Пневмонія та її лікування у всі часи існування медицини залишаються в центрі уваги лікарів. Знання особливостей хвороби зберігає актуальність у сучасній життя. Лікування гострої пневмонії в даний час значно відрізняється від методів початку XX століття.
Сьогодні хвороба може мати як випадковий характер, так і лютувати під час епідемій респіраторної вірусної інфекції, будучи її ускладненням. Запалення легенів буває також вірусної природи, наприклад, при ураженні вірусами високопатогенного грипу («пташиний», «свинячий»). Лікування при вірусній пневмонії відрізняється від ведення захворювання з бактеріальною природою збудника і проводиться у відділеннях інтенсивної терапії.
Лікування хворого при пневмонії включає комплекс заходів: від вибору антибіотика до лікування народними засобами (борсучим жиром, лікарськими травами).
Лікувальні дії в медицині визначаються 3-ма принципами:
- Етіологічний принцип – безпосередня дія на причину хвороби.
- Патогенетичний принцип – втручання в механізм захворювання.
- Симптоматичний принцип – полегшення страждань хворого.
На цих принципах базується комплексне лікування при будь пневмонії.
Правила протимікробного лікування пневмонії
Запалення легенів має доведену інфекційну природу. Збудниками можуть бути різні мікроби – пневмокок, гемофільна паличка, стафілокок та інші. Тому лікування гострої пневмонії починається з етіологічного принципу – правильного вибору протимікробного засобу. Антибактеріальні препарати при грамотному призначення гарантують швидке покращення стану хворого і благополучне одужання.
Необхідність рентгенівського обстеження для діагностики пневмонії не повинна відстрочити початок лікування антибіотиками. Цей стандарт має статистично достовірну доказову базу міжнародного рівня. Жорстка позиція експертів пояснюється смертельною небезпекою ускладнень пневмонії. При затримці початку антимікробного лікування на 4 години відбувається стрибкоподібне збільшення смертності від запалення легенів.
Лікування антибіотиками для знищення збудників хвороби підбирається на основі природної активності кошти. Для кожного випадку захворювання враховується можливість лікарської стійкості мікробів.
Де проводять лікування при виявленні пневмонії?
Стандарти ведення хворих із запаленням легенів у ряді випадків дозволяють лікування пневмонії у домашніх умовах. Пацієнтів, яким дозволено лікуватися вдома, умовно розподіляють на 2 групи. Такий поділ хворих на пневмонію обумовлено різницею складу мікробів-збудників.
До I групи відносять людей без супутніх захворювань. Крім того, вони не повинні були отримувати лікування антибіотиками в попередні 3 місяці (з будь-якого приводу). У таких хворих хорошу лікувальну дію забезпечать антимікробні засоби для прийому всередину – таблетки, капсули, суспензії. Препарати для прийому всередину в медицині називають «пероральними засобами.
Назва походить від латинського виразу «per os», що означає – «через рот». Як препарати вибору, використовуються амоксициллины або сучасні засоби з класу «нових» макролідів (кларитроміцин, джозамицин, спіраміцин, рокситромицин). Призначення макролідів особливо показано при підозрі на «атиповий» характер хвороби. Атиповими збудниками пневмонії є внутрішньоклітинні паразити – мікоплазма, хламідія, легіонела. Лікування макролідами при «атипової» пневмонії пояснюється виборчої чутливістю цих мікробів до антибіотиків.
До II групі пацієнтів відносять людей, які мають супутні захворювання: цукровий діабет, хронічну обструктивну хворобу легенів, ниркову недостатність, серцеву недостатність, цироз печінки різного походження. Сюди ж включають хворих, які отримували за попередні 3 місяці курс антибіотиків (з будь-якого приводу). Перераховані вище обставини впливають на видову приналежність мікроба-збудника хвороби і значно змінюють прогноз.
Хворим II групи для досягнення успішного лікувального ефекту призначають пероральні антимікробні засоби. Ймовірність лікарської стійкості мікробів-збудників у цих пацієнтів значно зростає. Для ефективного лікування при такій пневмонії обирають препарати «захищеного» амоксициліну (амоксицилін/сульбактам, амоксицилін/клавуланат). Також застосовують «захищені»-лактамні препарати в поєднанні з засобами з групи «нових» макролідів.
Альтернатива комбінованого методу – засоби з групи респіраторних фторхінолонів. До них відносяться такі препарати, як левофлоксацин, моксифлоксацин, гемифлоксацин.
Лікування при позалікарняної пневмонії з допомогою ін’єкцій («уколів») не має сьогодні доведеного переваги перед антибіотиками в таблетках. Антибіотики в ін’єкціях при лікуванні вдома застосовуються в особливих випадках: вірогідною недисциплінованості пацієнта, відмові хворого від лікування в стаціонарі або неможливості госпіталізації. Хворим віком < 60 років, які не мають супутніх захворювань, призначаються внутрішньом’язові уколи цефтріаксону або бензилпеніциліну. Хворим старше 60 років бажано призначати цефтриаксон.
