При загостренні фронтиту рекомендується постільний режим протягом 3-4 днів. Харчування повинно бути повноцінним, калорійним, з високим вмістом вітамінів. Слід відмовитися від міцного чаю, кави, шоколаду, спецій і прянощів, копчених і консервованих продуктів. Їх вживання може посилити запальний процес. Рекомендується рясне питво (відвар шипшини, настій квіток ромашки, зелений чай тощо).
При важкому загальному стані хворого (лихоманка вище 38С, виражений больовий синдром, інтоксикація) показано лікування фронтита в стаціонарі. Якщо фронтит виник у хворого з важкими захворюваннями інших органів (цукровий діабет I типу, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, ниркова або печінкова недостатність і так далі), а також у ВІЛ-інфікованих та ослаблених пацієнтів, проводиться лікування в лікарні. Госпіталізація необхідна при загостреннях фронтиту, а також для виконання хірургічних маніпуляцій.
Поговоримо про те, як лікувати фронтит.
Лікування фронтита включає такі основні напрямки:
- медикаментозне;
- фізіотерапія і масаж;
- хірургічне.
Антибактеріальна терапія
Антибіотики найчастіше призначають при відсутності ефекту від лікування іншими засобами протягом 3-4 днів, що свідчить про бактеріальної природи захворювання. Аналіз вмісту пазухи на чутливість до антибіотиків зазвичай не проводять, так як пункція пазухи при фронтиті призначається обмежено. Використовуються антибіотики широкого спектра дії з урахуванням чутливості до них мікроорганізмів в регіоні.
Якщо у хворого температура тіла вище 38С, лікування починають з внутрішньовенного введення препарату, через 3-4 дні переходять на прийом в таблетках. В інших випадках відразу призначаються форми для прийому всередину. Тривалість курсу становить 7-10 днів.
Препаратами вибору вважаються інгібітор-захищені пеніциліни (наприклад, амоксиклав), цефалоспорини II– III поколінь, левофлоксацин.
Питання про призначення антибіотиків, їх виборі, шляху введення, дозування і тривалості курсу повинен вирішити лікар. Некваліфіковане лікування цими препаратами може викликати погіршення перебігу фронтиту, бути причиною важких ускладнень.
Протизапальна терапія
Лікування фронтита обов’язково повинно включати протизапальний компонент. Призначаються нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Вони блокують каскад біологічних реакцій, що призводить до розвитку запалення. В результаті зменшується набряклість слизової оболонки лобової пазухи, проходить біль, нормалізується температура тіла, відновлюється фізіологічна діяльність слизових залоз.
Лікування протизапальними препаратами відновлює нормальне сполучення лобової пазухи з носоглоткою, що сприяє евакуації з неї вмісту. Таким чином, НПЗП впливають на всі основні симптоми фронтиту як бактеріальної, так і вірусної природи.
При лобному синуситі призначають НПЗП з високою протизапальною активністю – диклофенак, ібупрофен — в основному для прийому всередину. Можна використовувати свічки, особливо у дітей і літніх хворих. Лікування хронічного фронтиту частіше проводиться із застосуванням індометацину, який виявляє менш виражену, але більш тривалу дію.
Актуально застосування при фронтиті фенспіриду. Цей препарат розроблений спеціально для лікування хвороб дихальних шляхів, у тому числі синуситів. Він має протизапальну, антиалергічну дію. У результаті його застосування зменшується набряк, знижується вироблення слизу в пазусі.
Судинозвужувальні та антигістамінні препарати
Дія цих ліків спрямоване на зниження набряклості слизової і відновлення прохідності соустий між пазухою і носоглоткою.
При фронтиті лікування обов’язково включає судинозвужувальні препарати (ксилометазолин, оксиметазолін, фенілефрин та ін). Ці ліки, потрапляючи на слизову оболонку, блокують рецептори, що відповідають за розширення судин. Судини звужуються, кровонаповнення слизової зменшується, набряк проходить. При цьому відновлюється дренування пазухи.
Переважно використання судинозвужувальних засобів у формі дозованого спрею. Лікування краплями малоефективно, так як вони практично не потрапляють у верхні відділи носоглотки.
Не слід забувати про те, що при тривалому застосуванні судинозвужувальних препаратів у вигляді спрею або крапель до них виникає стійкість. «Звикання» менше виражено при використанні таблетованих форм, однак при їх застосуванні зростає ризик системного судинозвужувальної дії. Це проявляється прискореним серцебиттям, підвищенням артеріального тиску і ін
Для зменшення набряку слизової застосовуються і антигістамінні препарати (лоратадин та ін), особливо в педіатричній практиці.
Добре зарекомендував себе в лікуванні синуситів виброцил. Це комбінований препарат, що включає судинозвужувальний і антигістамінний компоненти.
Рослинні препарати
Лікування фронтита включає ліки рослинного походження. Найбільш часто призначається синупрет. Це комбінація екстрактів і декількох частин рослин – тирличу, бузини, щавлю, вербени, первоцвіту. Препарат включається в комплексну терапію, має протизапальну і імуностимулюючим ефектом, викликає розрідження виділень з пазухи і покращує його відтік.
Фізіотерапія і масаж
Основним методом физиолечения при гострому фронтиті є магнітотерапія з використанням електромагнітних хвиль надвисокої частоти. Електричне поле УВЧ використовується рідше. При стійкому больовому синдромі можуть принести полегшення процедури ампліпульстерапії або діадинамічні струми.
Опромінення області чола так званої синьою лампою або лампою солюкс можна використовувати як додаткове лікування. Також за показаннями призначаються теплові процедури, наприклад, озокеритові компреси (при відсутності в пазусі гною).
Лікування фронтита масаж (самомасаж) – ефективний метод комплексного впливу на запальний процес в пазусі. При цьому зменшується біль і набряк, поліпшується відтік вмісту. Самомасаж використовується як доповнення до медикаментозного лікування, а також у період ремісії при хронічному фронтиті.
Хірургічні методи
Найчастіше лікування фронтита здійснюється без проколу. Він проводиться в тих випадках, коли лікування медикаментами неефективно, відбувається заповнення пазухи гнійним виділенням. Частіше замість проколу використовується трепанопункция лобової пазухи через розріз у брови. Рідше проводиться пункція через ніс спеціальною голкою. При наявності особливого устаткування може бути проведено розширення протоки лобової пазухи за допомогою спеціального балона-катетера під ендоскопічним контролем.
Після трепанопункции пазуху промивають розчином антисептика або антибіотика, очищають від гнійного вмісту. Можлива установка тонкої трубочки-дренажу, через яку згодом пазуху промивають лікарськими препаратами.
При поширенні гнійного процесу на сусідні органи (очниця, кістки черепа, мозкові оболонки і так далі) проводиться широке розтин лобової пазухи і формування штучного сполучення між нею і носоглоткою.
