Плеврит — це запальний процес в легенях, в результаті якого у хворого людини відбувається велике скупчення ексудату між листками плеври або виділення фібрину на поверхні плевральних оболонок. Дана патологія найчастіше є ускладненням інших важких захворювань, таких як пневмонія, туберкульоз, ракова пухлина, системна червона волчанка і т. д. Лікарям не завжди вдається точно встановити причину виникнення плевриту, але на сьогоднішній день в медицині виділяють три основні етіологічні чинники: вірусний, бактеріальний та алергічний.
Тактика лікування, як правило, розробляється після проведення мікробіологічного дослідження плевральної рідини на предмет інфекції. Плеврит стрептококової, пневмококової, хламідійної, легионеллезной, а також мікоплазмової етіології лікується за допомогою антибіотиків, які підбираються індивідуально в кожному конкретному випадку з урахуванням особливостей патогенної флори.
Показання для антибіотикотерапії
Оскільки плеврит в більшості випадків є вторинним захворюванням, то головною метою медиків залишається пошук основної причини його виникнення, в процесі якого здійснюється симптоматичне лікування. Антибактеріальна терапія може бути призначена, якщо у хворого діагностовано:
Основні групи антибіотиків, які використовуються в лікуванні плевриту
Якщо в ході обстеження була підтверджена інфекційна природа захворювання, пацієнту в обов’язковому порядку призначаються антибіотики. Вибір препаратів буде здійснюватися в залежності від того, який вид збудника був виявлений у біологічному матеріалі пацієнта і наскільки він чутливий до тих чи інших компонентів ліки. Найбільш часто використовуваними антимікробними засобами при плевриті є:
- Антибіотики широкого спектру дії (Азитроміцин, Гентаміцин, Рифампіцин, Іміпенем, Амоксицилін, Цефтріаксон, Циластатин).
- Макроліди (Сумамед, Ютацид, Макропен, Рулид, Ровамицин).
- Цефалоспорини (Цефтолозан, Клафоран, Цефуроксим, Цефтріаксон, Мефоксин, Латамоксеф, Кейтен, Цефепім, Зефтера).
- Линкозамиды (Кліндаміцин, Лінкоміцин).
- Природні, синтетичні, а також комбіновані і напівсинтетичні пеніциліни (Сультасін, Сульбактам, Амоксицилін, Оксамп, Ампіцилін, Феноксиметилпеніцилін, Тикарциллин, Мециллинам, Метицилін).
- Карбапенемы (Меропенем, Тієнам, Іміпенем, Дорипенем, Цефепім).
- Фторхінолони (Левофлоксацин, Гемифлоксацин, Спарфлоксацин, Микрофлокс, Ситафлоксацин, Норфлоксацин, Тровафлоксацин, Моксифлокацин, Ломефлоксацин).
- Аміноглікозиди (Сізоміцін, Амікацин, Изепамицин, Нетилміцин). Важливо: дані препарати можна застосовувати одночасно з антибіотиками – пеніцилінами та цефалоспоринами).
- Тетрацикліни (Минолексин, Доксициклін).
При стійкості шкідливих організмів до яких-небудь препаратів лікарі можуть замінити їх на аналогічні засоби. Дозування і тривалість терапії багато в чому залежать від результатів аналізів, отриманих у ході лікування і загальної клінічної картини пацієнта.
Методи введення антибіотиків при плевриті можуть відрізнятися в залежності від того, які кошти були призначені пацієнту:
- маленьким дітям препарати можуть видаватися у вигляді суспензій або таблеток;
- дорослим найчастіше ліки вводяться внутрішньом’язово або внутрішньовенно;
- у важких випадках здійснюється введення антимікробних розчинів в плевральну область за допомогою спеціальної голки.
Ефективність антибіотикотерапії і побічні ефекти
В основі медикаментозного лікування плевриту лежить антибактеріальна терапія, яка, як правило, показує хороші результати лише в сукупності з іншими методами лікування даного захворювання. Так, якщо пацієнт не буде займатися спеціально розробленим комплексом ЛФК для хворих плевритом, існує ризик виникнення численних спайок і, як наслідок, гострої легеневої недостатності. Заростання легкого фіброзною тканиною також може стати причиною обмеження рухливості аж до втрати працездатності.
Крім того, тривале лікування антибіотиками вкрай негативно позначається на стані багатьох органів, а також серцево-судинної і травної системи. В результаті цього, вилікувавшись від бактеріального плевриту, пацієнту необхідно пройти повний реабілітаційний курс, що включає в себе наступні види терапій:
При лікуванні антибіотиками хворі можуть також зіткнутися з вкрай неприємними побічними ефектами, які можуть значно знизити якість життя. Наприклад, прийом антимікробних препаратів групи пеніцилінів часто призводить до таких негативних наслідків:
- кропив’янка, сильний свербіж шкіри, набряк Квінке;
- нудота, запаморочення, блювота;
- тривала діарея, кишкові болі.
При виникненні даних побічних ефектів, пацієнту необхідно відразу ж повідомити про це лікуючого лікаря, який скоректує дозування або ж замінить вибрані препарати на інші. Антибіотики групи макролідів можуть викликати:
- диспепсичні розлади;
- алергічні реакції (рідко);
- запалення ясен (наприклад, стоматит або гінгівіт).
Цефалоспорини в цілому вважаються безпечними, тому часто призначаються дітям і вагітним жінкам, однак препарати цієї групи можуть викликати:
- діарею;
- алергію;
- різні розлади травлення.
Рідше можуть спостерігатися стоматит і порушення згортання крові (зазвичай у літніх пацієнтів).
Одними з найпотужніших синтетичних антибіотиків є фторхінолони. Препарати цієї групи призначають тільки при лікуванні плевриту, що виник на тлі важко протікає пневмонії. Основним побічним ефектом є гальмування росту кісток, з-за чого фторхінолони не призначають дітям до 18 років та вагітним жінкам. До інших негативних реакцій належать:
- м’язові і суглобові болі;
- алергічні реакції;
- порушення травлення, нудота і блювання;
- мігрень, запаморочення;
- порушення згортання крові.
Перераховані вище побічні ефекти спостерігаються не у кожного пацієнта, так як багато чого залежить від індивідуальних особливостей організму і деяких інших факторів.
В даний час лікарі намагаються використовувати тільки препарати нового покоління, які дозволяють ефективно боротися з плевритом інфекційної етіології, не завдаючи шкоди іншим системам організму. Обов’язкове дотримання всіх приписів лікаря також дозволяє значно послабити негативний вплив антибіотиків на організм, мінімізувавши ризик виникнення ускладнень.
