Ускладнення на нирках після перенесеної ангіни займають друге місце по частоті виникнення після ревматичних уражень серцево-судинної системи. Провідну роль серед них займають пієлонефрити та гломерулонефрити.
Згідно з проведеним дослідженням, після ангіни ускладнення на нирки і сечовивідні шляхи зустрічається у 5,8% всіх пацієнтів, які перенесли захворювання. З них на частку пієлонефриту довелося 78,9%, гломерулонефриту – 5,3%. Залишилися 15,8% припадає на інші захворювання сечовивідних шляхів. Як правило, із-за ускладнень нирки болять вже після завершення ангіни, але трапляється, що болі починаються ще в період перебігу хвороби.
При ураженні нирок у хворого розвиваються характерні болі в нижній частині спини.
На замітку
За даними окремих авторів, практично всі гломерулонефрити у дорослих людей є наслідком нелікованою або неправильно лікується в дитинстві ангіни.
Обидва захворювання – і пієлонефрит, гломерулонефрит — є небезпечними для життя і вимагають госпіталізації. Однак гломерулонефрит є найбільш грізним нирковим ускладненням, так як при ньому уражається «святая святих» — клубочки, або гломерули, що виконують основну функцію – клубочкову фільтрацію. І якщо гострий пієлонефрит ще можна вилікувати, то при гломерулонефриті виникли незворотні зміни в нирках, повністю не виліковні і потребують постійної медичної підтримки протягом усього життя хворого. У запущеному вигляді обидві хвороби можуть призводити до гострої ниркової недостатності з летальним результатом.
Механізм розвитку ускладнень на нирках
Ускладнення після ангіни на нирках викликаються дією токсинів, що виробляються збудниками ангіни. Найбільш небезпечний у цьому відношенні стрептокок. Його токсини безпосередньо вражають нирки ще при хворобі, так і по завершенні ангіни викликають аутоімунний відповідь організму, зумовлює невиліковність гломерулонефриту.
Мікрофотографія скупчення гемолітичного стрептокока — основного збудника ангіни та її ускладнень.
З-за прямого ураження нирки іноді болять ще при ангіні, причому можуть хворіти як обидві нирки, так і тільки права чи ліва нирка. Чим більш активна інфекція і чим гірше себе почуває хворий, тим більше токсинів потрапляє у кров’яне русло, розноситься по організму і досягає у тому числі нирок. Вони безпосередньо впливають на клітини і тканини нирок, викликаючи різні ураження. Через них можуть розвиватися болю і порушення в роботі нирок.
Тим не менш, така дія менш небезпечно, оскільки при прийнятті ефективних антибіотиків інфекція швидко придушується, кількість токсинів в крові різко знижується і вплив на нирки припиняється.
Значно більш грізні віддалені ускладнення, що розвиваються зазвичай через 2-3 тижні після завершення ангіни, а в деяких випадках — через кілька місяців або навіть років, якщо ангіна не була успішно долечена. В основі їх розвитку лежить аутоімунний механізм. Імунна система у людей працює так, що в результаті впровадження в організм чужорідних білків (антигенів) починається вироблення антитіл — власних білків, завданням яких є знищення бактеріальних антигенів, причому не тільки токсинів, але і білків, з яких складається оболонка бактеріальної клітини.
У антигени стрептокока схожі на такі у тканинах нирок, серця і суглобів. У результаті утворилися антитіла не розрізняють антигени стрептокока і схожі з ними за структурою власні білки організму, а тому не з однаковою активністю атакують і бактеріальні клітини, і клітини в тканинах нирок, серця і суглобів. У багатьох випадках після розвитку такого аутоімунного механізму і після повної ліквідації інфекції з організму імунна система продовжує атакувати власні тканини. Так розвиваються аутоімунні захворювання, в тому числі і пієлонефрит. Їх головна небезпека полягає в тому, що вони невиліковні і потребують постійної терапії хворого протягом усього життя.
Прототип портативного апарату «штучна нирка», з яким доводиться жити хворим, які страждають тяжкою нирковою недостатністю після гломерулонефриту.
Важливо розуміти, що такі невиліковні ускладнення розвиваються не раніше 9-го дня ангіни. Навіть якщо при ангіні болять нирки, але прийом ефективних антибіотиків, що пригнічують інфекцію, починається раніше 9 днів, пригнічується інфекція і невиліковні ускладнення у хворого не розвиваються.
