Стан хворого при хронічному гаймориті — запаленні слизової оболонки гайморової порожнини, різко погіршується при загостренні захворювання. Рецидиви хронічного гаймориту (риносинуситу) супроводжуються порушенням носового дихання, пульсуючими головними болями.
Зміст статті
- 1 Класифікація і збудники хвороби
- 2 Причини, що викликають хронічний гайморит
- 3 Симптоми
- 4 Діагностика
- 5 Лікування хронічного гаймориту
- 5.1 Лікування препаратами
- 5.2 Промивання гайморових синусів
- 5.3 Фізіотерапевтичне лікування
- 5.4 Хірургічне втручання
- 6 Лікування народними засобами
- 7 Профілактика загострень
- 8 Прогноз
Класифікація і збудники хвороби
Хронічне запалення гайморової порожнини може носити однобічний характер, супроводжуватися закладеністю носа, больовими симптомами з ураженої сторони.
Відмічаються також випадки двосторонньої хронічного гаймориту, ознакою хвороби служить повна закладеність носа, порушення носового дихання.
За характером перебігу розрізняють хронічний гайморит:
Хронічний гайморит найчастіше спричинюється бактеріальною інфекцією, причиною хвороби служить інфікування Streptococcus pneumonia, Haemophilus influenza. Причиною гаймориту можуть служити віруси, анаеробні бактерії, дріжджові, цвілеві гриби.
Патогенні мікроорганізми утворюють складні конгломерати, що ускладнює вибір схеми лікування хронічного гаймориту.
Причини, що викликають хронічний гайморит
Верхньощелепна пазуха розташовується над 4-6 зубами верхньої щелепи. Від коренів зубів відділяється кістковою перегородкою, яка в деяких випадках стоншена, представлена лише окістям або слизовою оболонкою.
Таке розташування коренів зубів стає частою причиною інфікування гайморової пазухи при стоматиті, карієс, інфекції порожнини рота.
Причиною хронічного гаймориту може послужити порушення природного дренажу синуса, закупорка вивідної протоки, деформація носової перегородки.
Сприяючими факторами розвитку гаймориту вважаються зниження імунітету, алергічна схильність, недолікований гострий риніт, грип.
Симптоми
Хронічний гайморит триває роками, загострюючись при зниженні імунітету хворого, несприятливих зовнішніх умовах. Провокує загострення хронічного гаймориту переохолодження, висока вологість, простудне захворювань, алергічна реакція, нежить, грип.
У період між загостреннями хвороби стан хворого задовільний, фізична активність не знижується, не втрачається працездатність.
При загостренні хронічного гаймориту відзначаються симптоми, схожі з ознаками гострого гаймориту. Як і при гострому синуситі при хронічному гаймориті самі рясні виділення відзначаються після нічного сну.
У хворого піднімається температура, з’являється нездужання, змінюється тембр голосу, з’являється гугнявий відтінок. Рецидиви хронічного гаймориту характеризуються посиленням болю і відчуття тяжкості в області кореня носа і верхньої щелепи під оком.
Біль має розлитий характер, поширюється на надбрівні дуги, зуби, скроню. Клінічна картина хронічного гаймориту володіє деякою схожістю з симптомами запалення трійчастого нерва, але відрізняється меншою інтенсивністю.
Характерним симптомом хронічного гнійного гаймориту є густі жовто-зелені виділення з носа.
При діагностичному огляді видно, як густий слиз з домішками гною стікає по задній стінці глотки.
Хворий змушений постійно отсмаркиваться, відкашлюватися. Частина слизу потрапляє в шлунок і служить причиною ускладнень з боку травної системи. Інша частина потрапляє у верхні дихальні шляхи, викликає ларинготрахеїти, бронхіти, фарингіти, ангіни.
На необхідність лікування вказують такі симптоми гаймориту, як нічний кашель, біль у вусі, верхньої щелепи, зубах. Запалення проявляється ознаками інтоксикації організму продуктами життєдіяльності патогенної мікрофлори.
У хворого з’являється нудота, неприємний запах з порожнини рота, занепад сил, слабкість. Загальний стан хворого погіршується, температура підвищується до 38 оС. Зовні у хворого вранці з’являються набряклість повік, області навколо очей, надбрівних дуг, лоба.
При хронічному гаймориті значно погіршується нюх, при двосторонньому верхнечелюстном синуситі нерідко повна відсутність нюху — аносмія.
Діагностика
Основний спосіб діагностики хронічного гаймориту — рентгеноскопическое дослідження. Рентгенограма дозволяє підтвердити запальний процес в синусі, виявити кісти, поліпи в гайморової порожнини. Точні дані про ступінь патології дозволяє отримати метод комп’ютерної томографії.
