Перш ніж обговорювати симптоми пневмонії, необхідно розібратися в природі хвороби і уточнити значення термінів, що описують запальні процеси в легенях.
Природа захворювання і його причини
До початку 21 століття в радянській медицині була поширена розширена трактування терміна «пневмонія». Його використовували для опису будь-якого гострого вогнищевого запалення легеневої тканини незалежно від причини. У російській класифікації хвороби «гостра пневмонія» виділялися такі форми, як «пневмонії від впливу хімічних і фізичних факторів», «алергічні пневмонії», «інфекційно-алергічні пневмонії» та інші варіанти.
В даний час, у відповідності з міжнародними стандартами терміном «пневмонії» називають гострі інфекційні захворювання легеневої тканини переважно бактеріальної природи. Вона характеризується локальним (вогнищевим) ураженням дихальної тканини легені з випотом запальної рідини в легеневі пухирці. Симптоми запалення в легеневої тканини виявляються при огляді пацієнта лікарем і рентгенівському обстеженні органів грудної клітки. Для запалення легень характерні: гостра гарячкова реакція (підвищення температури тіла) і виражена інтоксикація.
Оскільки це захворювання за визначенням є гострі інфекційні захворювання, то визначення «гостра» перед словом «пневмонія» в діагнозі стало зайвим і вийшло з ужитку.
Існує хронічна пневмонія?
Термін «хронічна пневмонія» в сучасній медицині також не використовується, оскільки втратив реальну клінічну основу. «Хронічна пневмонія» 20 століття розпалася на кілька захворювань, що мають різну природу. Розрізнити їх стало можливим завдяки покращенню методів обстеження і прогресу медичної науки. Хронічна запальна реакція в легеневих шляхів має місце при всіх цих хворобах, що отримали окремі назви та спеціальні методи лікування. Найпоширенішим з них є хронічна обструктивна хвороба легень – незмінна супутниця курців тютюну. Хронічна бактеріальна інфекція також властива бронхоектатичної хвороби.
Які зовнішні ознаки має пневмонія?
Перші симптоми запалення легенів, про яких розповідають пацієнти:
- раптовий початок захворювання;
- гостра лихоманка (підвищення температури тіла >38°С);
- приголомшливий озноб;
- гостра біль у грудях, що посилюється при кашлі і диханні;
- кашель сухий або малопродуктивний;
- відкашлювання мокротиння іржавого кольору в невеликій кількості;
- задишка;
- виражена загальна слабкість, втомлюваність;
- пітливість ночами і при мінімальному фізичному навантаженні.
Думка про запаленні легенів повинна виникати при поєднанні підвищення температури тіла зі скаргами на кашель, виділення мокротиння, задишку, біль у грудях. Також пацієнти з запаленням легенів, скаржиться на немотивовану слабкість, стомлюваність, посилене потовиділення ночами.
Як розпізнати приховану форму хвороби?
Майже у всіх вікових категоріях – у дітей, підлітків і дорослих запалення легенів має подібну клінічну картину. Але можлива і прихована, уповільнена форма хвороби. Такі симптоми, як біль у грудях при кашлі), підвищення температури тіла та інші ознаки можуть бути відсутніми у ослаблених хворих – підлітків або дорослих.
Прихована симптоматика пневмонії може спостерігатися у літніх людей. У 25% хворих віком > 65 років відсутній підвищення температури тіла, а хвороба може проявлятися у вигляді стомлюваності, слабкості, нудоти, відсутність апетиту, болю в животі, порушення свідомості.
Об’єктивні ознаки запалення легенів
Наступний етап діагностики хвороби після розпитування – огляд хворого, виявляє об’єктивні симптоми пневмонії. Це ознаки хвороби, які лікар знаходить у пацієнта при огляді, вистукування грудної клітки (перкусії) і вислуховуванні легень (аускультації).
Класичними об’єктивними симптомами є:
- Тупість перкуторного звуку при постукуванні над запаленими ділянками легень.
- Вислуховування жорсткого дихання над обмеженою ділянкою легеневої тканини в місці запалення.
- Локальне вислуховування звучних дрібнокулькових хрипів над запаленим ділянкою легені.
Основний критерій, що підтверджує запалення легенів – це асиметрія ураження, тобто наявність об’єктивних ознак запалення легенів лише з одного боку грудної клітки.
