Гнійне запалення верхньощелепних (гайморових) синусів — поширене захворювання, що зустрічається в будь-якому віці, часто виникає після грипу.
Зміст статті
- 1 Причини появи гнійного гаймориту
- 2 Класифікація
- 3 Симптоми
- 4 Як діагностують гнійний гайморит
- 5 Методи лікування
- 5.1 Немедикаментозне лікування
- 5.2 Лікарський лікування
- 6 Ускладнення
- 7 Профілактика
- 8 Прогноз при гнійному гаймориті
Причини появи гнійного гаймориту
Гнійне запалення розвивається в результаті бактеріальної, грибкової інфекції, підвищенні активності власної мікрофлори при вірусному зараженні. Гострий гнійний гайморит виникає як наслідок катарального, що супроводжується набряком слизової оболонки, скупченням слизового ексудату в синусі.
Сприяючими факторами переходу негнойного катарального гаймориту в гнійну форму служить зниження загального імунітету організму, захисних властивостей слизової оболонки гайморової пазухи.
Слизові оболонки володіють власними захисними властивостями — мукозальным імунітетом. Власний імунний бар’єр здорової людини пригнічує активність власної мікрофлори.
При ослабленні мукозального імунітету і приєднання зовнішньої інфекції відбувається утворення конгломератів бактерій. Ріст колоній мікроорганізмів набуває безконтрольний характер, починається запалення з утворенням гною.
До появи гною призводить зараження їх гноєтворними і гнильними мікроорганізмами — стрептококами, стафілококами, пневмококами. Гайморові порожнини заповнюються гнійним ексудатом, до складу якого входять живі і загиблі лімфоцити, бактерії, епітеліальні клітини слизової, слизовий секрет.
Сприяючими чинниками служать вірусні інфекції, застуда, переохолодження, травми і викривлення носової перегородки.
Класифікація
Первинно виникла гайморит, зазвичай після грипу, нежитю, протікає гостро. При несприятливому перебігу гострий гнійний гайморит переходить в хронічну форму.
Своєчасно розпочате лікування гострого гнійного гаймориту призводить до одужання через 10-12 днів.
У запальний процес можуть залучатися одночасно обидва гайморових пазух, захворювання при цьому діагностується як двосторонній гнійний гайморит.
Частіше запальний процес спостерігається в одному синусі, у цьому випадку хвороба називають одностороннім гнійним гайморитом.
За походженням розрізняють бактеріальний, вірусний, грибковий, змішаний, алергічний, травматичний гнійний гайморит.
Симптоми
Після приєднання до запального процесу бактеріальної, грибкової інфекції виділення з носа набувають неприємний запах, зеленувате забарвлення, стають в’язкими, густими.
Повна клінічна картина гнійного гаймориту складається з місцевих і загальних симптомів. До місцевих симптомів гнійного гаймориту відносяться:
Загальний стан ускладнюється високою температурою, занепадом сил, відсутністю апетиту, порушенням сну. При гострому гнійному гаймориті симптоми виражені яскраво, людині боляче нахиляти голову, жувати, на стороні ураження з’являється набряк, повна закладеність носа, зникає нюх.
Вночі відзначається сухий кашель, пітливість. Гнійні виділення з працею отсмаркиваются, постійно присутні на задній стінці гортані, стікають в шлунок.
Відсутність носового дихання з однієї сторони відповідає односторонньому гаймориту. При двосторонньому гнійному гаймориті хворий може дихати тільки ротом.
У дітей молодшого віку гнійний гайморит може виникнути як ускладнення гострого верхньощелепного остеомієліту, носить частіше однобічний характер.
Як діагностують гнійний гайморит
До поширених способів діагностики гнійного гаймориту у дорослих відноситься рентгенографічне дослідження. По рентгенівському знімку гайморова синуса лікар здатний встановити поширеність процесу, оцінити кількість гною.
На фото рентгенівського знімка при гнійному гаймориті добре видно затемнення гайморової порожнини, що виникає при заповненні її гнійним ексудатом.
У нормі відтінок зображення пазух повинен збігатися за кольором з відтінком очниць. При заповненні гайморової пазухи гноєм на фото вона виглядає значно темніше, ніж очниця.
До безпечних і інформативним методам діагностики відноситься метод диафаноскопии лампою Герінга. Лампу Герінга застосовують при діагностиці гнійного гаймориту у дітей та вагітних жінок.
