Алергічний нежить — одне з найпоширеніших захворювань. За даними статистики їм страждають від десяти до двадцяти п’яти відсотків населення світу. Хвороба все частіше виявляється в дитячому віці.
Причини захворювання
Ця хвороба має тільки одну причину — алергени. Алергеном може бути будь-яка речовина, яка сприймається організмом як чужорідне, тому починає вироблення антитіл. Відбувається реакція на слизовій носа від одномоментно переходить у тривале захворювання, викликає симптоми нежитю.
Різновиди алергенів
- Харчові продукти — цитрусові, яєчний білок, горіхи, молочні продукти;
- домашня пил — у ній можуть знаходитися грибки, бактерії;
- пилок рослин і квітів;
- книжкова пил;
- продукти розпаду домашнього кліща;
- шерсть тварин;
- побутові хімічні речовини — миючі засоби, косметика;
- миючі засоби — пральний порошок, антистатик;
- ліки.
Види алергічного нежитю
Розрізняють:
- сезонну алергію або поліноз (сінну лихоманку), що виникає на початку весни в сезон цвітіння дерев, трав і квітів. Найбільш часто алергічний нежить виникає при контакті з пилком берези, амброзії, тополиним пухом, квітами волоського горіха, лободи. Така форма захворювання називається інтермітуючої (виникає не частіше чотирьох разів на тиждень).
- постійну — турбує цілорічно. Алергенами є харчові продукти, домашній пил, що містить кліщі і грибки, побутові миючі засоби, шерсть домашніх тварин. Інша назва — персистуюча форма алергічного риніту.
Як проявляється алергічний нежить?
При контакті з алергеном раптово з’являються симптоми:
- нападоподібне чхання;
- з носа тече рідкий вміст, не схоже на слиз;
- закладеність носа до повного зникнення носового дихання.
Рідше одночасно починається сльозотеча, почервоніння повік, свербіж шкіри, втрата нюху, набряк обличчя, загальне нездужання, головні болі.
«Бурхливе» клінічна картина більш типова для сезонного алергічного нежитю. При персистуючій формі захворювання прояви мляві, нечіткі, виражені то сильніше, то слабше.
В залежності від впливу алергічної форми нежиті на хворого виділяють три ступеня тяжкості хвороби:
- легку — ознаки нежиті ніяк не впливають на працездатність людини, не порушують звичну життя;
- середню — з’являються виражені симптоми, за яких зриваються плани, порушується робочий режим;
- важку — хворий алергічним ринітом людина змушена пристосовуватися до захворювання, втрачає працездатність.
Діагностика алергічного нежитю
Коли на обличчя зв’язок нежиті з алергічним агентом, сам пацієнт може припустити природу свого захворювання. Але діагноз ставить тільки лікар. Якщо пацієнт описує перераховані вище симптоми, у нього береться мазок з носа. Під мікроскопом у ньому визначаються клітини эозинофильного ряду, ознака алергічного запалення. В аналізі крові так само можливе перевищення норми еозинофілів.
Звернення до лікаря-алерголога допоможе встановити конкретний алергічний фактор нежитю. У кабінеті поставлять шкірні проби з різними стандартними алергенами. Підвищена реакція визначається по діаметру пухиря. На жаль, нечасто вдається знайти конкретний алерген, тому що їх у природі дуже багато.
Терапія алергічного нежитю
При легкій формі алергічного захворювання дорослі люди не вважають за потрібне лікувати хворобу. Статистика показує, що у дев’яти з кожних десяти випадків бронхіальної астми, хвороба починалося з симптомів нежиті. Від того, як позбавитися від алергічного нежитю залежить профілактика більш важких захворювань з алергічною природою.
Лікування нежиті починається з обов’язкового розриву контакту з антигеном.
При реакції на цвітіння дерев і трав не слід влаштовувати походи в ліс або в парк, найбільш сприятливий час для прогулянок — ранок або після дощу, коли концентрація алергенів у повітрі мінімальна, іноді доводиться в сезон цвітіння виїжджати в іншу місцевість.
