Антибіотик Цефтріаксон інструкція по застосуванню

Цефтріаксон – малотоксичний антибіотик з широким спектром дії, який використовується, згідно інструкції по застосуванню, тільки для внутрішньом’язового та внутрішньовенного введення. Засіб добре переноситься пацієнтами і широко використовується для лікування бактеріальних інфекцій.

Зміст статті

• 1 Склад цефтріаксону
• 2 Лікарські форми
• 3 Спектр активності антибіотика
• 4 Дія цефтріаксону
• 5 Показання цефтріаксону
• 6 Протипоказання цефтріаксону
  • 6.1 Протипоказання при вагітності
• 7 Інструкція по застосуванню
  • 7.1 Як розводити цефтріаксон
  • 7.2 Дози для дорослих, підлітків
  • 7.3 Дитині до 12 років
• 8 Побічні ефекти
  • 8.1 Зміни аналізів крові і сечі
  • 8.2 Місцеві ефекти
• 9 Лікарські взаємодії
• 10 Передозування
• 11 Аналоги

Склад цефтріаксону

Антибактеріальний засіб цефтріаксон Ceftriaxonum відноситься до цефалоспориновому ряду, є препаратом 3 покоління. В аптечну мережу надходить, як цефтріаксон натрієва сіль.

Лікарські форми

Цефтріаксон має високу активність до грамнегативних бактерій. Випускається у вигляді порошку для внутрішньовенних і внутрішньом’язових уколів.

В аптеках продається за рецептом у вигляді герметично упакованих флаконів з білим або жовтуватим порошком. В якості розчинника для в/м ін’єкцій використовується 1% і 2% лідокаїн.

Цефтріаксон руйнується шлунковим соком, із-за чого призначають цей антибіотик тільки для внутрішньовенного (в/в) введення і внутрішньом’язових (в/м) уколов.

Спектр активності антибіотика

Цефтриаксон стійкий до ферментів бета-лактамаз більшості грамнегативних і грампозитивних бактерій. Антибактеріальний засіб активно стосовно:

• грамнегативної мікрофлори – висока активність проти клебсієли, ешерихії, протея, сальмонели;
• грампозитивної мікрофлори – стафілококів, стрептококів, синьогнійної, кишкової палички, клебсієли, нейссерии.

Поступається по ефективності стосовно грампозитивної мікрофлори цефалоспоринів 4 покоління (цефепиму, цепирому) і 1 покоління (цефазоліну, цефапирину).

Високу активність проявляє проти St. pneumoniae, помірно діє на S. aureus.

Не ефективні уколи цефтріаксону у відношенні:

• метициллинрезистентного (MRSA)золотистого стафілокока, що викликає складні внутрішньолікарняні та позалікарняні інфекції;
• деяких штамів стрептококів D;
• ентерокока E.

Дія цефтріаксону

Бактерицидна дія цефтріаксону засновано на здатності блокувати побудова бактеріальної стінки на стадії розмноження бактерій. Лікувальний засіб добре засвоюється при в/в і в/м введенні, його біодоступність становить 100%.

Ліки проникає в міжклітинні середовища і тканини всіх систем органів – дихальної, сечостатевої, поверхневі і глибокі шкірні шари, травний тракт, кістково-м’язовий апарат.

Антибіотик проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр, що дозволяє використовувати його для лікування менінгіту.

Максимальна концентрація при в/м уколах досягається за 2-3 години, а при в/в уколі – через кілька хвилин. Цефтріаксон має постантибіотичний дією, виявляється через добу після уколу.

Цефтріаксон повільно виводиться з організму, що дозволяє призначати антибіотик раз на добу. У максимальних концентраціях антибіотик накопичується в тканинах легенів, серця, печінки, кісток, суглобів, жовчному міхурі.

Близько 50 — 60% ліки виводиться нирками протягом 2 діб. Решта виводиться з жовчю через кишечник у вигляді неактивного метаболіту.