Майже у 20% випадків об’єктивні ознаки пневмонії у пацієнтів можуть відрізнятися від класичних або бути відсутнім. У цих випадках прихована симптоматика може призвести до діагностичних помилок. На щастя, в арсеналі лікарів є спосіб виявити запалення легенів за допомогою рентгенівських променів.
Рентгенологічні симптоми запалення легенів
Головний рентгенологічний симптом пневмонії – локальне ущільнення (інфільтрація) тканини легкого, знайдене у пацієнта з зовнішніми ознаками гострого запалення органів дихання.
Ущільнення легеневої тканини при пневмонії зазвичай має односторонній характер. Двостороння інфільтрація зустрічається рідко. Такий симптом швидше типовий для набряку легенів, метастазів злоякісних пухлин, системних хвороб сполучної тканини з ураженням органів дихання.
Рентгенівське дослідження при підозрі на пневмонію проводиться у всіх без винятку пацієнтів: новонароджених дітей, підлітків, дорослих, вагітних і годуючих жінок, літніх людей. Це правило пов’язане з небезпекою діагностичної помилки, високою смертністю при зволіканні в призначенні антибіотиків хворим на пневмонію.
Симптоми вірусної пневмонії
Гостра респіраторна вірусна інфекція і власне пневмонія – це різні захворювання. Вірусна інфекція, безумовно, є провідним фактором ризику розвитку запалення легенів. Однак, хворобливі зміни в тканині легенів, викликані респіраторними вірусами, необхідно чітко відмежовувати від пневмонії. Адже лікування цих станів принципово різниться. Справжня мікробна пневмонія якісно відрізняється від ураження легень вірусами, для якого характерна двостороння інфільтрація по ходу легеневих судин.
Вірусна інфекція, особливо високопатогенний грип («свинячий», «пташиний»), може протікати у вигляді двостороннього ураження легень із запаленням по ходу легеневих судин. При лабораторному підтвердженні наявності вірусу високопатогенного грипу в мокроті пацієнта і відсутності в ній інших хвороботворних мікробів правомірний діагноз вірусної пневмонії.
Перші за значимістю симптоми вірусної грипозної пневмонії – швидко наростаюча задишка, підвищення температури тіла до високих цифр (>39°С), болісний кашель з кров’янистої пінистої мокротою, різка загальна слабкість. Грипозна пневмонія – дуже небезпечний стан, що вимагає лікування у відділенні інтенсивної терапії.
Що таке крупозна пневмонія?
Термін «крупозна пневмонія» – традиційна назва пневмококової пневмонії, що має всі класичні симптоми запалення легенів у повному комплекті. Крупозна пневмонія – практично єдина з усіх форм цієї хвороби, при якій попередній діагноз відповідає етіологічним (пневмококова інфекція).
Крупозна пневмонія розвивається гостро, починаючись з приголомшливого ознобу і стрімкого підвищення температури тіла до 39-40°С. Рання ознака – поява болю в грудях на стороні ураження, різко посилюється при глибокому вдиху або покашлюванні. Спочатку кашель буває сухим, потім на 2-3 день хвороби з’являється «іржава» або бура мокротиння. Характерні ознаки – почервоніння обличчя, особливо на стороні поразки, часте поверхневе дихання до 30 в хвилину і більше. Крупозна пневмонія зазвичай вражає одне легке (частіше праве) і може захоплювати 1, 2 або 3 частки.
Атипова пневмонія у підлітків
Термін «атипова пневмонія» означає належність збудника хвороби до мікробів, званим «атипова флора». Атипова флора – це внутрішньоклітинні інфекційні агенти – мікоплазми, хламідії, легіонели. Запалення легенів, спричинена мікоплазмами, найбільш часто вражає молодь в організованих колективах – військовослужбовців строкової служби, студентів, дітей, підлітків (20-30% всіх пневмоній). І, навпаки, у пацієнтів старших вікових груп атипова пневмонія діагностується виключно рідко.
Атипова мікоплазменна або хламідійна інфекція супроводжується м’язовими і головним болем, ознобом, симптомами ГРЗ. Кровохаркання, біль у грудях нехарактерні для пневмоній, викликаних атипової флорою.
Лікують таке захворювання, як атипова пневмонія, спеціальними ліками – антибіотиками з групи нових макролідів (джозамицин, ровамицин, спіраміцин, коаліціада). Ці препарати дозволені до застосування у дітей і підлітків і не викликають дисбіоз кишечника.
