Набряк легень – симптоми, причини, лікування, наслідки

Набряком легень називають скупчення в тканинах легенів рідини (транссудату), що надходить із капілярів. Це важкий стан ускладнює клініку різних хвороб, і без своєчасної допомоги або неправильній тактиці лікування таке порушення здатне стати причиною смерті, що при блискавичному набряку легень може відбутися за лічені хвилини.

Зміст статті

• 1 Класифікація
• 2 Причини
  • 2.1 Набряк у літніх
• 3 Симптоми
• 4 Лікування
  • 4.1 Перша допомога
  • 4.2 Медична допомога
• 5 Профілактика
• 6 Ускладнення
• 7 Прогноз

Класифікація

Набряк легенів розвивається як ускладнення при кардіологічних, неврологічних, гінекологічних, урологічних захворюваннях, спровокувати цей стан можуть хвороби респіраторної, травної системи у дітей і дорослих.

Незалежно від причини, що викликала скупчення рідини, за механізмом розвитку розрізняють набряки легенів:

• інтерстиціальний — транссудат (рідина незапального характеру) з капілярів не проникає в легеневі альвеоли, що проявляється симптомами;
  • задишка;
  • кашель сухий, без мокротиння;
• альвеолярний – альвеоли затоплюються транссудатом, ознаки цього процесу;
  • задуха;
  • кашель з пінистої мокротою;
  • чутні хрипи в легенях.

Проникнення рідини в легеневу тканину (інтерстицій), а потім в легеневі альвеоли – це дві стадії набряку легенів, такий стан характеризується посиленням клінічних симптомів, що без невідкладної медичної допомоги може призвести до смерті.

Механізм розвитку інтерстиціального набряку легенів полягає в тому, що:

• збільшується тиск в капілярах легень;
• погіршується розтяжність легеневої тканини – при фіброзі;
• збільшується загальний об’єм рідини поза кровоносних судин;
• підвищується опір бронхів дрібного калібру;
• посилюється лімфоток.

Накопичення рідини в інтерстиції відбувається за гідростатичного механізму. Альвеолярний набряк розвивається в результаті руйнування мембрани між альвеолами і капілярами, підвищення її проникності.

Такий набряк називається мембранозным (мембранним) і характеризується виходом в просвіт альвеол не тільки транссудату з капілярів, але і формених елементів крові – еритроцитів, білків.

Наслідками мембранозного набряку легенів служать:

• гіпоксія – стан недостатнього вмісту кисню в крові і тканинах організму;
• гіперкапнія – збільшення в крові концентрації вуглекислого газу;
• ацидоз – підвищення кислотності рідких середовищ організму, закислення.

Тривалість нападу може становити від декількох хвилин при блискавичному набряку легень до доби і більше.

Відзначаються випадки, коли ознаки набряку легень у людини виявляється випадково при рентгенівському обстеженні при зверненні з приводу лікування іншого захворювання.

По тривалості напади бувають:

• блискавичні – смерть від набряку легенів через кілька хвилин після початку нападу;
• гострі розвиваються при гострих станах (інфаркті, анафілактичному шоці), тривають до 4 годин;
• підгострі – хвилеподібний перебіг нападів характерно для набряків печінкового походження;
• затяжні – тривають довше 12 годин, характерні для хронічних хвороб серця і легенів.

Причини

Серед причин, що викликають набряк легенів, виділяють:

Основними вражаючими факторами при розвивається набряку легенів будь-якого походження служать гіпоксія і ацидоз.

Ознаки застою крові, викликані набряком легень, у дорослих лежачих хворих після 65 років за своїм зовнішнім проявам схожі з симптомами дихальної недостатності при пневмонії, характеризуються:

• сильною слабкістю;
• задишкою, частим диханням, яке супроводжується прискореним серцебиттям;
• холодним потом, блідістю шкірних покривів;
• набряком нижніх кінцівок;
• кашлем з виділенням піни з кров’ю.

Серед причин набряку легень у дорослих відзначається тривале вживання препаратів, що містять саліцилати, переливання крові, реакція на введення білкових субстанцій або, як реакція, при інфекційних захворюваннях, що протікають з ураженням дихальної системи.

Симптоми

Припустити набряк легень можна вже за зовнішнім виглядом і характерним положенням хворого. Він приймає вимушену позу, прагне сісти або піднятися в ліжку. Загальне самопочуття у хворого різко погіршується, у нього з’являється сильна задишка з участю дихальної мускулатури.

Коли хворий вдихає повітря, видно, як западають підключичні ямки і проміжки між ребрами, причому і у дорослих, і у дітей при набряку легень дихальна мускулатура підключається максимально активно.

А з-за нестачі кисню м’язові скорочення можуть, і хворому доводиться докладати чималих зусиль, щоб просто вдихнути повітря.

На всіх стадіях набряку легень у дорослих і дітей відзначаються:

• зниження температури шкірних покривів, посилення її вологості, поява синюшного відтінку;
• сильна задишка, з утрудненням на вдиху;
• «клекіт» в грудях при диханні, розмові;
• запаморочення;
• страх смерті, паніка.

Інтенсивність прояву симптомів залежить від стадії набряку і від виду захворювання, що послужило причиною накопичення рідини в легенях. При інтерстиціальних набряках у хворого з’являється свистяче дихання, яке на стадії альвеолярного набряку може ускладнитися аперіодіческій диханням Чейна – Стокса.

