Синуситом називається гостро або хронічно розвинуте запалення однієї або декількох приносових пазух. Він має безліч проявів та виникає від багатьох причин, тому за довгі роки вивчення цього захворювання було запропоновано величезна кількість різноманітних класифікацій цього запального процесу.
Щоб не заплутатися в масі форм, стадій та проявів, для початку розіб’ємо їх на основні види синуситу, а їх уже розглянемо більш детально.
Форми синуситу
Алергічний синусит.
Розвивається на тлі алергічного риніту, при цій формі частіше розвивається гайморит і етмоїдит. Інші пазухи уражаються вкрай рідко. Алергічний синусит викликаний гіпертрофованим відповіддю імунної системи на зовнішні подразники – алергени.
Грибковий синусит.
Розвивається вкрай рідко. Основними збудниками інфекції є гриби роду аспергилла, мукор, абсидиа і кандида. Грибковий синусит поділяється на неінвазивний – у людей з нормальним станом імунної системи та інвазивний – у пацієнтів з імунодефіцитом.
При інвизивній формі відбувається проростання міцелію гриба в слизову оболонку з розвитком великої кількості ускладнень, багато з яких небезпечні для життя.
Одонтогенний синусит.
Розвивається внаслідок анатомічної близькості зубів і порожнини пазухи. Крім того, гайморова пазуха має загальним кровопостачанням з зубами верхньої щелепи, таким чином, бактерії можуть потрапляти в верхньощелепну пазуху в результаті видалення зуба при пошкодженні альвеоли, а при пломбуванні можливий занос пломбувального матеріалу в порожнину синуса.
Перехід інфекції можливий при періодонтиті, пульпіту та інших запальних захворюваннях зубощелепного апарату.
Кістозний синусит.
Розвивається як наслідок аномалії слизової оболонки пазухи. При деяких відхиленнях розвитку між клітинами епітелію утворюються порожнини, які з часом заповнюються міжклітинної рідиною. Після закінчення певного відрізка часу (у всіх по-різному), рідина розтягує навколишні клітини і утворюється кіста. Вона може перекривати співустя подібно набряку.
Поліпозний синусит.
Розвивається в результаті хронічних змін носових ходів. Тривалий запальний процес змінює структуру миготливого епітелію, що вистилає слизову оболонку. Вона стає щільною, на ній з’являються додаткові нарости.
Клітини цих наростів починають розмножуватися – проліферувати. В тих ділянках, де проліферація клітин йде особливо інтенсивно розвивається поліп. Потім їх стає трохи, а потім вони повністю заповнюють носові ходи, блокуючи не тільки виведення рідини, але і дихання.
Атрофічний синусит.
Відноситься до хронічних форм. Відрізняється відсутністю виділень з носа. Пов’язано це з тим, що в результаті тривалого впливу бактеріальної інфекції носові структури втрачають свої функції з вироблення секрету, і починають накопичувати їх у собі.
Травматичний синусит.
Як випливає з назви, розвивається в результаті ушкодження стінки навколоносовій пазухи, частіше – верхньощелепної або лобової. Пошкодження стінки спостерігаються при переломах безпосередньо, верхньої щелепи і виличної кістки.
Види синуситу
При описі вогнища запального процесу завжди згадується його локалізація, тому синусити називають по імені тієї пазухи, в якій розвинулося запалення. Так виділяють:
Гайморит – це запалення гайморової пазухи. Пазуха розташований у верхньощелепної кістки під глазницей, а якщо дивитися на обличчя збоку від носа.
Фронтит – запалення лобової пазухи. Лобова пазуха є парною і розташовується в товщі лобної кістки над переніссям.
Етмоїдит – запалення осередків гратчастого лабіринту. Решітчаста пазуха відноситься до заднім навколоносових пазух і розташовується в глибині черепа за видимим зовні носом.
Сфеноидит – запалення клиноподібної пазухи. Вона також відноситься до заднім навколоносових пазух і розташовується в черепі глибше за інших. Вона розташовується за гратчастим лабіринтом.
Полисинусит. При залученні в запальний процес декількох пазух, наприклад, при двосторонньому синуситі – такий процес називається полисинуситом.
Гемисинусит і пансинусит. Якщо уражені всі пазухи з однією з сторін – розвивається правосторонній або лівобічний гемисинусит, а коли запалюються всі пазухи – пансинусит.
Розділяють також запальні процеси за течією, тобто з часу, який проходить від початку захворювання до вилікування. Виділяють:
Гострий.
Гострі запалення розвиваються як ускладнення після перенесеної вірусної або бактеріальної інфекції. Захворювання проявляється вираженими болями в області пазух, що посилюється при поворотах і нахилах голови.
Болі при гострій формі і адекватному лікуванні тривають зазвичай не більше 7 діб. Піднімається температура до 38 і більше градусів, виникає озноб. Турбує відчуття закладеності носа, змінюється голос – він стає гугнявим. При правильному лікуванні, повне відновлення слизової оболонки відбувається приблизно за 1 місяць.
Підгострий.
Підгострий перебіг характеризується більш м’якою клінічною картиною і триває до 2 місяців. Пацієнт протягом тривалого часу відчуває слабкі симптоми гаймориту, приймаючи його за звичайну застуду. Відповідно ніякого спеціального лікування не робиться і підгостра стадія перетікає в хронічну.
