Головний біль, нездужання, підвищена температура тіла, жовті або зелені виділення з носа – такі ознаки нездоров’я знайомі кожній людині, і дорослому, і дитині. У більшості випадків вони свідчать про ГРЗ (гострому респіраторному захворюванні), або так званої «застуді».
Але багато лікарі займаються ЛОР-практикою, з усього комплексу проявів хвороби виділяють один, найголовніший, симптом, який обумовлює приєднання всіх інших патологічних проявів. Це гнійний нежить, або риніт, означає наявність бактеріального запального процесу в слизовій оболонці носової порожнини.
Чому з’являється і як розвивається гнійний риніт
Взаємодія організму людини з безліччю патогенних мікроорганізмів відбувається постійно. Так, різноманітні респіраторні віруси і бактерії з вдихуваним повітрям потрапляють у носову порожнину у величезній кількості, але гнійний нежить з’являється не завжди.
Це залежить від рівня імунітету, від стану захисних сил організму дорослого або дитини. Якщо імунітет знижений, то слизова оболонка носа не може протистояти патогенної мікрофлори і стає «вхідними воротами» для інфекційних агентів.
Тому важливі різні профілактичні заходи, спрямовані на підвищення рівня імунітету (повноцінне харчування, комплекс вітамінів) і захист від інфекції (марлеві маски при підвищенні рівня захворюваності, обмеження перебування у людних місцях).
Гнійний риніт – це, як правило, запущений простудний нежить. На початку хвороби виділення прозорі і викликаються такими респіраторними вірусами, як риновіруси, реовіруси, ентеровіруси, коронавіруси та інші.
Ця фаза триває недовго, і через кілька днів, а у дітей можливо через кілька годин, спостерігається приєднання бактеріальної флори. Саме її вторгненням в епітелій слизової оболонки носа і пояснюється поява гнійних виділень з подальшим діагностуванням такої патології, як гнійний нежить.
Бактерії, такі як стрептококи, пневмококи, мікоплазма, гемофільна паличка, мають тропність» (здатність прикріплюватися до клітин епітелію порожнини носа. Якщо це відбувається, то далі починається активне розмноження бактерій, що супроводжується руйнуванням епітеліального шару, виходом токсинів і пірогенних речовин (викликають лихоманку) в кровоносне русло.
У той же час організм починає боротися з інфекцією і направляє в порожнину носа особливі клітини, Т-лімфоцити, або кілери, які починають знищувати мікроорганізми.
Саме так і утворюється гнійний вміст носової порожнини, яка містить муцин, зруйновані бактеріальні та епітеліальні клітини і їх фрагменти, безліч загиблих Т-лімфоцитів. Цим же обумовлений і характерний симптом патології: жовто-зелений колір гнійного відокремлюваного.
Як проявляється гнійний риніт, особливості та діагностика
Ця патологія має характерну клінічну картину. Пацієнт скаржиться на появу рясних гнійних виділень з порожнини носа, що супроводжуються відчуттям закладеності, порушенням нюху і смакового сприйняття. Часто ці симптоми доповнюються відчуттям тиску в області носа і головним болем.
У багатьох випадках, особливо у маленьких дітей, або пацієнтів з ослабленим імунітетом, спостерігається підвищення температури тіла до субфебрильних (до 38 град.) і фебрильних (понад 38 град.) значень.
Гнійний нежить не те захворювання, при якій звичайний чоловік відразу побіжить до лікаря, тому переважна більшість хворих лікується самостійно.
Між тим, лікарський огляд і своєчасна діагностика фахівцем дуже важлива, так як за симптомами риніту може ховатися таке серйозне захворювання, як гострий гайморит. Лише на прийомі у ЛОР-лікаря можна виключити цю патологію.
Диференціальна діагностика цих недуг грунтується на скаргах, огляді порожнини носа і додаткових дослідженнях. Скарги дуже схожі, і часто діти не можуть відрізнити біль і відчуття тиску в області носа при риніті від болю у пазухах при гаймориті.
