Отит – запалення, що виникає найчастіше в середньому вусі. Для лікування використовуються зовнішні засоби (сосудосужающие краплі) і антибіотики, що пригнічують розвиток мікробів. У деяких випадках така терапія при отиті виявляється неефективною. У таких ситуаціях використовують «важку артилерію», наприклад Діоксидин або його аналоги.
Препарати цієї групи пригнічують більшість хвороботворних мікроорганізмів, але вплив їх на організм може мати неприємні наслідки, тому доцільність застосування викликає масу суперечок серед медичних працівників. Спробуємо розібратися, чи варто ризикувати.
Діоксидин – одна з торгових назв групи препаратів на основі гидроксиметилхиноксилиндиоксида, саме під такою назвою його можна придбати в аптеці. Його аналоги Хиндиокс і Диксин володіють такою ж дією, спосіб застосування і дози при отиті ідентичні, але зустріти їх можна рідко.
Властивості препарату
Діоксидин використовується для лікування запалень більшості внутрішніх органів ще з кінця 70-х років минулого століття. Основна діюча речовина препарату гидроксиметилхиноксилиндиоксид здатне надавати токсичну дію на живі організми і викликає мутації.
Незважаючи на більш ніж 30-річну історію, його точне вплив на організм поки невідомо, вчені продовжують дослідження в даний час.
Засіб ефективно навіть у тих випадках, коли сильнодіючі антибіотики не дали позитивного результату. Препарат справляється з такими збудниками інфекцій, як:
- Стафілококи;
- Стрептококи;
- Анаероби патогенного характеру;
- Грамнегативні бактерії.
Лікарський засіб швидко руйнує клітини мікробів зсередини, не зачіпаючи здорові тканини. Тим не менш, він досить токсичний, при перевищенні рекомендованої дози здатне викликати побічні реакції:
- Кишкові розлади;
- Головні болі;
- М’язові спазми;
- Алергічні реакції;
- Поява пігментних плям.
Протипоказано застосовувати препарат майбутнім і годуючим мамам, дітям дошкільного та молодшого шкільного віку, літнім людям, а також особам з тяжкими захворюваннями нирок. Діоксидин здатний викликати мутації на генному рівні у ембріона, тому при вагітності його не застосовують.
Як використовувати?
Препарат випускається у формі мазі і стерильного розчину. Концентрація діючої речовини становить 0,5 і 1%. Для лікування зовнішніх форм гнійного отиту використовують мазь, якщо захворювання вражає середню і внутрішню частину вуха застосовують водний розчин. Дозування препарату і тривалість лікування залежить від тяжкості запалення.
Для лікування отиту у дорослих використовується 0,5% розчин препарату, який закапати у вухо 2-3 краплі. При запаленні, що виник як наслідок інфекційного захворювання, розчин додатково вводиться в кожну ніздрю. Ця дія допомагає побороти мікроби, так як нейтралізує їх відразу з двох сторін.
Перед використанням препарату слід очистити слуховий прохід і носові пазухи від скупчення бруду і гною. Для цього потрібно акуратно обробити отвори ватним тампоном, змоченим в физрасворе.
У силу фізіологічних особливостей у дітей дошкільного віку отити трапляються досить часто. Незважаючи на те, що виробники не рекомендують застосовувати препарат у дитячому віці, багато педіатри призначають його навіть малюкам до року, в тих випадках, коли ризик ускладнень перевищує потенційну небезпеку від препарату і запалення торкнулося внутрішню частину вуха.
Для лікування дітей розчин розбавляється стерильною рідиною, концентрація діючої речовини не повинна перевищувати 0,1%. Як і дорослим, препарат закапують у очищені носові пазухи і слуховий прохід.
Відгуки людей, які використовували цей засіб для лікування отиту неоднозначні: переважна частина їх позитивна, але зустрічаються й різко негативні.
За допомогою Діоксидину можна лікувати запалення вух, але цей засіб застосовується останнім часом все рідше, так як з’являються більш сучасні і безпечні аналоги. Якщо все ж з’явилася необхідність застосування Діоксидину, то потрібно строго слідувати вказівкам лікаря і інструкції по застосуванню.
