Хронічний риніт — запальне захворювання слизової оболонки носа. Найчастіше воно починається з вірусної інфекції (грип, парагрип, респіраторні віруси, кір, скарлатина), але ускладнюється приєднанням бактерій (стрептококи, стафілококи) та приймає затяжний перебіг з періодами загострень і ремісій. Вазомоторний риніт — одна з різновидів хвороб носа. Її особливістю є відсутність запальної реакції. Деякі вчені навіть називають його «помилковим ринітом», тому що при вазомоторний риніті на слизовій носа немає збудників захворювання. Клінічні прояви пов’язані з нездатністю судин правильно реагувати на подразники. Замість необхідного спазму настає розширення капілярів, що призводить до набряклості ходів.
Хронічна форма вазомоторного риніту виникає у ослабленого людини, що страждає іншими хворобами, довгостроково хворого сильними лікарськими препаратами.
Причини вазомоторного риніту
При достатній вивченості хвороби точна причина досі не встановлена. Залишається багато питань без відповідей. Доведено зв’язок виникнення вазомоторного риніту з :
- тривалою роботою у шкідливих умовах (загазованість, запиленість, контакт з отруйними і токсичними речовинами, жарким і сухим повітрям);
- алкоголізмом і курінням, як приватними випадками вживання отрут з власної ініціативи;
- різкими запахами (барвники, лак, розчинник, парфумерна продукція);
- хронічними захворюваннями органів травлення, бронхіальною астмою, гіпертонічною хворобою;
- незвичайною реакцією організму на стресову ситуацію;
- травмами голови та носа, синуситами;
- звичкою до гострої їжі.
Для хронічного вазомоторного риніту характерні дві форми:
- нейровегетативна — механізм розвитку вказує тільки на судинну реакцію;
- алергічна — пусковим початком захворювання служать різні алергени.
Симптоми вазомоторного риніту
Прояви хронічного вазомоторного риніту дещо відрізняються в залежності від форми. Перебіг захворювання мляве з періодичними загостреннями у вигляді нападів сильного нежитю, чхання, сльозотечі. Поза нападів пацієнтів турбує:
- закладеність носа, вночі повністю припиняється дихання з тієї сторони, на якій лежить людина;
- постійне відчуття тиску в ділянці перенісся;
- безсоння;
- головні болі різного характеру;
- запаморочення;
- хронічна втома, втрата працездатності.
При хронічному алергічному вазомоторний риніті напади нежиті пов’язані з конкретним алергеном. Це можуть бути:
- пилок рослин при сінній лихоманці;
- контакт з хімічними миючими речовинами, лакофарбовою продукцією, пральним порошком, пилом, шерстю тварин.
Напади виникають у відповідь на алерген, але надалі не зникають зовсім, а залишають після себе закладеність носа і всі описані вище симптоми.
Діагностика вазомоторного риніту
Для постановки діагнозу потрібно спостереження та обстеження у різних фахівців.
- Діагностичне значення має реакція на змазування слизової носа адреналіном, що проводиться лікарем отоларингологом.
- Підвищення в клінічному аналізі крові вмісту еозинофілів говорить про алергічної налаштованості організму.
- Алергологи проводять шкірні проби і встановлюють зв’язок з певним агентом.
- Хронічний перебіг захворювання викликає зміни, видимі на рентгенівському знімку: розростання тканин (поліпи, гіпертрофія слизової), запалення синусів.
Лікування
Лікування вазомоторного риніту у хронічній стадії проводиться з участю кількох фахівців. Будь-які препарати можна призначати тільки лікар.
Судинозвужувальні краплі слід застосовувати обережно з урахуванням протипоказань (гіпертонічна хвороба, напади стенокардії, тиреотоксикоз).
Антигістамінні засоби у таблетках і спреях допомагають уникнути реакції, зменшити набряк носових ходів.
Своєчасне лікування синуситів спрямоване на знищення провокують вогнищ інфекції.
Припікання або видалення хірургічним шляхом нервових сплетень в носових раковинах для припинення дії на капіляри — метод вибору при тривалому лікуванні і безуспешном використанні інших способів.
Своєчасне лікування вазомоторной форми хронічного риніту дозволять запобігти недолік кисню мозку і пов’язані з цим симптоми.