Для цього типу дихання характерні неглибокі часті вдихи, які поступово поглиблюються до 5-7 вдиху. Хворий робить вдих, а потім знову дихає поверхово, поступово сповільнюючи частоту і глибину дихання.

Поява цього симптому, особливо у літньої людини, може вказувати на розвиток серцеву недостатність, що ускладнює прогноз при набряку легень. Апериодическое дихання провокує напади аритмії, проявляється нічними пробудженнями, сонливістю в денний час.

Якщо набряк викликаний різким підвищенням артеріального тиску (АТ), то можуть відзначатися вкрай високі значення систолічного тиску. Але в цілому напад протікає на тлі відсутності змін артеріального тиску, що не перевищує 95 – 105 мм рт. ст.

При альвеолярному набряку зазначається:

• набухання вен на шиї;
• часті скорочення серця, досягають 160 ударів в хвилину, з ниткоподібним пульсом слабкого наповнення.

Якщо набряк легенів здобуває затяжний перебіг, то артеріальний тиск і частота серцевих скорочень зменшуються, дихання при цьому буває поверхневим, частим, від чого не відбувається насичення крові киснем. Стан хворого при затяжному перебігу нападу важке і загрожує зупинкою дихання.

Лікування

Від якості лікування, наданого з перших хвилин появи ознак набряку легенів, залежать не тільки терміни лікування і одужання після нападу, але і саме життя хворого. І, навіть якщо вдалося купірувати напад, завжди існує можливість хвилеподібного перебігу хвороби і повторного загострення.

Хворий повинен знаходитися під контролем лікаря протягом року після загострення, і для підвищення виживаності приступати до лікування необхідно при появі перших симптомів набряку легень.

Перша допомога

Першу допомогу при набряку легенів потерпілому повинні надати оточуючі. Хворого необхідно зручно посадити, так, щоб ноги звисали. Це сприяє зниженню повернення венозної крові до серця і зменшує надходження крові в легеневу коло кровообігу.

Близькі люди повинні, якщо набряк викликаний хворобою серця, дати хворому нітрогліцерин під язик, щоб підтримати серце, і викликати невідкладну допомогу.

Для зменшення венозного повернення використовують сечогінні препарати (фуросемід). Препарат вводиться внутрішньовенно, і правильну дозу підбирає лікар.

Для зменшення венозного повернення лікар може накладати манжети на ноги і руку, в яку не робиться внутрішньовенного введення. В манжети накачується повітря під певним тиском, що перетискає частково вени, по яких кров рухається до серця.

Щоб зменшити силу нападу, хворому до приїзду лікарів можна дати заспокійливий засіб (реланіум). Це зменшить кількість катехоламінів у крові, усуває спазм периферичних кровоносних судин, зменшує венозний приплив крові до серця.

При появі у хворого піни при диханні йому потрібно дати нюхати ватку, змочену медичним спиртом. Пари етилового спирту потрібно вдихати 10 – 15 хвилин, щоб з’явився ефект піногасіння, і зникло клекотливе дихання.

На вдихання парів спирту у деяких людей може виникнути протилежна реакція, розвинутися кашель, відчуття нестачі повітря. У таких випадках лікувати хворого від набряку легенів з використанням такого піногасника, як етиловий спирт, не можна.

У медицині, крім етанолу, що застосовується піногасник антифомсилан, який використовується в апаратах штучного дихання.

Медична допомога

Медична допомога включає:

Хворому, в залежності від причини, що викликала набряк, призначається ліки:

• гормональні;
• тромболітики;
• антибіотики;
• протигістамінні;
• гепатопротектори;
• серцеві глікозиди;
• судинорозширювальні засоби.

Серйозною проблемою при лікуванні набряку легень стає пеногашение. Під час нападу у хворого може настільки рясно виділятися піна, що створюється небезпека обструкції дихальних шляхів і загибелі хворого.

При закупорці піною дихальних шляхів лікар видаляє піну механічним способом, після чого використовує піногасники, або вводить розчин спирту через трахею, зробивши чрезкожный прокол.

Профілактика

Спровокувати набряк легкого можуть деякі фактори, яких слід уникати. Кардіогенний набряк, який виникає при серцевій недостатності, можуть спровокувати фізичне навантаження, хвилювання, порушення питного режиму або раціону.

Хворим слід обмежувати вживання солі, зменшити добовий об’єм рідини, контролювати вагу. Фізичні навантаження не повинні викликати у хворого появи задишки.

Не можна допускати інфекційних респіраторних захворювань, так як вони здатні спровокувати в ослаблених хворих на пневмонію та набряк легенів. У літніх людей набряк легень при пневмонії значно погіршує прогноз виживання.

Ускладнення

Набряк легені, навіть при швидкому і успішному купировании нападу, викликає нестачу кисню в тканинах. Це призводить до серйозних уражень мозку, серцевої тканини, найлегшого.

Наслідками набряку легкого можуть стати:

• ішемія серця та інших органів;
• пневмосклероз;
• емфізема;
• застійні явища в легенях.

У літніх людей, викликана набряком гіпоксія, негативно впливає на життєздатність клітин мозку. Кисневе голодування нейронів призводить до послаблення пам’яті, сонливістю в денний час.

Прогноз

У середньому набряк легень у дорослих в 15-20% випадків призводить до смерті. Життєвий прогноз визначається причиною нападу. Для набряку, спричиненого гострим інфарктом міокарда, летальність гранично висока, у дорослих становить 90%.

Велике значення має своєчасність та адекватність лікування. Неабиякою мірою виживання залежить від суворості заходів профілактики нападів.