Ангіна – захворювання запального характеру з ураженням мигдаликів, викликані анаеробними бактеріями. Протікає досить складно і часто з наслідками. Перші симптоми проявляються вже через 12 годин після потрапляння бактерій у ротову порожнину. Тому при сильних болях горлі, слід негайно приступати до лікування.
Чому саме Еритроміцин?
Оскільки ангіна має бактеріальне походження, одними полосканнями з сіллю, содою, в даному випадку не обійтися. Тут потрібні більш ефективні препарати, які здатні боротися з мікробами.
Одним з таких є Еритроміцин. Ліки відноситься до ряду антибіотиків — макролідів, який сповільнює ріст і розмноження бактерій. Еритроміцин при ангіні надає позитивну дію, як на самому початку захворювання, так і при розвитку гнійної форми.
В якій формі випускається?
Еритроміцин — антибіотик широкого спектру дії. Випускають ліки в різних формах. Так, для дорослих краще приймати таблетки, капсули, мазі. Для дітей після 3 років рекомендується купувати суспензію і супозиторії. При тяжкому перебігу ангіни препарат вводиться внутрішньовенно чи ректально.
Як приймати Еритроміцин? Дозування
Оскільки ліки відноситься до ряду антибіотиків, які здатні згубно впливати на мікрофлору кишечнику, його краще приймати під час і після їжі. Таблетка або капсула обов’язково запивається невеликою кількістю води.
В загостреній стадії ангіни препарат рекомендується приймати кожні 4 години, але не більше 2 гр. У крайніх випадках і тільки за призначенням лікаря дозування можна збільшити в 2 рази.
Слід зазначити, що Еритроміцин в таблетках випускається в такій дозуванні (в залежності від кількості діючої речовини):
- 100 мг;
- 250 мг;
- 500 мг.
Якщо ангіна розвивається у дитини, то препарат приймається у вигляді суспензії. Добова доза становить 20-40 мг на 1 кг ваги дитини. Тривалість терапії залежить від тяжкості захворювання і коливається в межах 10-14 днів. Зазначену дозу розподіляють на 4 прийоми і дають через однакові проміжки часу.
Дітям у віці від 1 року до 3 років. Добова доза – 0,4 гр. Від 3 до 6 років рекомендується 0,5-0,70 гр. в день.
У старшому віці – від 6 до 10 років денна норма досягає 1 гр. Дозування розділяється на 4 рази. Вводяться свічки кожні 5-6 годин.Зазвичай поліпшення спостерігається вже на 4 день після початку прийому. Однак закінчувати лікування на цьому не слід. Якщо приймати ліки менше 5 днів, то можливий рецидив захворювання.
Зворотна сторона медалі
Еритроміцин здатний погіршувати роботу органів слуху. Особливо це стосується людей похилого віку, а також пацієнтів з хворобами нирок і печінки.
Ще одним побічним ефектом є жовтяничність шкіри. Найчастіше цей симптом проявляється на 7-14 день від початку лікування Еритроміцином.
Не рекомендується приймати препарат для лікування тонзиліту вагітним і годуючим жінкам. Це пояснюється здатністю активної речовини антибіотика проникати в грудне молоко.
Зверніть увагу: не варто часто вдаватися до вживання ліків, оскільки у бактерій розвивається стійкість до активного компоненту.
Крім того, в процесі прийому Еритроміцину можуть розвинутися такі побічні реакції:
- Нудота, блювання, діарея, біль у животі;
- Жовтяниця;
- Шум у вухах, порушення слуху;
- Аритмія;
- Висип, кропив’янка.
Не дозволяється приймати лікарський засіб:
- Дітям до 12 місяців;
- Людям із захворюваннями нирок і печінки.
Вагітні жінки вживають препарат тільки при необхідності після призначення лікаря.
При збільшенні призначеної дозування можуть з’явитися ознаки отруєння. Якщо спостерігається нудота, позиви до блювання, біль у животі, необхідно звернутися до лікаря для зміни дозування.
Еритроміцин це один з перших антибіотиків ряду макролідів, він був розроблений кілька десятиліть тому. Однак і сьогодні він не втрачає своєї актуальності – низька ціна дозволяє цього препарату утримувати конкурентоспроможність серед більш сучасних засобів.
Призначається і дітям, і дорослим, залежно від тяжкості захворювання. Однак поряд з перевагами, ліки володіє і недоліками у вигляді частих побічних ефектів. Тому не забудьте перед застосуванням проконсультуватися з лікарем, особливо, це стосується вагітних жінок і людей з хворобами нирок і печінки.