Інтоксикаційний синдром більш характерний для гострих синуситів. Гнійні виділення спостерігаються при обох патологіях, але при запаленні придаткових пазух вони співвідносяться з больовим синдромом (при посиленні болю їх кількість зменшується, і навпаки).
Тому щоб діагностувати гнійний риніт, необхідний не тільки огляд порожнини носа. При передній і задній риноскопії ЛОР-лікар може виявити патологію. А додаткове лабораторне та інструментальне обстеження, яке проводиться в необхідних випадках, особливо у дітей, допомагає швидко визначитися з видом патології.
Як лікувати гнійний риніт?
Враховуючи інфекційну природу гнійного нежитю запалення, основним шляхом лікування повинні б бути антибактеріальні засоби. Але на практиці, особливо у дітей, вони застосовуються рідко, в наступних випадках:
- Тривалий гнійний риніт, загрожує формуванням хронічної форми;
- Загроза розвитку ускладнень, частіше гнійних синуситів;
- Супутні захворювання, що супроводжуються зниженням імунітету.
У цих випадках лікарем в індивідуальних дозах призначаються Фрамицетин, Полидекса, Изофра.
Механізм розвитку запалення включає розширення капілярної мережі слизової оболонки носа, поява набряку, посилення слизеообразования. Тому найважливішими шляхами лікування гнійного нежитю є використання судинозвужувальних препаратів (вазоконстрикторів) і промивання носової порожнини.
Для досягнення судинозвужувального ефекту існує безліч назальних вазоконстрикторів, у вигляді крапель і спреїв, що розрізняються по тривалості лікувального ефекту.
- Так, коротким дією (4-6 годин) характеризуються Нафтизин, Назол бебі, Виброцил;
- Середня тривалість ефекту (7-10 годин) у Ксимелина, Отривина, Галазолина;
- Самий тривалий ефект (10-12 годин) характерний для Називіну, Назолу, Нокспрея, Несопина.
Максимальний курс лікування не повинен бути більше 7 днів, у середньому він становить не більше 5 днів.
Вибір і застосування вазоконстрикторів, особливо у дітей, повинні бути дуже обережними, так як при неправильному використанні можливо або пошкодження епітеліального шару слизової оболонки, формування звикання до препарату.
Тому не можна самостійно призначати собі і своїм близьким назальні судинозвужувальні засоби, це повинен зробити лікар.
Що можна сміливо використовувати в лікуванні гнійного риніту в домашніх умовах, так це промивання носової порожнини і перевірені народні засоби. Промивання носа – процедура безпечна і нескладна, з цим може впоратися і дитина.
Для цього необхідний розчин кухонної солі (1 ч. л. на 1 літр води), чайничок з довгим носиком і тазик. Людина нахиляється над тазиком і заливає в одну ніздрю сольовий розчин. При цьому рідина витікає з іншої ніздрі і містить видимі частинки гною і слизу. Потім теж повторюють з іншої сторони.
Процедура проводиться до появи чистих промивних вод. Замість сольового розчину можна взяти відвари лікувальних трав: шавлії, календули, ромашки аптечної.
Щоб промити носик маленькій дитині, можна скористатися піпеткою. Лікувальний розчин, сольовий або трав’яний, в невеликій кількості закапати в кожну ніздрю і через 1-2 хвилини видаляється маленькою гумовою грушею, аспіратором або ватними турундами.
Дуже ефективні при нежиті різні народні засоби. Це настій імбиру з лимоном або молодих соснових шишок, сік каланхое, масло туї, сік цибулі або часнику.
Добре допомагають місцеві теплові процедури (мішечки з нагрітою сіллю на область носа, прогрівання ступень в гарячій воді) і загальні (прогрівання в лазні), але тільки при нормальній температурі тіла.
Лікування гнійного риніту має бути комплексним, бажано проходять під лікарським контролем. Тільки тоді вона стане ефективним і не призведе до небажаних наслідків.