При харчовій алергії щоб усунути симптоми нежитю доводиться відмовлятися від певних продуктів:
- якщо встановлено зв’язок алергії з цвітінням злаків — протипоказані каші, квас, бобові, кава і какао;
- при квіткової та рослинної алергії — не рекомендовані фрукти і ягоди, що ростуть на деревах і чагарниках, зелень, цитрусові;
- якщо встановлена алергія на пилок бур’янів — слід відмовитися від продуктів з соняшнику (олія, халва, насіння), гірчиці та інших прянощів, майонезу, вина «Вермут» і «Абсент» (в них використовується полин);
- доведена алергія на грибки вимагає виключити дріжджове тісто, кулінарні вироби, квашену капусту, сири, вино, лікери. Не відвідувати сирих підвальних приміщень, сінників. Не контактувати зі скошеною травою, опалим листям.
В домашніх умовах слід частіше проводити вологе прибирання в марлевій масці, користуватися кондиціонером, вивішувати килими на сонці, частіше міняти білизну, замінити пухові подушки на синтетику, позбавиться від м’яких іграшок, одягати маску під час прання, не слід перебувати в одному приміщенні з домашнім тваринам.
Особам з симптомами алергічного риніту протипоказана робота, пов’язана з доглядом за тваринами, бібліотечної пилом, перебуванням на дачній ділянці і вирощуванням овочів і квітів.
Специфічна терапія
Цей вид лікування проводиться при алергічному нежиті при наявності наступних показників:
- відсутність можливості роз’єднання з алергеном;
- точно доведена роль єдиного або не більше трьох алергенів;
- вік пацієнта від п’яти до п’ятдесяти років;
- немає результату від іншого лікування.
Методика заснована на ефекті поступового звикання імунної системи до подразнюючій фактору. Кілька разів за схемою вводиться сильно розбавлений розчин, приготований з індивідуального алергену. Концентрація поступово підвищується (розведення зменшують). В результаті наступає «притуплення» відповідної реакції на алерген. Можливо повне зникнення симптомів. Але метод небезпечний раптовим розвитком важкої алергічної реакцією. Передбачити як поведе себе імунна система неможливо. Процедури проводяться в алергологічному кабінеті в присутності лікаря і медичної сестри, при підготовленої невідкладної допомоги.
Лікарська терапія
Всі необхідні лікарські препарати призначаються тільки лікарем. Лікування алергічного риніту проводиться залежно від ступеня тяжкості і симптомів захворювання.
Основні таблетовані засоби лікування
Рекомендуються препарати антигистаминового дії, в даний час відомий всім димедрол майже не використовується. Застосовуються кращі засоби, вони володіють пролонгованою дією (потрібно пити один раз в день) і не викликають сонливості (можна приймати водіям автотранспорту). Дозування при алергічному нежиті підбирається індивідуально.
Кортикостероїди — гормональні протизапальні та антиалергічні засоби застосовуються в таблетках і ін’єкціях короткими курсами у важких випадках. Їх намагаються уникнути у зв’язку з можливими ускладненнями.
Засоби для місцевого лікування
Ліки для місцевого застосування при алергічному нежиті найбільш широко призначаються лікарями. Вони зручні в застосуванні, не вимагають спеціальних умов, безпечні для пацієнта з симптомами алергії, швидко і ефективно усувають нежить.
Краплі та спреї судинозвужувальної дії виготовлені на основі хімічних речовин, здатних швидко викликати звуження кровоносних судин носових ходів. Їх дія настає через 15-20 хвилин і триває до чотирьох годин. Самим безпечним вважається Полидекса з фенилэфрином, його призначають навіть дітям з алергійним нежитем. Негативна властивість крапель — обмеження застосування однієї тижнем, інакше можливе пересушування і витончення слизової носа, виникнення симптомів звикання. Краплі протипоказані гіпертонікам, особам з частими нападами стенокардії та серцевими аритміями.
Спреї з кромоглициевой кислотою ефективні на ранніх стадіях захворювання.
Гормональні спреї місцевої дії — застосовуються при відсутності ефекту від інших ліків, позбавлені можливості надавати загальне негативне дію на організм. Але для їхнього застосування потрібна контроль лікаря-отоларинголога.
Батькам слід враховувати, що відсутність своєчасного лікування алергічного нежиті у дитини може сприяти виникненню більш важкого захворювання — бронхіальної астми.
