Микоплазменная пневмонія – причини, симптоми, діагностика, лікування

Мікоплазма пневмонія відноситься до атипової формі пневмонії, що протікає з запальним процесом в нижніх і верхніх дихальних шляхах. Це захворювання досить часто ускладнюється фарингітами, трахеобронхітом і бронхиолитами. Мікоплазма пневмонії може виникнути у пацієнтів будь-якого віку та статевої приналежності, однак найбільш часто хвороба розвивається у жінок.

Причини мікоплазменної пневмонії

Основною причиною розвитку пневмонії є поширення з легеневої тканини збудника, що проникає в організм через кров або дихальні шляхи. Провокуючими факторами хвороби може стати загальне переохолодження, хронічні захворювання, вік пацієнта (найчастіше хворіють літні люди і діти).

Крім цього, важливе значення має наявність серцево–судинних захворювань, емфіземи, хронічного бронхіту, діабету, а також вагітність жінки, що обумовлено ослабленням імунного захисту. Спалахи захворювання відбуваються в холодну пору року. Найбільш висока ймовірність інфікування в колективах.

Симптоми

Мікоплазми володіють здатністю уражати системи та органи, що інкубаційний період захворювання складає в середньому від 1 до 4 тижнів і супроводжується наступною симптоматикою:

Респіраторні прояви

Основні ознаки захворювання проявляються у вигляді болю, подразнення в області гортані і сухого кашлю. Об’єктивно спостерігається почервоніння і збільшення фолікулів задньої стінки глотки, субфебрильна гіпертермія (не вище 38 градусів).

Виник в перших 2– 3 дні кашель поступово посилюється і стає нападоподібний, однак він малопродуктивним ще близько 2-3 тижнів. При локалізації мікоплазменної пневмонії виключно у верхніх дихальних шляхах цілком можливо, що вона мимовільно закінчиться. В інших випадках інфекція здатна поширитися на легкі, супроводжуючись загальними симптомами інтоксикації у вигляді ознобу, головного болю і ломоти в суглобах.

Нереспираторные симптоми

У деяких пацієнтів при мікоплазмовій пневмонії спостерігається симптоматика нереспираторного типу у вигляді появи поліморфної висипки, абдомінальних болів, носових кровотеч і т. д.

Гематологічні симптоми характеризуються анемію, порушення ШКТ виражаються гастроентеритом, а з боку скелетно – м’язової мускулатури найбільш часто виникає артралгія, міалгія і поліартрит. Серцево – судинна симптоматика мікоплазми виражається перикардитами та миокардитами.

У більшості випадків микоплазменная пневмонія має уповільненим характером порівняно з іншими пневмоніями бактеріального типу, проте всі форми захворювання супроводжуються виснажливим кашлем.

Дитяча форма

При розвитку мікоплазменної пневмонії в дитячому віці перші симптоми проявляються закладеністю носа, кашлем, болем і першіння в горлі.

Найбільше дітей турбує саме кашель, який протікає на фоні невеликої гіпертермії, що значно ускладнює діагностику, так як симптоматика мікоплазма сильно нагадує інші захворювання дихальної системи.

Для дітей характерно поява папульозного висипу на шкірних покривах, а також на слизовій оболонці глотки.

Діагностика

Така форма пневмонії досить часто протікає без серйозного погіршення загального стану і діагностується лише за допомогою спеціального обстеження. У 30% всіх випадків захворювання діагностика не здатна показати порушення органів дихання. Їх ослаблення і мінімальну присутність вологих хрипів аускультативно виявляється тільки через 3 доби. Незважаючи на те, що перкуторно зміни в легенях слабо виражені, рентгенологічне дослідження виявляє зміни патологічного характеру.

Рентгенологічні ознаки

На рентгенівському знімку чітко виділяються поодинокі або множинні інфільтрати, переважно в нижній частці ураженої легені. Вкрай рідко рентгенологічно діагностується двостороннє запалення. Характерно, що, незважаючи на поразку легеневих тканин, пацієнт почуває себе задовільно.

