Запалення внутрішнього вуха – неприємне захворювання, що виникає як у дорослої людини, так і у дитини. Патологія характеризується порушенням роботи органів слуху, виявляється яскравою або розмитою клінічною картиною. Інтенсивність симптомів патології залежить від тяжкості, стадії та форми лабиринтита.
Лабіринтит або внутрішній отит – запальне захворювання гострого або хронічного перебігу, що вражає вухо. Патологія має вірусну, бактеріальну, грибкову, паразитарну форму походження або стає наслідком травми.
Вухо є парним органом, що виконує важливі функції в людському організмі: звукопроводящую і вестибулярну. Переробляючи надходять сигнали, слуховий аналізатор передає імпульси в мозок. При порушенні роботи, спровокований впливом негативних факторів, відбуваються зміни в відповідної реакції людини.
Вухо розділене на три основні частини: зовнішнє, середнє і внутрішнє. Запалення останньої іменується внутрішнім отитом. Отоларинголог ще може назвати діагноз лабиринтитом. Своєрідне анатомічна будова звукового аналізатора дало назву одній з його частин – лабіринт.
Сюди включені: переддень, напівкружні канали і равлик. Запалення внутрішнього вуха є небезпечним станом, так як воно відповідає не тільки за звукові імпульси (на відміну від зовнішнього), але і за підтримання рівноваги.
Причини і механізм розвитку хвороби
На сьогоднішній день виділяється дві передумови внутрішнього отиту: інфекція і травма. Інфекційна природа захворювання має різні механізми розвитку і поділяється на:
Тимпаногенный.
Збудник проникає з середнього вуха в результаті нагноєння і активного прогресування запального процесу.
Менингогенный.
Патогенні мікроорганізми поширюються на вухо через мозкову оболонку.
Гематогенний.
Характеризується розповсюдженням збудника по кров’яному руслу, в результаті чого зазвичай уражаються обидва вушних проходу.
Травматичний лабіринтит виникає із-за травми, що супроводжується ушкодженням тканин внутрішнього вуха. Це може відбутися при дії сили на скроневу область (удар) або в результаті пошкодження гострим довгим предметом, приникающим в зовнішнє вухо. За характером перебігу лабіринтит буває серозний, гнійний або некротичний.
Симптоми лабиринтита
Ознаки запалення внутрішнього вуха при гострому перебігу мають яскравий прояв. Коли захворювання набуває хронічну форму, симптоми починають згасати, створюючи ілюзію одужання. Клінічна картина лабиринтита має характерні прояви:
- Біль і шум у вусі;
- Зниження слуху;
- Блідість шкіри;
- Тахікардія та пітливість;
- Запаморочення;
- Втрата рівноваги;
- Нудота і блювання.
Вестибулярні прояви є важливими, так як за ними можна встановити місце локалізації запального процесу: зовнішнє або внутрішнє вухо. Також в діагностиці лабиринтита визначальну роль грає тривалість клінічних проявів.
Гострий лабіринтит триває в середньому 5 діб. Потім настає одужання або патологія приймає хронічне протягом. Для діагностики патології використовуються: аудіометрія, вестибулометрия, электронистагмография, видеонистагмография, томографія.
При появі ознак лабиринтита необхідно терміново звернутися до лікаря. Навіть якщо через кілька днів симптоми почали згасати, не варто робити поспішних висновків про одужання.
Можливо, патологія прийме хронічну форму, а при подальшому прогресуванні призведе до незворотних наслідків у вигляді смерті, невриту або абсцесу мозку.
Способи лікування: консервативні та хірургічні
Внутрішній отит не піддається самостійної корекції. В залежності від того, які має лабіринтит симптоми, вибираються методи лікування. Симптоматичні засоби спрямовані на усунення неприємних проявів: болі, прострілів, шуму у вухах, нудоти, блювоти і гіпертермії. Консервативна терапія включає в себе застосування лікарських засобів:
- Антибіотики – системної та місцевої дії (перевага віддається препаратам широкого спектра);
- Противірусні ліки з імуномодулюючою активністю;
- Антигістамінні – з метою зниження набряку;
- Сечогінні та ентеросорбенти – для виведення токсинів і продуктів розпаду мікроорганізмів;
- Пригнічують вестибулярний імпульс.
Хірургічне лікування запалення внутрішнього вуха призначається в тому випадку, якщо присутній гнійна форма з залученням в процес кісток черепа. Операція показана при повній глухоті, а також некротичних утвореннях.
Перед хірургічним втручанням протягом тижня здійснюється антибактеріальна терапія з метою придушення гострого процесу. Маніпуляція виконується під наркозом. У ході процедури розкривається барабанна перетинка, після чого внутрішнє вухо очищається від гнійних мас.
При необхідності проводиться пластика та протезування. Ускладнення передбачають додаткове розкриття скроневої частки.
Профілактика рецидиву
Якщо був виявлений лабіринтит, і лікування допомогло, то пацієнту слід уважно стежити за роботою вуха в майбутньому, а при появі скарг звертатися до лікаря. Профілактика рецидиву патології передбачає виконання ряду правил:
- Здійснювати щоденну санацію порожнини горла, носа та вуха за допомогою призначених розчинів, краплею і зрошувачів;
- Дотримуватися обережності і не допускати травм вуха, черепа голови;
- Зміцнювати імунітет за допомогою вітамінних комплексів і рекомендованих імуномодуляторів;
- Харчуватися так, щоб отримувати мікро – і макроелементи, необхідні для правильного функціонування організму;
- Звертатися до отоларинголога для своєчасної діагностики та лікування отиту, менінгіту або інших інфекційно-запальних захворювань.
Прогноз захворювання, не супроводжується нагноєнням, сприятливий при своєчасному лікуванні. Гнійний лабіринтит в більшості випадків залишає такі наслідки, як порушення рівноваги і часткова втрата слуху.
З часом адаптаційні процеси налагоджують самопочуття за рахунок другого вуха, за умови відсутності в ньому лабиринтита. Однак повне відновлення колишніх функцій не представляється можливим.