Будь пацієнтів лікують у стаціонарі?
Госпіталізація в лікарню при підтвердженої пневмонії потрібна пацієнту, що має один з нижченаведених ознак:
- Частота дихання >30 за хвилину; систолічний АТ<90 мм рт. стовпа; діастолічний АТ<60 мм рт. стовпа; частота пульсу >125 в хвилину; лихоманка >39,9 °C або низька температура тіла < 35,5 °C.
- Порушення свідомості.
- Рентгенологічні ознаки важкої пневмонії: затемнення в легенях, що зайняло більше 1 частки; ділянки розпаду органу; накопичення рідини в грудній порожнині; швидке збільшення розмірів ділянки запалення в легені.
- Позалегеневі осередки поширення інфекції (в суглоби, оболонки мозку і серця).
- Неможливість чіткого виконання лікарських призначень і дбайливого догляду за хворим вдома.
- Вік хворого >60 років.
- Дані лабораторних аналізів, що свідчать про важкий стан пацієнта.
- Наявність у хворого на пневмонію супутніх захворювань: ХОЗЛ, бронхоектазів, онкологічних хвороб, ниркової недостатності, діабету, серцевої недостатності, вираженого зниження ваги тіла, алкоголізму, наркоманії, захворювань нервової системи.
- Неефективність первинного антимікробного лікування.
- Вагітність.
- Бажання самого хворого або його родини.
Показники ефективності антимікробної лікування пневмонії
Оцінка правильності первинної антимікробного лікування пневмонії проводиться через 2-3 діб після її початку. Ознаки ефективності підібраного антибактеріального засобу – зниження висоти лихоманки; зменшення інтоксикації і задишки; поліпшення загального самопочуття пацієнта. Якщо у хворого зберігається висока температура тіла, не зменшується інтоксикація, погіршується загальний стан, то дане антимікробний засіб визнають неефективним. У такому випадку потрібно змінити антибіотик, а лікування пацієнта продовжити в стаціонарі.
Яка тривалість прийому антимікробного засобу?
Оптимальний термін лікування антибіотиками пацієнтів з позалікарняної пневмонією залишається предметом обговорення лікарів і вчених. Єдиної думки серед них не існує, тому не прийнятий офіційний стандарт. Критерієм відміни антимікробного засобу при неважкої позалікарняної пневмонії є стійке припинення лихоманки протягом 48-72 годин при позитивних змінах інших симптомів і відсутності погіршення стану. При дотриманні такого підходу курс антимікробної кошти зазвичай дорівнює 7 днів.
Короткий курс прийому антимікробного засобу (до 7 днів) можна застосовувати тільки у хворих неускладненою пневмонією. Занадто короткий термін лікування антибіотиками малоефективний у літніх людей з хронічними супутніми захворюваннями.
Якими ще засобами лікують запалення легенів?
Інші ліки і методи відносяться до симптоматичному лікуванню. В цьому розділі можливо лікування пневмонії народними засобами. В якості допоміжних методів застосовні народні рецепти щодо зменшення жару, болю, пом’якшення кашлю і відновленню сил хворого на пневмонію.
Для зниження лихоманки поряд з таблетками можна користуватися такими народними засобами, як відвари і настої лікарських трав; обтирання шкіри сумішшю спирту з оцтом у співвідношенні 1:1; вологі холодні компреси на чоло.
Жарознижувальними і протизапальними властивостями володіють плоди малини і журавлини за рахунок високого вмісту природних саліцилатів. Подібним дією володіють настої квітів липи, листя малини, смородини, мати-й-мачухи, подорожника, трави материнки.
Хворому пневмонією необхідно рясне тепле питво в кількості не менше 2 літрів на добу. Чим більше рідини буде пити людина, тим швидше його організм очиститься від токсичних продуктів запалення тканин і розпаду мікробів.
Для полегшення відкашлювання мокроти застосовують відхаркувальні препарати – амброксол, N-ацетилцистеїн, карбоцистеїн. Для лікування кашлю також застосовні народні рецепти з лікарських рослин з відхаркувальною дією: коріння алтея, оману і первоцвіту; листя подорожника і мати-й-мачухи; липового цвіту, трави фіалки, квітів калини, пагонів багна.
Для зміцнення захисних сил і відновлення здоров’я після перенесеної хвороби також підходить лікування народними засобами. Пацієнт може приймати вітамінні і загальнозміцнюючі суміші: тепле молоко з борсучим жиром; настій вівса на молоці; суміші на основі алое; суміш із сухофруктів з горіхами і медом.