Лабораторна діагностика

Найбільш доступним способом високоінформативною діагностики пневмонії є забір крові на серологічне обстеження з допомогою ІФА (імуноферментного аналізу) та ПЛР (полімеразно – ланцюгової реакції).

Такі методики спрямовані на виявлення антитіл по відношенню до мікоплазми, які утворюються в організмі при пневмонії. При обстеженні крові визначається підвищення титрів імуноглобулінів групи А і G, а лабораторно спостерігається пригнічення фагоцитів і Т–клітин.

Діагностично недоцільним вважається посів мокротиння на бактеріологічний аналіз, що зумовлено тривалістю одержання результату і необхідністю використання складних складів живильних середовищ.

Методи лікування

Терапевтичні способи лікування мікоплазменної пневмонії вимагають серйозного підходу і включають в себе комплекс заходів залежно від тяжкості стану хворого:

Антибіотикотерапія

Найбільш безпечні та ефективні препарати, що відносяться до групи макролідів (Азитроміцин, Кларитроміцин, Спіраміцин), які найменш токсичні порівняно з іншими антибіотиками. Перевагою макролідів є мінімум побічних проявів та відсутність токсичного впливу на ШКТ. Дорослим і дітям старшого віку можуть також призначатися Доксициллін і Тетрациклін, при активній стадії мікоплазми лікар може призначити Кліндаміцин.

Найбільш ефективний метод ступеневої антибіотикотерапії (протягом перших 2-3 днів виконується внутрішньовенне введення антибіотика, далі він приймається перорально, згідно зі схемою). Тривалість застосування антибіотиків може досягати до 3-4 тижнів.

Протикашльові і відхаркувальні препарати

До цієї групи можна віднести препарати, активною речовиною яких є гідрокарбонат натрію і йодид. Ліки цієї групи досить добре адсорбуються ШКТ і через кровотік поширюються в дихальні шляхи. Найбільш часто використовуються Синупрет, Бронхикум З (Геломертол) і Терпинкод.

При вологому кашлі показаний прийом муколітиків:

• Бронкатар і АЦЦ;
• Амбросан або Амброксол;
• Коделак і Бромгексин;
• Туссин і Лазолван і т. д.

Група муколітиків найбільш обширна і об’єднує в собі лікарські препарати, які надають руйнівний вплив на молекули нуклеїнової кислоти, білки та полімери, тим самим викликаючи розрідження мокротиння.

Бронходилататори

Для купірування задухи та зняттю бронхоспазму при пневмонії можуть призначатися бронходилататори:

• Сальбутамол, Турбухалер;
• Фенотерол, Симбикорт;
• Беродуал, Атровент;
• Беротек, Формотерол і т. д.

Ці препарати найбільш часто випускаються в інгаляційної формі, перевагою якої є максимально швидке вплив (протягом 1-2 хвилин) і тривалість терапевтичного ефекту.

Імуномодулятори

Досить часто причиною розвитку пневмонії стає ослаблена імунна система, тому з основним лікуванням рекомендується прийом імуномодуляторів:

• Анаферон;
• Эсберитокс;
• Арбідол;
• Інтерферон;
• Рибомуніл і т. д.

Важливо! Препарати, які надають імуномодулюючу дію, призначаються тільки лікарем, так як вони володіють різним по інтенсивності дією.