У дітей і вагітних жінок рентгенографічний метод не використовується. Замість цього діагностику хронічного гаймориту при вагітності та у дітей проводять з допомогою лампочки Герінга методом диафаноскопии.
Дослідження методом диафаноскопии проводять в затемненій кімнаті. Спеціальну лампочку вводять у ротову порожнину, потім спостерігають характер її світіння. Уражена хронічним гайморитом порожнину не пропускає світло.
Дієвим способом діагностики є ендоскопія. Зонд, оснащений оптичною системою, вводять в синус і під візуальним контролем проводять огляд пазухи.
З діагностичною метою використовують пункцію гайморової пазухи голкою Куликовського. Вводять голку через носовий хід, проникають в пазуху, проколюючи її стінку.
Промивну рідину, що виділилася при очищенні гайморової порожнини, використовують в діагностичних цілях. Темні маси в розчині дозволяють припустити грибковий хронічний гайморит. В цьому випадку призначають протигрибковий лікування, а антибіотики відміняють.
Для уточнення діагнозу нерідко потрібна консультація стоматолога, щелепно-лицьового хірурга, невропатолога.
Лікування хронічного гаймориту
При появі ознак загострення хронічного гаймориту, підтверджених даними рентгенографії, хворому призначають консервативне лікування протягом 2-3 днів.
Лікування препаратами
З першого дня лікування хронічного гаймориту призначають антибіотики — амоксицилін, цефазолін, доксициклін, рокситромицин. Потім, за результатами аналізів на чутливість до антибіотиків, призначають препарат направленої дії.
На початку загострення застосовують судинозвужувальні препарати м’якого дії — ефедрин, диметидин з фелилэфрином. Якщо не спостерігається поліпшення, то через тиждень препарат замінюють на більш сильним — нафазолином, оксиметазолином.
Як протизапальний засіб застосовують фенспірид, при симптомах алергічного хронічного гаймориту прописують протигістамінні засоби — хлоропірамін, эбастин.
Промивання гайморових синусів
За допомогою методу зозуля і ЯМИК-катетера слизово-гнійний вміст верхньощелепних синусів видаляється, порожнини заповнюються лікарськими розчинами, після чого промивна рідина разом з гнійним, слизовим вмістом виводиться назовні.
Фізіотерапевтичне лікування
Хірургічне втручання
Для усунення симптомів хронічного гаймориту використовують в якості лікування пункції верхньощелепного синуса. При необхідності щоденного введення лікарських препаратів через носовий хід дренажну трубку вставляють терміном до 12 днів.
При травмах носа, викривлення носової перегородки, що перешкоджають нормальному носовому диханню, хворому роблять пластичні операції, що відновлюють дихальну функцію носа.
Лікування народними засобами
До поширених способів лікування хронічного гаймориту народними засобами відноситься промивання носа водою з додаванням солі. Цей спосіб застосовується і в традиційній медицині.
Безпечним способом лікування хронічного синуситу в домашніх умовах є використання сольового назального спрею. Сольові назальні спреї вважаються абсолютно нешкідливими, не мають побічних ефектів.
Спреї можна використовувати для усунення причин хронічного гаймориту при появі перших симптомів до 5 разів на день і для лікування, і для профілактики.
Найбільш корисними, близькими за складом до морській воді є кошти Аква Маріс, Физиомер, Хьюмер.
Повністю позбутися від хронічного гаймориту в домашніх умовах не вдасться, так як бактерії або грибки, які оселилися в пазухах, не зникнуть.
Народними засобами не вдасться очистити гайморові порожнини від колоній мікроорганізмів. Патогенна мікрофлора лише знизить агресивність, зменшиться кількісно.
Частково придушити життєдіяльність мікробіоти, знизити її активність в домашніх умовах допоможуть зрошення, полоскання срібною водою.
Срібна вода продається в аптеках у вигляді спреїв. Як і сольові назальні спреї, срібна аптечна вода очищена, не містить патогенну мікрофлору.
Ефективним народним засобом лікування хронічного гаймориту, швидко позбавляє від неприємних симптомів, вважається корінь цикламена.
Для приготування кошти корінь добре миють, натирають на дрібній тертці, віджимають, ретельно проціджують. Потім змішують свіжоприготований сік з аптечним розчином фурациліну у співвідношенні 1:4. Все лікування триває тиждень, закапують по 2 краплі в кожний носовий хід тричі на день.
Профілактика загострень
Необхідно восени і навесні робити вакцинацію від грипу, остерігатися застуди, протягів, регулярно проводити санацію хворих зубів.
У будинку необхідно зволожувати повітря, особливо в зимовий час, не палити, уникати застосування побутових аерозолів з різким запахом при алергічному хронічному гаймориті.
Прогноз
Прогноз сприятливий при виконанні рекомендацій лікаря.
