Симптоми хронічного риніту, методи лікування

Хронічний риніт — захворювання, що проявляється патологічними змінами слизової оболонки і кісткових стінок носа.

Зміст статті

• 1 Види хронічного риніту
• 2 Причини
• 3 Симптоми
• 4 Діагностика
• 5 Лікування
• 6 Ускладнення
• 7 Профілактика
• 8 Прогноз
• 9 Відео про види хронічного риніту

Види хронічного риніту

• Катаральний;
• атрофічний;
• гіпертрофічний;
• вазомоторний;
• озена — смердючий нежить.

Найпоширенішим видом хронічного риніту вважається катаральний, він часто розвивається в результаті тривалого гострого риніту.

Тривалість хронічного нежитю може становити від декількох місяців до декількох років.

Причини

До переходу хвороби в хронічну форму приводить дію несприятливих факторів, неправильне лікування гострої форми риніту.

Сприяючими факторами хронічного риніту служать:

• захворювання нирок, серця і судинної системи;
• викривлення перегородки носа;
• аденоїди;
• синусити;
• професійні шкідливості;
• куріння, алкоголізм, наркоманія;
• дисменорея (хворобливі місячні).

Нерідко хронічний риніт виникає після перенесеного гострого риніту.

Якщо носове дихання не відновлюється через 2 тижні після появи симптомів нежиті, не можна продовжувати лікуватися судинозвужувальними краплями, потрібно відвідати отоларинголога для виявлення причини безперервного нежитю.

Провокують хронічний риніт:

• бактеріальна, вірусна, грибкова інфекція;
• захворювання пазух носа;
• травма носа;
• леткі токсичні сполуки — пари сірчаної кислоти, ртуті;
• подразнюючу дію зовнішніх факторів — пилу, диму, холодного, сухого повітря.

Симптоми

Характерними симптомами хронічного катарального риніту служать:

• порушення носового дихання;
• слизові виділення з носа;
• незначні кровотечі, свербіж, печіння в носі;
• часте чхання.

Скупчення густого слизу в носоглотці особливо помітні вранці після сну, в носі утворюються кірочки, знижується нюх. Хронічний нежить часто супроводжується головним болем, погіршенням сну, хропінням. Симптоми посилюються в холодну пору року.

При хронічному катаральному риніті виділення з носа світлі або зеленуваті, ніс часто закладає з двох сторін, відзначається сухість у роті і головний біль.

Спостерігаються також:

• слизові виділення, стікають по носоглотці;
• погіршення смакової чутливості;
• патології серцево-судинної системи, шлунку;
• висока чутливість до пониження температури, відчуття холоду в стопах, кистях рук;
• підвищена пітливість, вологі руки.

Симптоми хронічного нежитю посилюються під вологе, прохолодне час року, влітку, особливо в суху погоду, ознаки хвороби стихають.

Діагностика

Важливим інструментом діагностики хронічного риніту служить риноскопія. Дослідження виявляє сіруваті кірки, тяжі слизових виділень в носових ходах.

Слизова оболонка часто збуджена, має синюшний відтінок. Риноскопія нерідко виявляє хронічний тонзиліт, фарингіт.

Остаточний діагноз встановлюють за даними:

• ендоскопічного дослідження — риноскопії;
• рентгенографії;
• комп’ютерної томографії;
• бактеріологічного посіву для виявлення збудника хвороби і визначення чутливості до антибіотиків;
• аналізу крові.

Хронічний катаральний риніт диференціюють від хронічного алергічного риніту, досліджуючи склад крові на вміст імуноглобулінів. Катаральну форму риніту визначають з допомогою адреналінової проби.

Для цього носові раковини змащують розчином адреналіну. При катаральній формі хронічного риніту носове дихання швидко відновлюється.

Хронічний риніт диференціюють від таких самостійних захворювань, як фронтит, гайморит, етмоїдит (хронічного запалення лабіринту).

Лікування

Терапевтичні заходи спрямовані на усунення причин, що викликали хронічний риніт. Зміцнення імунітету, усунення професійних шкідливостей або позбавлення від шкідливих звичок можуть позитивно вплинути на стан хворого.

Період непрацездатності при хронічному риніті становить 5-7 днів, прогноз захворювання сприятливий.

В залежності від стану хворого, клінічного перебігу хронічного нежитю, позитивний результат спостерігається при застосуванні:

• протинабрякових засобів — ксилометазоліну, оксиметазоліну;
• антибіотиків — цефуроксиму, метациклін;
• антигістамінних препаратів — лоратодина, акривастина;
• глюкокортикостероїдів — мометазоном, бетаметазону, назонексу;
• мазей, що сприяють підсушування слизової оболонки, зменшення раковин носа — мазі Симановского;
• сумішей з ефірними маслами евкаліпта, м’яти, туї;
• крапель з в’яжучими властивостями — коларголу, протарголу.

Вдаються також до кріо – та лазеротерапії, припікання электрокаутером — електроприладом для теплової коагуляції тканин. Фізіотерапевтичне лікування хронічного катарального риніту включають теплові промивання (інстиляції) порожнини носа.

При рясних слизових виділеннях, кірках в порожнині носа вдаються до інстиляції сумішшю Лермуайе. До складу суміші входять моносульфат натрію, гліцерин і дистильована вода, взяті в пропорції 1: 5: 5. Використовують суміш Лермуайе в розведенні: 1 чайна ложка на 1 л дистильованої води.

Якщо причиною хронічного риніту служить викривлення носової перегородки, позитивного результату в лікуванні домагаються за допомогою операції по її відновленню та нормалізації носового дихання.

Хірургічним способом усувають при необхідності вогнища інфекції в носових порожнинах, що провокують хронічний риніт.

Ускладнення

Ускладненнями хронічного нежитю можуть служити тубоотит, запалення середнього вуха.

Профілактика

До заходів профілактики хронічного риніту відноситься загартовування організму, зміцнення захисних сил. Підвищує стійкість до захворювання санаторно-курортне лікування, нормалізація метаболізму, дотримання здорового розпорядку дня.

Важливе значення надається характеру харчування. У раціоні необхідно скоротити кількість гострих приправ, наваристих бульйонів. У профілактику хронічного нежитю входить відмова від куріння, вживання алкоголю.

Прогноз

Період непрацездатності при хронічному риніті становить 5-7 днів, прогноз захворювання сприятливий.

Відео про види хронічного риніту