Своєчасна діагностика гаймориту дозволить лікарю підібрати адекватне лікування, виявити причини захворювання і попередити важкі ускладнення. Але потрібно розуміти, що точно діагностувати захворювання можна тільки в умовах загальної лікувальної мережі.
Коли варто звернутися до лікаря?
- Якщо симптоми застуди не проходять і тривають понад 7 днів;
- З’явилися болі в верхній половині обличчя і зубів;
- Головний біль не проходить після прийому знеболюючих препаратів;
- Температура тіла продовжує зростати і досягає показника 38 °С і вище;
- Виділення з носа не припиняються, а стають густими і набувають зелену або жовтувате забарвлення;
- Якщо ви не отримуєте полегшення від прийому антибактеріальних препаратів протягом 3-5 днів.
Які лікарі допоможуть в діагностиці гаймориту?
Спеціаліст з лікування хвороб вуха, горла і носа (лор).
Він забезпечить спеціалізований огляд носових ходів і горла. Виявить причини закупорку носових ходів – поліпи, викривлення носової перегородки та ін.
Лікар алерголог.
Консультація лікаря-алерголога потрібно при підозрі на алергічну природу захворювання. Проведення шкірних тестів на виявлення алергенів, допоможе діагностувати алергічний гайморит.
Лікар стоматолог.
При неясному діагнозі буде зайвим відвідати стоматолога, для того щоб виключити одонтогенную форму захворювання.
Методи діагностики гаймориту
Рентгенографія пазух носа
Рентгенологічне дослідження пазух носа допоможе лікарю підтвердити діагноз, поставлений на підставі скарг хворого, зібраного анамнезу захворювання та огляду хворого. Спеціальної підготовки дана процедура не вимагає.
Правильний знімок дозволить чітко визначити:
- Стан гайморових пазух;
- Пневматизацию пазух;
- Наявність рідини в пазухах.
При бактеріальному гаймориті на знімку буде відзначатися затемнення в порожнині з горизонтальним рівнем рідини. Якщо запальна рідина заповнила всю порожнину, то пазухи будуть повністю затемнені.
Однак рентгенографія має також і недоліки. Лише з допомогою рентгена, не можна визначити наявність у пазусі кісти або поліпів. На знімку, новоутворення не буде відрізнятися від звичайного набряку. Для виявлення таких нюансів застосовують більш технологічні методи.
Комп’ютерна томографія (КТ)
Дослідження не вимагає спеціальної підготовки і володіє рядом переваг перед рентгенівським дослідженням.
При рентгенівської комп’ютерної томографії, пошарово досліджуються внутрішні структури органів, за допомогою рентгенівського випромінювання. За підсумками дослідження лікар отримує на руки більш детальну картину носових ходів. КТ при гайморитах дозволяє:
- Вивчати структури стінок пазух носа;
- Виявляти ранні ознаки гаймориту;
- Виявляти наявність новоутворень;
- Виявляти ознаки хронічного гаймориту;
- Виявляти сторонні предмети в пазусі.
Магнітно-резонансна томографія (МРТ)
В основі МРТ лежить використання такого фізичного явища, як ядерний магнітний резонанс. При проведенні процедури вимірюється насиченість клітин організму воднем і його властивості в залежності від навколишнього середовища.
МРТ дозволяє отримати детальну інформацію про стан порожнин носа, придаткових пазух носа і всіх прилеглих структур, недоступну при застосуванні рентгенологічного методу та комп’ютерної томографії.
При дослідженні створюються знімки пошарових зрізів об’єкта, що цікавить, які перетворюються в тривимірні зображення.
- Методика дозволяє виявляти дрібні структурні зміни органів;
- Процедура МРТ дозволяє зберегти інформацію, що дозволяє вивчати її іншими фахівцями і має нечисленними протипоказаннями;
- МРТ застосовується як додатковий метод діагностики при неясності причин захворювання;
- МРТ успішно застосовують для діагностування захворювань, як у дорослих, так і у дітей. А ось вагітним жінкам дослідження на томографі протипоказані.
Ендоскопія пазух носа
Методика використовується у випадку, коли запалення неможливо побачити при звичайному огляді. Показання до застосування діагностичної ендоскопії охоплюють майже весь спектр захворювань порожнини носа і придаткових пазух.
Сам ендоскоп являє собою невелику пластикову трубку, на кінці якої розташовується крихітна відеокамера і джерело світла. Після зняття набряклості і проведення анестезії, ендоскоп вводиться в пазуху носа на необхідну глибину. Процедура проста і безболісна.
Діагностична ендоскопія дозволить:
- Ретельно вивчити внутрішні стінки носових раковин;
- Уточнити діагноз у випадку ізольованого ураження гайморової пазухи;
- Видалити чужорідне тіло;
- Взяти проби на аналіз;
- Провести лікувальні процедури.
Пункція гайморової пазухи
Діагностична пункція гайморової пазухи – це золотий стандарт діагностики бактеріальних гайморитів. Сьогодні існують більш прогресивні методи дослідження і лікування носових пазух, але в свій час успішний прокол врятував чимало людей від ускладнень. Процедура використовується у разі, коли:
- Відтік вмісту пазух припиняється через ущільнення гнійного вмісту, зростає інтенсивність болю, підвищується температура тіла, погіршується загальне самопочуття;
- З’являється високий ризик ускладнень;
- Відсутній ефект від антибактеріального лікування.
При проведенні пункції, відкачується гній і слиз з пазух носа з подальшим промиванням порожнин лікарськими препаратами, що знімають запалення, біль і набряк.
Проводиться забір матеріалу для гістологічного та бактеріологічного дослідження. Визначається характер і кількість ексудату, наявність крові. Процедура вимагає попереднього знеболення. Тонкі голки, що застосовуються під час проведення процедури, знижують хворобливість.
Бактеріологічна діагностика
Під час риноскопії, лікар може здійснити забір слизу з носових ходів з допомогою спеціальної голки. Надалі взятий матеріал підлягає бактеріологічному дослідженню з метою виявлення бактерій або грибків.
Шкірні тести на алергію
Проведення шкірних тестів на виявлення алергенів допоможе в діагностиці хвороби. Для проведення досліджень, спеціально людини піддають дії алергенів. Тести бувають трьох видів:
Нашкірні дослідження.
Розчином подразника змочують ватний тампон і на невеликий час прикладають на неушкоджений ділянку шкіри.
Скарификационные дослідження.
На чисту шкіру руки наноситься алерген і спеціальним приладом – скарифікатором робляться мікроскопічні надрізи.
Прік-дослідження.
Також шкіра рук піддається дії алергену і в цьому місці робляться невеликі уколи на півміліметра в глибину. За один сеанс беруть не більше 15 проб. У разі якщо неможливо провести шкірні тести, діагностику проводять за допомогою аналізу крові.
! Важливо пам’ятати
Всі ці процедури спрямовані на те, щоб зберегти дорогоцінний час і здоров’я. Правильно встановити причину захворювання – ось запорука швидкого та успішного лікування.
