Для захворювання «хронічний риніт» характерні виражені зміни слизової оболонки носових ходів. Запальний процес протікає тривало з періодами загострень і ремісії. Після кожного загострення частина клітин епітелію заміщується рубцевою тканиною. Вони втрачають здатність захищати верхні дихальні шляхи від мікробів, шкідливих мікрочастинок. Навіть спокійна умовно патогенна місцева флора мікробів, що проживає на внутрішній оболонці верхніх дихальних шляхів, стає небезпечною.
В результаті поширення бактерій у носі утворюється тривалий вогнище інфекції.
Причини
Хронічний риніт у момент загострення починається з вірусної інфекції, але бактеріальні мікроорганізми дуже швидко приєднуються і визначають патологічні зміни і клінічну картину хвороби. Найбільш поширені два варіанти перебігу захворювання:
- Хронічний катаральний риніт — запальний процес полягає у виробленні зайвої слизу, її нагноєнні і виділення серозного або серозно-гнійного вмісту з носа, розширення судин носових раковин, набряклості.
- Хронічний гіпертрофічний риніт — більш важка форма запалення, клітини епітелію крім виділення слизу починають посилено розмножуватися, перетворюються в розростання типу поліпів, затримують слизово-гнійний вміст, викликають механічне перекриття відтоку з навколоносових синусів. Це сприяє переходу запалення на найближчі пазухи (лобову і гайморову).
Катаральний процес більш характерний для вірусної причини риніту.
Провокуючим моментом загострень хронічного нежитю найчастіше є загальне переохолодження організму.
Фактори ризику можуть стати причинами уповільненого постійного нежитю, тому що викликають зниження імунітету, здатності організму боротися з інфекцією:
- куріння, пасивне перебування в прокуреному приміщенні;
- загазованість атмосферного повітря;
- професійні шкідливості (пил, різкі запахи, контакт з токсичними речовинами);
- контрастна зміна температури;
- робота в гарячих печей в умовах сухого повітря;
- зниження імунітету іншими захворюваннями;
- вроджене або набуте порушення анатомічної будови кісток носа;
- лікування заспокійливими таблетками, гормональними препаратами, прийом протизаплідних засобів, деяких ліків для лікування гіпертонії;
- спадкова схильність.
Перераховані причини захворювання сприяють розвитку гіпертрофії слизової, виникає хронічний гіпертрофічний риніт.
Симптоми
Хр. риніт протікає в різних формах, кожна має свої особливості. Загальними проявами вважаються:
- слизові або слизово-гнійні виділення з носа;
- відчуття лоскотання, печіння в носі, чхання;
- закладеність від невеликої до повної відсутності носового дихання;
- поява супутніх симптомів запаленні навколоносових синусів (головних болів в області чола, перенісся, верхньої щелепи);
- підвищення температури;
- симптоми кон’юнктивіту (почервоніння повік, сльозотеча).
При хронічному риніті симптоми проявляються лише при загостренні, під час ремісії відсутні.
Особливості різних видів хронічного риніту:
- при вазомоторний риніті — визначається закладеність носа з одного боку, зв’язок з вдиханням холодного повітря, стресовою ситуацією;
- алергічний риніт — проявляється при контакті з алергеном, виділення рідкі, супроводжуються чханням і запаленням кон’юнктиви очей;
- хронічний катаральний риніт загострюється після перебування в запиленому приміщенні, характерна закладеність носа в лежачому положенні і поліпшення дихання при підйомі;
- атрофічний нежить — пов’язаний з причини з токсичними випарами, дією нікотину, провокує носові кровотечі, ніс забитий сухими кірками;
- смердючий нежить (озена) можна визначити за неприємним запахом виділення з носа.
Лікування
Хронічний катаральний риніт потрібно лікувати тривало. Є свої особливості застосування препаратів під час загострення та у фазі ремісії.
Промивання носових ходів не тільки дозволяє вивести інфекційні агенти, але і надає протизапальну дію. Цю процедуру при хронічному риніті необхідно проводити місяцями, враховуючи тривалий процес. Вона допомагає уникнути загострень. Рекомендовано промивання фізіологічним розчином, кип’яченою водою, розчином морської солі, відварами протизапальних трав. Можна придбати готові засоби на основі морської солі (Аквалор, Аквамаріс). Вони безпечні, рекомендовані навіть дітям.
Пацієнти з хронічним нежитем повинні спостерігатися і довго лікуватися у отоларинголога. Від лікаря залежить правильний підбір протизапальних засобів при загостреннях нежитю.
При затяжному процесі застосовуються курсами антибіотики і сульфаніламіди. Ефективна терапія спреями з вмістом антибіотиків Полидексы з фенилэфрином, Изофры, Биопарокса.
Для зняття набряклості використовують краплі, спреї судинозвужувальної дії (Нафтизин, Санорин, Галазолін). Результат настає швидко, триває до восьми годин. Спазмування судин знімає набряклість носа, очищає прохід, відновлює дихання. Слід знати, що користування судинозвужувальними спреями обмежена до семи днів для дорослих, для дітей — до трьох днів. Потрібно враховувати властивість пересушувати слизову оболонку і викликати звикання. Спільно з цими ліками необхідно застосовувати промивання та зволоження носа. Судинозвужувальними краплями протипоказано користуватися вагітним і годуючим жінкам, гіпертонікам, хворим на стенокардію, тиреотоксикозом.
Фізіотерапевтичні методи (УВЧ, ендоназальний електрофорез, тубус-кварц, лазеротерапія) допомагають при тривалих формах нежитю.
Позитивний ефект надає використання народних засобів:
- промивання носа соком цибулі, буряка, моркви, відварами протизапальних трав (ромашка, календула);
- закапування крапель з соку алое або каланхое;
- проведення інгаляцій над вареною картоплею, вдихання запаху цибулі, часнику;
- місцеве лікування ватними тампонами, просоченими відваром лаврового листа;
- компреси з теплим відваром лаврового листа на ніс і чоло;
- теплі гірчичні ванни для ніг.
Пацієнт має хронічний риніт зазвичай страждає і синуситами різної локалізації. Для позбавлення від інфекційних вогнищ доводиться застосовувати пункції носової, лобової пазух, промиванням дезінфікуючими розчинами і введенням антибіотиків.
Від гіпертрофованих ділянок слизової і сформованих поліпів допомагають прижигающие процедури або операція.
Лікування хронічного нежитю — тривалий і копіткий процес, що вимагає лікарського контролю. Від пацієнта залежить зведення до мінімуму чинників ризику і профілактика чергового загострення.