Показання цефтріаксону

Цефтріаксон дозволяється використовувати, в точності дотримуючись інструкції по застосуванню, тільки в умовах стаціонару для лікування:

• внутрішньолікарняних і позалікарняних інфекцій:
  • респіраторних органів – синусити, середні отити, пневмонії, ангін, бронхітів, абсцесу легенів;
  • сечостатевої системи – пієлонефриту, циститу, гонореї, сифілісу, м’якого шанкра, простатиту, орхіту;
  • травного тракту – перитоніту, холангіту, запалення кишечника, шигеллеза, сальмонельозу, емпіема жовчного міхура;
  • м’яких тканин – ендокардиту, фурункульозу;
  • кісток – остеомієліту, артриту;
  • сепсису;
  • менінгітів;
  • хвороби Лайма або кліщового бореліозу;
  • ендокардиту;
• інфекційних хвороб при стані імунодефіциту, у тому числі для профілактики післяопераційного внутрішньолікарняного інфікування;
• інфікованих ран, глибоких опіків.

Протипоказання цефтріаксону

Не призначаються уколи цефтріаксону, як вказується в інструкції по застосуванню, у разі:

• непереносимості пеніцилінів, цефалоспоринів 1, 2 поколінь, карбапенеми;
• ниркової, печінкової недостатності;
• виразкового коліту, ентериту.

З обережністю призначається антибіотик недоношеним та дітям з недостатньою за віком масу тіла. Пацієнту повинні зробити пробу на переносимість та лідокаїну, і цефтріаксону.

Як вказано в інструкції по застосуванню, лідокаїн протипоказаний при порушеннях серцевого ритму, міастенії, гепатиті, цирозі печінки. У дітей укол цефтріаксону, розведений лідокаїном, може викликати судоми.

Не менш небезпечним для дітей може виявитися новокаїн — розчинник з знеболюючим ефектом, на який у малюків іноді виникає гостра алергічна реакція у вигляді анафілактичного шоку.

Протипоказання при вагітності

Антибіотик не небезпечний для плоду, з-за чого дозволений для лікування жінок у 2-ій половині вагітності.

З обережністю призначають уколи цефтріаксону в 1 триместрі вагітності. Не застосовується при лактації, так як легко проникає в грудне молоко.

Інструкція по застосуванню

Доза цефтріаксону призначається, згідно інструкції по застосуванню, з урахуванням віку хворого та супутніх захворювань. При нирковій або печінковій недостатності дозу зменшують.

Тривалість курсу залежить від тяжкості інфекційного захворювання. Препарат призначають у дозі, вказаній в інструкції по застосуванню, курсами.

Як розводити цефтріаксон

Щоб зробити внутрішньовенний або внутрішньом’язовий укол антибіотика, порошок з цефтріаксоном потрібно розвести розчинником в точній відповідності з інструкцією по застосуванню. В якості розчинників використовуються:

• 1% р-н лідокаїну;
  • в/м – 1 м + 3, 6 мл р-ра лідокаїну;
• вода для інфузій;
  • в/в – 1 р + 10 мл;
  • краплинно – 2 м і 40 мл;
  • в/м – 1 м і 3,5 мл;
• для краплинного вливання р-р, не містить іони Ca, з 5 — 10% декстрозою, 5% левулезой, 0,9% NaCl;
  • на 2 г взяти 40 мл розчинника.

В інструкції по застосуванню підкреслюється, що порошок розводять безпосередньо перед ін’єкцією. Допускається призначення готового лікарського розчину, якщо він зберігався при кімнатній температурі не більше 6 годин, після чого його можна використовувати.

Новокаїн для розведення використовується рідко. У подібних випадках на 1 г антибіотика беруть 5 мл р-ра новокаїну.

Якщо для уколів використовується 2% лідокаїн:

• взяти 1,8 мл р-ра лідокаїну;
• додати 1,8 мл р-ра для ін’єкції;
• змішати з 1 г ліки.

Тривалість внутрішньовенного введення розчину антибіотика повинна становити не менше 2 – 4 хвилин. Процедура краплинної інфузії — не менше 30 хвилин.

Дози для дорослих, підлітків

Доза для внутрішньом’язового уколу — 1 – 2 р. При важких інфекціях дозу збільшують до 4 г, розбиваючи прийом на 2 рази, між уколами 12 год.