З яких причин розвиваються ускладнення?
Загалом фактори, що сприяють розвитку ускладнень при ангіні — це:
Сумамед — препарат на основі антибіотика азитроміцину, застосовуваний за 3 – і 5-денний схемою прийому. Практика показує, що при прийомі протягом 3 днів він часто не дозволяє остаточно елімінувати інфекцію, з-за чого розвиваються ускладнення.
Також на ймовірність розвитку ускладнень впливає імунний статус організму, але однозначний зв’язок між силою імунітету і частотою ускладнень не встановлена. Існує обґрунтована гіпотеза про те, що чим сильніше імунна система, тим більше ймовірність ускладнень, оскільки така сильна імунна система швидше і ефективніше формує антитіла до стрептококових антигенів. В таких умовах аутоімунний відповідь розвивається швидше і надійніше, ніж у людей зі слабкою імунною системою.
Симптоми ускладнень ангіни на нирках
Два основних ускладнення ангіни на нирках виявляють себе різною симптоматикою і клінічною картиною.
Пієлонефрит є запальним захворюванням інфекційної природи, при якому уражаються балії нирок, паренхіма і чашечки.
При хворобі може уражатися одна нирка, іноді – обидві. Перші ознаки хвороби можуть спостерігатися через 2-4 тижні після перенесеної ангіни. При цьому спостерігаються:
При перших подібних симптомах захворювання необхідно звернутися за медичною допомогою, пройти обстеження і вчасно почати лікування. Чим раніше буде розпочато лікування, тим більше шансів на одужання і запобігання незворотних наслідків.
При гломерулонефриті у результаті поразки капілярних клубочків порушується процес фільтрації в нирковій системі. Це веде до погіршення загального стану, розвитку набряків, зменшення кількості сечі, що виділяється, появи в ній великої кількості білка і еритроцитів (крові). На останніх стадіях захворювання сеча має характерний іржавий відтінок, колір «м’ясних помиїв». Ці симптоми супроводжуються скаргами на тягнучі болі в поперековій області, загальну слабкість, погіршення апетиту, нудоту, іноді – блювання.
Часто захворювання починається малосимптомний, що ускладнює діагностику. На початкових стадіях часом присутній лише підвищене сечовиділення. Потім розвиваються більш однозначні ознаки гломерулонефриту:
Набряк, характерний для ускладнень при ангіні.
На кінцевих стадіях захворювання наступає хронічна ниркова недостатність і уремія. У хворого при цьому часто чути запах аміаку з рота. Ниркова недостатність смертельно небезпечна і вимагає термінової госпіталізації хворого, іноді — приміщення його в реанімацію.
Ускладнень після ангіни схильні також діти. Симптоматика багато в чому схожа, однак у дітей симптоми хвороби проявляється набагато сильніше, ніж у дорослих. Причому чим менше дитина, тим більш виражені такі симптоми та клінічні прояви інтоксикації:
Зважаючи на те, що ці симптоми схожі з ознаками отруєння або кишкової інфекції, потрібна професійна діагностика для надійного визначення захворювання.
Небезпека ниркових ускладнень
З ускладнень ангіни на нирках найбільш небезпечний гломерулонефрит. Як захворювання аутоиммуной природи він невиліковний і хворий буде страждати від нього все життя. При хворобі порушуються функції нирок і розвиваються специфічні синдроми. Нерідко гломерулонефрит навіть при якісної терапії стає причиною інвалідизації хворого.
На пізніх стадіях запущена хвороба завершується гострою нирковою недостатністю і уремію. За них може наступити уремічна кома і смерть хворого.
Уремічна кома — один із наслідків запущеного гломерулонефриту.
Діагностика захворювань
При діагностиці в першу чергу проводиться ретельний огляд пацієнта, збір скарг і анамнезу. Сама наявність ангіни в попередній період є одним з підстави запідозрити саме ураження нирок, як ускладнення цієї хвороби.
Також проводиться ряд лабораторних та інструментальних досліджень, які включають:
- Загальні аналізи крові та сечі;
- Аналіз сечі за методом Нечипоренко;
- Ультразвукове дослідження нирок;
- Пробу Реберга;
- Рентгенографію органів грудної клітки;
- Екскреторну урографію.