Для діагностики верхньощелепного синуситу використовують комп’ютерну, магнітно-резонансну томографію, а також діагностично-лікувальну пункцію гайморової порожнини.
Методи лікування
При лікуванні гнійного гаймориту необхідно усунути гній з гайморової пазухи і припинити його подальше освіту.
Немедикаментозне лікування
Хороший результат дає промивання придаткових пазух методом «зозуля». За допомогою спеціального пристрою розчин, що містить антисептики, вводять у порожнини, очищають їх від гною.
При лікуванні гнійного гаймориту вдаються і до іншого ефективного беспрокольному способу очищення синусів — методом синус-катетера ЯМИК. Метод застосовують і з лікувальною, і з діагностичною метою.
ЯМИК-катетер дозволяє одночасно промити асептичними розчинами всі навколоносові пазухи, не вдаючись до пункції гайморової порожнини. Пункцію призначають за показаннями при хронічному гнійному гаймориті.
При проколі гайморову порожнину вдається повністю очистити від гною, обробити слизову лікарськими засобами. При лікуванні гнійного гаймориту у дітей застосовують пункцію після 6 років.
Пункцію дітям призначають при частих рецидивах гнійного гаймориту. Прокол роблять через носовий хід під місцевою анестезією.
Ніяких больових відчуттів хворий не відчуває, тільки дискомфорт від внутрішнього відчуття при проколюванні кісткової стінки пазухи.
Своєчасно виконана пункція, в комплексі з лікуванням антибіотиками, як правило, виліковує гнійний гайморит, попереджає перехід в хронічну форму, поява ускладнень.
Ефективні при лікуванні гнійного гаймориту фізіопроцедури. Хворому проводять сеанси лазеротерапії, обробляють пазухи носа ультрафіолетовим опроміненням, проводять курс НВЧ, соллюкса.
Лікарський лікування
Хронічний та гострий гнійний гайморит лікують антибіотиками. Хворому відразу призначають антибіотик широкого спектра дії, найчастіше амоксиклав, амоксицилін. Використовуються також антибіотики групи цефалоспоринів, макролідів.
Препарати приймають курсом до 10 днів, при звиканні, відсутності результату антибіотик замінюють.
Для лікування використовують антибіотики місцевої дії у вигляді спреїв изофра, биопарокс, полидекса. Запалення, набряк слизової зменшують судинозвужувальними краплями, спреями називин, отривин, ринонорм.
В домашніх умовах ніс промивають Долфином і мірамістином, фізрозчином, Аквалором, фурациліном. Для розрідження гнійного вмісту пазухи використовують АЦЦ (аналог препарату Флуімуціл). При наявності алергічного компоненту застосовують антигістамінні засоби — супрастин, тавегіл.
При гнійному гаймориті і риніті у дітей також використовують препарат Діоксидин.
Інтенсивність больових відчуттів при гнійному гаймориті знижують протизапальними болезаспокійливими препаратами, призначають нурофен, анальгін, баралгін.
Ускладнення
Небезпека гнійного гаймориту полягає в особливості анатомічного розташування верхньощелепних синусів, а також в пізньому зверненні до лікаря і самолікування.
Часто, намагаючись уникнути пункції гайморової порожнини з помилкового страху, хворі вдаються до народних способів лікування, що призводить до серйозних ускладнень.
Ніякими народними засобами лікування неможливо очистити гайморові порожнини при гнійному гаймориті.
Особливу небезпеку становлять теплові процедури. Зігріваючі компреси, парові інгаляції, мішечки з гарячим піском або сіллю, гарячі варені яйця в короткий час додадуть до гнійного гаймориту запалення лобових пазух — фронтит, і такі ускладнення, як флегмона очниці, абсцес мозку, епідуральний абсцес, менінгіт.
Профілактика
Звернення до лікаря при перших ознаках катарального гаймориту служить надійною профілактикою гнійного гаймориту.
Слід уникати переохолодження в будь-який час року, тривалого купання у водоймах, вживання холодних напоїв.
Прогноз при гнійному гаймориті
Прогноз гострого гнійного гаймориту при своєчасному адекватному лікуванні сприятливий. При хронічному гнійному гаймориті прогноз сприятливий у випадку дотримання приписів лікаря, систематичного контролю отоларинголога.
