У лікуванні гаймориту – інфекційного захворювання верхньощелепної (гайморової) пазухи, перевага віддається консервативним методам: призначення антибіотиків, судинозвужувальних крапель, протизапальних препаратів, промивання носа.
До операції вдаються лише при запущених випадках, погано піддаються стандартним алгоритмам терапії. Головна мета хірургічного лікування при цьому – санація вогнища хронічної інфекції, усунення симптомів інтоксикації, відновлення порушеного носового дихання.
Гайморотомія – метод втручання, що полягає в отриманні відкритого доступу до гайморової пазусі і видалення з неї патологічного вмісту. Гайморові пазухи являють собою невеликі парні порожнини, розташовані всередині тіла верхньої щелепи і виконують наступні функції:
- Секреторну (беруть участь в утворенні носової слизу);
- Захисну (очищають, зігрівають і зволожує вдихуване повітря);
- Резонаторних (беруть участь у формуванні тембру голосу).
Найчастіше їх інфікування відбувається висхідним шляхом, і основною причиною гаймориту є неліковані інфекції носа.
Показання до проведення процедури
Рішення про необхідність операції на гайморової пазусі приймає лікар-оториноларинголог. Цей метод лікування показаний при:
- Гострому гаймориті, погано піддається консервативному лікуванню, а також при погіршенні стану пацієнта;
- Хронічному гаймориті;
- Одонтогенних (викликаний інфекцією зубів) гаймориті;
- Невдалий стоматологічному лікуванні, наявності в пазусі залишків пломб, коренів зуба, уламків кісткових імплантатів;
- Кістах верхньої щелепи;
- Поліпозі порожнини носа;
- Доброякісних і злоякісних новоутвореннях верхньощелепної пазухи;
- Наявність кров’яних згустків в порожнині носа;
- Травмах, пошкодженні стінок гайморової пазухи.
Підготовка та особливості проведення операції
Розкриття верхньощелепної пазухи проводиться під загальною або місцевою анестезією. Перед гайморотомией необхідно провести повне обстеження пацієнта, що включає:
- Загальні клінічні аналізи крові та сечі;
- Біохімічне дослідження крові з визначенням білірубіну, загального білка, печінкових ферментів, сечовини, креатиніну;
- Коагулограму та інші аналізи згортання крові;
- Рентген верхньощелепних пазух або КТ (МРТ) черепа;
- Консультацію терапевта і, при необхідності, інших фахівців.
Операція зазвичай проводиться в ранкові години натщесерце (від останнього прийому їжі повинно пройти не менше 6 годин).
На сьогоднішній день виділяють декілька технік проведення гайморотомии. Вибір хірургічного доступу до верхньощелепної пазусі у кожного конкретного пацієнта здійснює лікар.
Гайморотомія за методом Колдуелл-Люка
При проведенні радикальної гайморотомии за Колдуэл-Люку хірург отримує доступ до верхньощелепної пазусі через великий (5-6 см) розріз слизової оболонки ясен відразу під верхньою губою.
М’які тканини розсуваються, а на передній кісткової стінки пазухи за допомогою болта або бура робиться отвір, достатній для проведення в гайморову порожнину інструментів.
Після дренування пазухи і очищення її від гною, сукровиці, інших патологічних виділень або стороннього тіла лікар встановлює повідомлення між нею і порожниною носа – антростому.
Переваги такого виду оперативного лікування:
- Широкий доступ для хірурга;
- Можливість здійснення дренажу для кращого виведення гною і патологічного секрету.
Головний недолік радикальної гайморотомии – висока травматичність. Відновлення після операції проходить досить довго.
Ендоскопічна гайморотомія
Ендоскопічна гайморотомія – більш сучасний метод лікування. В ході операції лікар вибирає один з можливих доступів (передня стінка пазухи, як при радикальній гайморотомии, нижній або середній носовий хід, свищ на місці видаленого зуба і ін).
Потім фахівець робить невеликий розріз (1-1,5 см). Цього достатньо для проведення в гайморову пазуху інструментів і ендоскопа – невеликий камери, транслює отримується зображення на великий екран.
Все частіше хірурги віддають перевагу саме цьому виду хірургічного лікування патологій верхньощелепних пазух. Ендоскопічна гайморотомія володіє рядом переваг:
- Малою травматичністю;
- Доброю переносимістю пацієнтами;
- Відсутністю післяопераційних рубців і косметичних дефектів;
- Мінімальною крововтратою;
- Відсутністю набряку обличчя та інших ранніх післяопераційних ускладнень.
Інші види гайморотомии
При неможливості проведення операції одним з вказаних вище методів, проводиться:
Операція по Денкеру.
Доступ до гайморової пазусі через один із носових ходів. Цей вид хірургічного лікування проводиться при необхідності отримання більш широкого доступу, а також при видаленні об’ємних утворень (кіст, пухлин), розташованих на задньої стінки порожнини.
Доступ по Зимонту.
Самий великий хірургічний доступ, що включає широку резекцію лицьовій (передній) і медіальної стінки гайморової пазухи, видалення лобного відростка і розщеплення верхнього неба. Така операція проводиться при видаленні доброякісних і злоякісних новоутворень.
Гайморотомія з Муру.
Здійснюється через зовнішній розріз вздовж стінки носа.
Гайморотомія з Заславському-Німану.
Операція, в ході якої доступ до гайморової пазусі досягається за рахунок трапецієподібного розрізу під верхньою губою.
Післяопераційні ускладнення при гайморотомии зустрічаються рідко і, як правило, пов’язані з необхідністю отримання широкого доступу. До типових проблем після хірургічного лікування захворювань верхньощелепної пазухи відносяться:
- Пошкодження гілки трійчастого нерва, парези лицьових м’язів;
- Післяопераційна кровотеча;
- Освіта свища.
Післяопераційний період: рекомендації пацієнтам
Після проведення стандартної гайморотомии пацієнту рекомендовано постільний режим. Тривалість стаціонарного лікування, під час якого хворий повинен перебувати під суворим лікарським наглядом, становить 7-10 днів. В ході післяопераційної терапії призначаються:
- Антибіотики для профілактики повторного інфікування;
- Знеболюючі препарати;
- Промивання гайморових пазух фізіологічним розчином.
Кожному пацієнту важливо дотримуватися гігієни ротової порожнини, щоб не допустити поширення інфекції через свіжу післяопераційну рану. Для зменшення набряку в порожнині носа і особи фахівець може призначити холодові, фізіотерапевтичні процедури.
Ендоскопічне проникнення в гайморову пазуху часто проводиться в амбулаторних умовах під місцевою анестезією. Так як ризик розвитку ускладнень мінімальний, вже через 1,5-2 години після операції пацієнт може бути виписаний додому під нагляд терапевта і лор-лікаря.
Для швидкого відновлення всім пацієнтам, що перенесли гайморотомію, рекомендується дотримувати наступні правила:
- Не сморкайтесь на протязі всього післяопераційного періоду.
- Виключіть тепловий вплив на область пазухи.
- Під час їжі жуйте їжу на протилежній стороні.
- Споліскуйте ротову порожнину антисептиком після їжі.
На сьогоднішній день гайморотомія є одним з ефективних методів лікування захворювань верхньощелепної пазухи.
Своєчасне проведення цієї операції дозволить уникнути таких серйозних наслідків гострої інфекції, як сепсис, періостит, менінгіт, а також повернути вільне носове дихання пацієнтам з хронічною патологією ЛОР-органів.
