Поліпозний синусит – хронічне запальне захворювання слизової оболонки придаткових пазух носа (наприклад, гайморової, лобової). При цьому відбувається розростання сполучної тканини стінки пазухи з утворенням поліпів. Зовні вони нагадують виноградні грона. Поліпи можуть виникати на тлі кістозно зміненої стінки пазухи, при цьому розвивається кістозно-поліпозний синусит.
Причини
Виділяють три основних форми полипозного синуситу залежно від його причини:
Симптоми
Поліпозний синусит клінічно проявляється поступово. При розростанні в пазусі поліпів хворого починає турбувати головний біль, тяжкість в області перенісся або під очницями. Характерні постійні гнійні або слизові виділення з носа. При виході поліпів у порожнину носа з’являється постійне відчуття закладеності. Від нього неможливо позбутися за допомогою судинозвужувальних препаратів. Різко знижується нюх, аж до його повної відсутності (аносмія).
З’являється відчуття чужорідного тіла в порожнині носа. Може розвинутися утруднення при ковтанні, якщо поліп перешкоджає руху м’якого неба. Порушується сон, погіршується загальне самопочуття.
При прогресуванні захворювання можливе повне закриття одного з носових ходів.
Діагностика
Синусит діагностується насамперед при проведенні риноскопії, а при її неинформативности проводиться огляд порожнини носа за допомогою ендоскопа.
Для уточнення розташування, розмірів, форми поліпів призначається комп’ютерна томографія приносових пазух. Рентгенографія менш інформативна, але, як і раніше, широко використовується.
Додатково проводять алергологічне обстеження для визначення ймовірної причини полипозного синуситу.
Лікування
Основний метод лікування полипозного синуситу – хірургічний. Сучасне оперативне втручання при цьому захворюванні має бути малотравматичним, безболісним, швидким і ефективним. Таким вимогам відповідає функціональна ендоназальна ендоскопічна хірургія.
Під час операції хірург пацієнтові через ніс вводить в носову порожнину ендоскоп зі спеціальними мініатюрними інструментами. З їх допомогою видалити поліпи можна в самих важкодоступних місцях носоглотки. Травмування тканин при цьому мінімальний, тому відновний період після операції короткий.
Після хірургічного видалення поліпи можуть з’явитися знову. Тому важливо усунути фактори, що сприяють їх розвитку. Хворий повинен уникати контакту з рослинними, побутовими, лікарськими та іншими алергенами, а також не приймати нестероїдні протизапальні засоби, особливо саліцилати. При необхідності проводиться специфічна імунотерапія алергічних захворювань.
Призначається лікування хронічних захворювань порожнини носа і навколоносових пазух. Зокрема, використовуються антибіотики широкого спектру дії (інгібітор-захищені пеніциліни, респіраторні фторхінолони). При грибкової інфекції призначаються антимикотические препарати.
Для запобігання рецидивів обов’язково призначаються глюкокортикостероїди для місцевого застосування у вигляді спреїв. Після оперативного лікування вони застосовуються протягом як мінімум 6 місяців.
Самостійне лікування полипозного синуситу полягає в промиванні порожнини носа сольовими розчинами і засобами з антисептичним ефектом. Слід знати, що теплові процедури і інгаляції здатні викликати рецидив поліпа, особливо в кістозно зміненої пазусі. Такі ж наслідки може мати неконтрольоване застосування засобів народної медицини, зокрема, рослинних препаратів і продуктів бджільництва. Перед проведенням домашніх процедур необхідно порадитися з лікарем.
