Алергічний синусит – захворювання слизової оболонки придаткових пазух носа (частіше гайморової і гратчастої), має алергічну природу.
Причини і механізми розвитку
Алергічний синусит часто супроводжує поллинозу, атопічній бронхіальній астмі та інших алергічних захворювань. Він виникає в осіб з генетично зміненою реактивністю імунної системи у відповідь на дію деяких зовнішніх факторів.
В якості алергенів зазвичай виступають пилок рослин, шерсть тварин, домашній пил. З вдихуваним повітрям вони потрапляють в носоглотку і придаткові пазухи носа й осідають на поверхні слизової оболонки. Там їх починають поглинати особливі клітини («огрядні клітини»). При цьому виділяється велика кількість біологічно активних речовин, зокрема гістаміну. Гістамін викликає розширення судин, набряк слизової та інші прояви алергічної реакції.
При повторному впливі алергенів слизова оболонка пазухи розростається, потовщується, можуть з’явитися поліпи в пазухах.
Клінічні прояви
Алергічний синусит характеризується чергуванням загострень і стихання клінічних проявів (ремісій).
Симптоми алергічного синуситу виникають після контакту з відповідним алергеном. У хворого виникає головний біль, відчуття тяжкості і розпирання в області ураженої пазухи. Болі посилюються при нахилі голови вперед, а також по ночах. Вони можуть «віддавати» в очну ямку, перенісся.
Швидко з’являються виділення з носа слизового або гнійного характеру. Для алергічного синуситу характерно велика кількість відокремлюваного. Хворого турбує свербіння в носі, чхання. Додаткові симптоми — різь в очах, сльозотеча, набряк повік.
Симптоми алергічного синуситу включають також закладеність носа, погіршення нюху і вкусоощущения.
Діагностика
Із загальних методів обстеження значення має аналіз крові з лейкоцитарною формулою. При алергічному синуситі в крові збільшується кількість еозинофілів – клітин, що беруть участь у розвитку алергії.
Для визначення ураженої пазухи проводиться рентгенографія придаткових пазух носа. При необхідності для уточнення анатомічних деталей виконується комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія.
Для підтвердження алергічної природи захворювання пацієнт повинен обстежитися у алерголога. У період поза загострення проводяться внутрішньошкірні тести з різними алергенами, зокрема, бактеріальними.
Важливим для діагнозу є наявність у хворого інших атопічних (тобто алергічних захворювань – бронхіальної астми, полінозу, дерматиту.
Власне порожнину носа і соустья придаткових пазух досліджують за допомогою ендоскопа. Тонка трубка з мініатюрною камерою вводиться в ніс, і по оптоволокну зображення передається на монітор приладу.
Призначається також цитологічне дослідження виділень носоглотки.
Лікування
Консервативне лікування полягає в боротьбі з алергією. Необхідно змінити спосіб життя, відмовившись від контактів з алергенами домашнього пилу, тварин, пилку рослин. Слід відмовитися від непотрібного вживання лікарських препаратів та засобів побутової хімії.
Потрібно провести так звану санацію вогнищ хронічної інфекції – вчасно лікувати зуби, позбутися від хронічного тонзиліту.
Якщо при алергологічному обстеженні виявлено алерген, який викликав синусит, можливо лікування малими дозами цієї речовини («специфічна гіпосенсібілізація»). В результаті відбувається значне зменшення вираженості алергічної реакції при контакті з алергеном.
У період загострення широко використовуються судинозвужувальні препарати у формі назальних спреїв та антигістамінні засоби.
Застосовуються і місцеві методи лікування: в носові раковини вводяться антигістамінні препарати і глюкокортикостероидные гормони. Призначаються сеанси фізіотерапії.
Якщо після декількох курсів медикаментозне лікування неефективне, тобто зберігаються симптоми синуситу, порушене носове дихання, то проводиться хірургічне втручання. Воно призначається і тоді, коли алергічний синусит розвинувся на тлі анатомічних дефектів, поліпів, кіст.
Особливості у дітей
Алергічний синусит в дитячому віці зазвичай поєднується з іншими проявами алергії (дерматит, кон’юнктивіт та ін). Він виникає у дітей у віці від 3 років, так як у малюків придаткові пазухи носа недорозвинені.
У дітей з алергічним синуситом часто є спадкова схильність до алергічних реакцій. Спровокувати її розвиток може використання вакцин і сироваток, переливання крові та її компонентів, введення гамма-глобуліну, антибіотиків та інших ліків.
Алергічний синусит може бути проявом глистової інвазії у дітей.
Це захворювання у дітей характеризується частими загостреннями Симптоми посилюються навесні і влітку. Загострення супроводжується рясними слизовими виділеннями з носа, сверблячкою, чханням, сльозотечею. У дитини може з’явитися закладеність вух, труднощі при ковтанні.
Для діагностики алергічного синуситу у дітей необхідно провести поглиблене алергологічне обстеження. Лікування повинно проводитися спільно з лікарем-алергологом.