При лікуванні гонореї вводять одноразово 0,25 г у/м.

Дитині до 12 років

Цефтриаксон вводять 1 р/добу. за 20 – 80 мг/кг Для недоношених дозування — не більше 50 мг/кг.

У новонароджених і немовлят до 14 діб. доза цефтріаксону не більше 20 – 50 мг/кг. Коли вага дитини більше 50 кг, йому призначають дорослу дозу.

При отиті добова доза для в/м ін’єкцій розраховується, виходячи з 50 мг/кг.

Шкірні інфекції лікують, згідно інструкції по застосуванню, підбираючи дозу відповідно до тяжкості перебігу хвороби:

• легкі форми доза становить 50 – 75 мг/кг, вводять одноразово або розбивають на 2 ін’єкції з інтервалом у 12 год;
• при складній формі – по 25 – 37, 5 мг/кг через 12 год.

Бактеріальний менінгіт лікують, використовуючи одноразову добову дозу з розрахунку 0,1 г/кг:

• при зараженні Neisseria meningitides – курс становить інструкції по 4 дні;
• Haemophilus influenza – 6 діб;
• St. pneumonia – тиждень;
• інфікуванні Enterobacteriaceae – 10 – 14 днів.

Антибактеріальну речовину використовується при проведенні операцій для профілактики інфекцій. Укол дозою 1 г роблять за 1 годину до операції.

Побічні ефекти

При призначенні антибіотика можливі негативні побічні впливу на органи:

• травного тракту – з’являються діарея, блювання, метеоризм, перекручується або зникає почуття смаку, виникають;
  • диспепсія – розлад роботи шлунка;
  • дисбактеріоз;
  • стоматит;
  • діарея;
  • ентероколіт;
  • псевдохолилитиаз жовчного міхура;
  • грибкове ураження;
• нервової системи – запаморочення, головний біль;
• сечовиділення – зменшення добового об’єму сечі.

Іноді під час курсу лікування на УЗД виявляється затемнення в жовчному міхурі. По інструкції рекомендується припинити лікування.

Одним з побічних ефектів лікування може бути підвищення температури. Цефтріаксон частіше, ніж інші цефалоспорини, викликає алергію, що проявляється:

• кропив’янкою зі свербежем, висипами;
• лихоманкою;
• екзантемою або розеолой;
• анафилаксией.

Зміни аналізів крові і сечі

Лікування порушує формулу крові, в аналізі виявляються:

• еозинофілія;
• лейкопенія;
• нейтропенія;
• знижені тромбоцити;
• базофилия;
• гемолітична анемія.

В аналізі сечі виявляється у частини хворих тимчасове підвищення вмісту азоту та сечовини, можуть бути присутніми еритроцити.

Місцеві ефекти

Уколи викликають місцеву запальну реакцію:

• при в/в введенні іноді спостерігаються запалення вени або флебіти;
• при уколі в м’яз – біль в точці постановки ін’єкції.

Щоб зменшити хворобливість, уколи при в/м введенні кожен раз роблять в інше місце. Внутрішньовенно вводять ліки дуже повільно.

Лікування цефтриаксоном може супроводжуватися появою геморагій через порушення всмоктування вітаміну К у кишечнику. Явище полягає в появі кровотечі з носа, появу підшкірних петехій (дрібних крововиливів).

Геморагії виникають як побічне явище рідко, і більш характерні для літніх. Для профілактики капілярних крововиливів лікар може призначити вітамін К.

Вживання алкоголю при лікуванні цефтріаксоном здатне викликати дисульфирамоподобные реакції, які проявляються:

• нудотою;
• зниженням артеріального тиску;
• болем у шлунку;
• частим пульсом;
• задишкою;
• почервонінням шкіри обличчя;
• головним болем.

Лікарські взаємодії

Передозування

Антидоту від передозування цефтріаксоном не існує. Лікування симптоматичне.

Аналоги

В якості діючої речовини цефтріаксон входить до складу Лендацина, Megiona, Офрамакса, Тороцефа, Бетаспорина, Терцефа, Цефаксона, Роцефина, Новосефа, Лонгасефа, Медаксона, Ифицефа.