси:
- грипу;
- парагрипу;
- респіраторно-синцитіальний;
- аденовірус;
- риновірус.
Рідше захворювання обумовлене дією бактерій: пневмокок, гемофільна паличка та інші збудники. Найчастіше бактеріальна інфекція розвивається не як первинний чинник, а як ускладнення вірусного процесу на тлі неправильного лікування або взагалі його відсутність.
Нерідко бронхіальна обструкція виникає при впливі на організм алергенів. Це можуть бути шерсть тварин, пилок квітів, побутова пил або інші респіраторні алергени, до яких пацієнт сенсибилизирован. У цьому випадку має місце гіперреактивність бронхів — реакція спазму м’язових елементів стінки дрібних бронхів у відповідь на проникнення чужорідного агента в дихальні шляхи. Велику роль у розвитку обструктивного бронхіту алергічного походження відіграє генетична схильність до алергії.
ХОЗЛ виникає при тривалому існуванні запального процесу в бронхіальному дереві. В стінці бронхів при цьому розвивається інфільтрація клітинами імунної захисту, а надалі фіброз та емфізема легенів.
Довідка! Хронічний обструктивний бронхіт частіше вражає чоловіків зрілого та похилого віку.
Ризик хронічного обструктивного бронхіту типу зростає при:
- професійних виробництві: вдихання різних хімікатів, пилу азбесту, тальку, вугілля, металів, а також пилу біологічного походження (цукровий очерет або бавовни);
- несприятливих екологічних факторах (запиленість і загазованість повітря);
- дефіцит альфа-1-антитрипсину;
- куріння як активне, так і пасивне.
Іноді обструкція може виникнути при опіку дихальних шляхів, а також внаслідок здавлення ззовні, наприклад, новоутворенням.
Стадії бронхіту з обструкцією
Хронічний обструктивний бронхіт має свої стадії розвитку. Основним критерієм оцінки при цьому вважається ОФВ1 — об’єм форсованого видиху за першу секунду. Існує три стадії захворювання:
Визначення стадії процесу можливе тільки після проведення комплексного дослідження функції зовнішнього дихання.
Симптоми обструктивного бронхіту
Гострий обструктивний бронхіт розвивається в результаті дії вірусної інфекції, тому супроводжується такими загальними симптомами:
- підвищена температура;
- слабкість;
- порушення сну і апетиту.
Симптоми ураження респіраторної системи при обструктивному бронхіті:
- сухий або вологий кашель з важким відділенням мокротиння. Він не приносить особливого полегшення і особливо турбує хворих вночі;
- задишка (особливо важко дається хворим видих). У таких пацієнтів видно участь додаткових м’язів в акті дихання: рух крил носа, втягнення проміжків між ребрами;
- хрипи сухі, свистячі, чути навіть на відстані, видих подовжений.
Увага! При простому бронхіті не буває ознак дихальної недостатності і свистячого дихання на відміну від обструктивного.
Зазвичай гострий обструктивний бронхіт триває не більше 2-х, максимум 3-х тижнів. Рецидивуючий перебіг діагностується у випадку 3-х і більше епізодів за рік. Якщо протягом затягується більш ніж на 2 роки, встановлюється діагноз хронічного обструктивного бронхіту.
Діагностика
При огляді лікар визначає участь додаткових м’язів в диханні, прискорене дихання, коробковий легеневої звук при перкусії грудної клітини. Аускультативно вислуховуються сухі свистячі хрипи на фоні подовженого видиху. Також можуть визначатися вологі хрипи.
Рентгенографічне дослідження легень виявляє посилення легеневого малюнка, при хронічному перебігу додається його деформація і ознаки емфіземи легень. Функцію зовнішнього дихання можна оцінити за допомогою спірометрії або пікфлоуметрії.
При хронічному бронхіті проводиться проба з бронхолитиком для диференціальної діагностики з бронхіальною астмою. Іноді при ньому призначається бронхоскопія, а при підозрі на бронхоектази — бронхографія.
Лабораторні дослідження включають загальний аналіз крові, сечі, біохімічний аналіз крові, що досліджується газовий склад крові, мокротиння, а також проводиться її посів для визначення збудника і виключення туберкульозу.
Лікування
Лікування гострого обструктивного бронхіту у дітей має обов’язково починатися з рясного пиття, зволоження повітря і регулярного провітрювання приміщення. Це дозволить попередити засихання мокротиння і полегшити її виведення.
Увага! Оптимальні параметри повітря для дитини з бронхообструкцией: температура до 18—20С, вологість 60-70%.
Обов’язково призначаються бронхолітики — кошти, які розширюють дрібні бронхи. Це Сальбутамол, Беродуал. Найкраще препарати доставляти за допомогою небулайзера. Дозування та кратність застосування повинен призначати лікар.
Ні в якому випадку дитині не можна робити парові інгаляції, застосовувати теплу ванну або давати відхаркувальні препарати. Надлишок мокротиння або її набухання в результаті теплових процедур може посилити обструкцію. При алергічної природи захворювання дитини можуть бути показані антигістамінні препарати або інгаляційні кортикостероїди. Антибіотики застосовують тільки при підтвердженої бактеріальної інфекції.
У дорослих хронічний бронхіт лікується за допомогою засобів базисної та симптоматичної терапії. Базисними препаратами є:
- М-холінолітики (Спирива);
- бета-2-агоністи тривалої дії (Сальметерол);
- інгаляційні стероїди (Пульмикорт);
- ксантины.
Для полегшення симптомів захворювання використовують бета-2-агоністи короткої дії (Сальбутамол), муколітики (АЦЦ, Лазолван). При бактеріальному загостренні показані антибіотики. У важких випадках показана киснева терапія. Для поліпшення відходження мокроти можна робити вібраційний масаж або дихальну гімнастику.
Відео: Обструктивний бронхіт у дітей
Відео робочий, в програмі дуже докладно розкривається тема обструктивнго бронхіту у дітей, обов’язково перегляньте від початку і до кінця!
Можливі ускладнення
Ускладненнями хронічного обструктивного бронхіту є:
- легенева гіпертензія;
- емфізема;
- бронхоектази;
- хронічне легеневе серце;
- бронхіальна астма.
Неадекватна терапія гострого обструктивного бронхіту може призвести до розвитку пневмонії. Крім того, бактеріальне загострення ХОЗЛ також може призвести до запалення легенів.
Висновок
Отже: обструктивний бронхіт має більш серйозне протягом порівняно з простим, вимагає негайного звернення до лікаря для призначення правильної терапії.