Хронічний.
Хронічна форма гірше за інших піддається терапії, а захворювання може тривати до декількох років. Дана форма синуситу розвивається в результаті неправильного лікування або повного його відсутності.
До хронічних форм відносяться одонтогенний, поліпозний і грибковий синусит. Для цієї форми характерна дуже мізерна симптоматика – виділення з носа постійні, але необільние, болі якщо і розвиваються, то невиражені і тупі, вони також не дуже турбують хворого, лихоманки, як правило, не буває.
Але хронічний синусит має властивість періодично загострюватися і проявлятися усіма симптомами гострого синуситу.
Гіперпластичний (змішаний).
Виділяється особлива форма хронічної форми – гіперпластичний синусит. Розвивається дана форма коли поєднуються різні види — гнійний і алергічний синусит. З-за наявності алергічного процесу, слизова оболонка розростається, в ній можуть розвиватися поліпи, які перекривають співустя між пазухою і порожниною носа.
Всесвітня організація охорони здоров’я пропонує класифікувати різні захворювання відповідно до міжнародної класифікації хвороб (мкб 10), де кожної з форм присвоєно певний код. Наприклад ось код МКБ для гаймориту. Кодування захворювань значно спрощує роботу зі статистичними даними.
МКБ синусит
- J01 Гострий синусит;
- J01.0 Гострий верхньощелепної;
- J01.1 Гострий фронтальний;
- J01.2 Гострий этмоидальный;
- J01.3 Гострий сфеноидальный;
- J01.8 Інший гострий.
- J32 Хронічний синусит;
- J32.0 Хронічний верхньощелепної;
- J32.1 Хронічний фронтальний;
- J32.2 Хронічний этмоидальный;
- J32.3 Хронічний сфеноидальный;
- J32.8 Інші хронічні синусити.
По продукції слизу
Виділяють ексудативні і катаральні синусити. Відмінність цих двох форм полягає у виділенні секрету слизової оболонкою навколоносовій пазухи. При катаральному запаленні спостерігається лише гіперемія і набряк слизової оболонки, без виділень.
При ексудативному процесі основне місце у формуванні клінічної картини захворювання займає продукція слизового секрету, який при закупорці протоки накопичується в порожнині пазухи.
Вірусні та бактеріальні
Ці види розрізняються за природу збудника, який викликав захворювання. При вірусної формі, відповідно, це віруси грипу, парагрипу, кору, скарлатини та інші. При бактеріальної формі, збудниками частіше є стафілококи та стрептококи та інші види бактерій.
Діагностика синуситу
Словесний опитування.
Починається діагностика завжди з розпитування пацієнта про те, як давно почалося захворювання, з чого воно почалося, що було перед ним. Дана інформація навіть без додаткових методів дослідження допоможе зорієнтуватися лікаря і вже на ранніх термінах поставити вірний діагноз і призначити правильне лікування.
Візуальний огляд.
При візуальному огляді лікар визначить вираженість запального процесу і точно встановить його локалізацію – правобічний це або лівобічний синусит. Також буде оцінено стан слизової оболонки носа і прохідність соустий.
Рентгенівський знімок.
Дозволить встановити ступінь ураження запаленої пазухи, оцінити стан слизової оболонки – наскільки вона потовщена або атрофична, немає чи в пазусі поліпів. Також за допомогою рентгена можна оцінити обсяг рідини в пазухах.
Комп’ютерна томографія.
Різновидом рентгенівських методів дослідження є комп’ютерна томографія (КТ) – вона дозволяє більш точно оцінювати стан пазух за рахунок отримання окремих зображень різних ділянок пазухи.
Взагалі, бажано більш детально вивчити всі методики діагностики гайморитів, щоб не помилитися у виборі, потрібної вам процедури.
Аналіз крові.
При дослідженні загального аналізу крові буде встановлено, в якому стані знаходяться імунні сили організму, наскільки він потребує допомоги – варто їй тільки допомогти або потрібно буде призначати препарати та операції, які все зроблять замість імунітету.
УЗД.
Досить рідкісна процедура, в цілому вона надає ту ж інформацію, що і рентгенівський знімок, однак, більш безпечна через відсутність променевого навантаження і може застосовуватися у вагітних.
МРТ.
У діагностиці синуситів нічим не краще комп’ютерної томографії, за винятком знову ж таки, відсутність променевого навантаження. Абсолютно протипоказана при наявності в тілі будь-яких металевих імплантатів.
Фактори ризику
Всі люди в тій чи іншій мірі схильні синуситу. Але крім цього існують фактори ризику, які збільшують можливість рано чи пізно виявити у себе це захворювання. До них відносяться:
- Професії, пов’язані з хімічним та бактеріологічним виробництвом;
- Дитячий і літній вік;
- Муковісцидоз (підвищення в’язкості секрету);
- Куріння;
- Синдром Картагенера (слабка діяльність війок слизової).
- Порушення роботи імунної системи, зокрема:
- Психологічні розлади;
- Наявність алергії;
- Астма;
- Цукровий діабет;
- Гіпофункція щитовидної залози;
- Поліпи носа.
Для того щоб швидко вилікувати синусит потрібно почати цей процес з виявлення причини по якій він почав розвиватися. В іншому випадку можна витратити багато грошей, часу та сил, так і не рушивши з місця.