Фізіопроцедури

Для зниження набряку і запального процесу при пневмонії (при відсутності протипоказань) пацієнту призначається ряд фізіотерапевтичних заходів:

• УВЧ – в ході цієї процедури ультразвукові промені пригнічують вогнище запалення;
• магнітотерапія – рекомендується до застосування при яскраво вираженій симптоматиці захворювання та дозволяє покращити процеси обміну та кровообігу, а також знизити набряклість тканин;
• інгаляції – рекомендуються з метою розширення площі взаємодії лікарських речовин зі слизовими оболонками дихальної системи, тим самим прискорюючи розсмоктування запального вогнища;
• УФО – ця процедура має протизапальну дію, стимулює фагоцитоз, нормалізує кровообіг і розсмоктує інфільтрат;
• електрофорез – нормалізує обмінні процеси в організмі, надає знеболюючий і протизапальний ефект;
• теплові процедури – рекомендуються в якості відволікаючої терапії, а також для позбавлення від залишкової симптоматики пневмонії;
• масаж – ефективно купірує спазм дихальних м’язів, посилює еластичність легеневих тканин та нормалізує кровообіг.

Фізіопроцедури дозволяють зміцнити імунітет, що в свою чергу сприяє швидкому одужанню пацієнта.

Важливо! Не можна проводити фізіо-лікування в гострому періоді захворювання, так як це може значно погіршити його перебіг.

Ускладнення і наслідки

Незважаючи на своєчасну терапію мікоплазмової пневмонії, ризик розвитку ускладнень досить високий:

З боку ЦНС

Неврологічні ускладнення проявляються розвитком поперечного мієліту, менінгоенцефаліту, мозочкової атаксії, серозного менінгіту, глухоти, ураженням стовбурових клітин мозку і паралічу Белла. У більшості випадків ускладнення неврологічного характеру розвиваються через 10 днів від початку первинної симптоматики захворювання. У 15% всіх випадків діагностування мікоплазменної пневмонії у дітей вона є причиною енцефаліту.

З боку шкірних покривів і слизових оболонок

У 25% пацієнтів спостерігається руйнування слизових оболонок і шкірного покриву у вигляді плямисто–папульозний висипки і поліморфно ексудативної еритеми.

Гематологічні порушення

Через 14-20 днів можлива поява невеликого ретикулоцитозом і легкій анемії. Вкрай рідко микоплазменная пневмонія ускладнюється тромбоцитопенією та порушеннями згортання крові.

З боку ШКТ

Ускладнення з боку шлунково–кишкового тракту спостерігаються дуже рідко. Можлива легка форма гепатиту, панкреатит або гастропатия гиперсекреторного характеру.

Серцево–судинна система

Можливо розвиток перикардиту, міокардиту і синдрому ревматичної атаки. У дорослих пацієнтів часто спостерігається аритмія і серцева недостатність.

Ризик ускладнень зберігається на всьому протязі розвитку та лікування пневмонії, однак специфічна профілактика, спрямована на попередження можливих ускладнень, відсутня. При важкому розвитку передбачена гормонотерапія.

Прогноз

У більшості випадків (за відсутності серйозних ускладнень) микоплазменная пневмонія повністю виліковується з виробленням нестійкого імунітету. У 37% всіх випадків комп’ютерна томографія, виконана через 1-2 роки після перенесеної мікоплазменної пневмонії, виявляє невелике потовщення бронхіальних стінок і незначні порушення легеневого кровообігу.

Профілактика

Профілактичні заходи щодо попередження розвитку мікоплазменної пневмонії нічим не відрізняються від профілактики сезонних ГРВІ. Під час епідемії грипу рекомендується уникати місць скупчення великої кількості людей, а також використовувати захисні маски.

Величезне значення має зміцнення захисних сил організму за допомогою дозованої спортивного навантаження, прогулянок на свіжому повітрі, правильного харчування та здорового способу життя. При необхідності можна приймати імуномодулятори.

Микоплазменная пневмонія – це досить серйозне захворювання, яке з однаковою частотою може вражати дорослих і дітей. Для того щоб уникнути важких наслідків, необхідно своєчасно приступити до терапевтичним заходам. Затягування звернення до лікаря, а також самостійне лікування можуть призвести до незворотних наслідків аж до летального результату.