Фото при рентгені, зробленому для діагностики гломерулонефриту.
Додатковим зазначенням на розвиток ускладнень ангіни на нирках є симптоматика інших ускладнень цієї хвороби: гострої ревматичної лихоманки, хронічного тонзиліту, абсцесу. Якщо лікар бачить, що у хворого розвинувся одне з ускладнень ангіни, у нього є підстави вважати, що характерні симптоми з боку нирок також вказують на типові ускладнення ангіни.
Лікування пієлонефриту та гломерулонефриту
Терапію пієлонефриту або гломерулонефриту призначає лікуючий лікар. У переважній більшості випадків хворі лікуються в стаціонарах. Гломерулонефрит вимагає обов’язкового лікування в умовах клініки, амбулаторна терапія його можлива лише при млявому хронічному протіканні.
При терапії необхідно слідувати наступним принципам:
- Строго дотримувати постільний режим;
- Дотримуватися низькокалорійної дієти з обмеженням кількості білків (стіл №7 по Певзнеру);
- Обмежувати кількість споживаної рідини при гломерулонефриті, і навпаки, як можна більше пити при пієлонефриті;
- Приймати антибактеріальні засоби, призначені лікарем;
- Приймати засоби, що зменшують інтоксикацію, у тому числі дезінтоксикаційні розчини для внутрішньовенних інфузій.
Взагалі симптоматична терапія призначається за показаннями, може включати в себе спазмолітики (но-шпа, папаверин), протизапальні засоби (парацетамол, німесил), засоби для зниження тиску.
З групи антибактеріальних засобів використовують цефалоспорини (цефтріаксон), препарати з групи макролідів (еритроміцин, азитроміцин), нітрофурани (фурадонін), похідні налідиксової кислоти (5-НОК) та інші. При гострому гломерулонефриті призначають в основному пеніциліни, уникаючи застосування нефротоксичних препаратів (виключаються нітрофурани та аміноглікозиди).
Застосування важких антибактеріальних засобів при гломерулонефриті може сприяти збільшенню хвороби із-за побічних ефектів з боку нирок.
При розвитку гострої серцевої недостатності застосовується патогенетична терапія, при появі набряків – сечогінні засоби. У ряді випадків показаний гемодіаліз (апарат «штучна нирка»).
Як уникнути розвитку ускладнень ангіни на нирках?
Головний і самий надійний спосіб запобігти розвитку ускладнень ангіни на нирках — проводити інтенсивну антибіотикотерапію хвороби ефективними препаратами. У більшості випадків для цього підходять недорогі і відносно безпечні антибіотики пеніцилінового (ампіцилін, амоксицилін) і макролидового (еритроміцин, азитроміцин, джозамицин) рядів. У ряді випадків можуть бути показані цефалоспорини. Як би там не було, рішення про вибір антибіотика приймає лікар, оскільки ті чи інші антибіотики у конкретного хворого можуть бути або неефективними, або небезпечними.
При своєчасному зверненні до лікаря при ангіні достатньо приймати антибіотики в таблетках або капсулах — вони не менш (а іноді навіть більше) ефективні.
Важливо антибіотикотерапію починати якомога раніше, відразу після появи симптомів ангіни, не чекаючи, коли заболить права, ліва або обидві нирки, з’являться інші ускладнення. У цьому випадку мається можливість заміни антибіотика, якщо він виявиться неефективним. До того ж, ранній прийом антибактеріальних засобів скорочує терміни хвороби і сприяє швидкій нормалізації стану хворого.
Нарешті, антибіотик при ангіні потрібно приймати стільки часу, скільки вказує лікар. Неприпустимо припиняти прийом його відразу після нормалізації стану, якщо прописаний термін прийому ще не завершений.
В окремих випадках проводиться тривала профілактика ускладнень ангіни бициллинами. У багатьох ситуаціях вона потрібна тоді, коли порушується яка-небудь з попередніх правил і підвищує ризик ускладнень. Така біцилінопрофілактики іноді проводиться протягом декількох тижнів, місяців і навіть років амбулаторно.
Дізнайтеся також:
- Чим небезпечні ускладнення ангіни на серце і як їх запобігти?
- Якими взагалі може супроводжуватися ускладненнями неправильно леченная ангіна?
- В які терміни розвиваються ускладнення ангіни?
