Гнійна ангіна небезпечна саме своїми ускладненнями. Сама по собі вона не здатна ні вбити хворого, ні зробити її інвалідом. Але все це можуть зробити її наслідки, з-за яких хвороба вважається дуже серйозною і ризик розвитку яких обумовлює необхідність застосування системних антибіотиків.
Настільки серйозна ангіна?
Деякі ускладнення гнійної ангіни смертельно небезпечні! Якщо ангіну не лікувати або лікувати методами, що не забезпечують надійної профілактики таких наслідків, є ймовірність летального результату або інвалідизації.
Всі наслідки гнійної ангіни пов’язані з розвитком в організмі бактеріальної інфекції і розповсюдженням збудника її з різних тканин. Ангіна викликається стрептококом, рідше — стафілококом, і на першому етапі, тільки при попаданні в організм, ці бактерії осідають на мигдалинах, починають розмножуватися в лімфоїдної тканини їх і викликають запалення, зазвичай — з нагноєнням. У цьому випадку має місце саме гнійна ангіна. Вона є першою ланкою в ланцюзі всіх подій, якими супроводжується розвиток інфекції в організмі.
Клітки стафілококу під мікроскопом
Якщо на цьому початковому етапі придушити інфекцію, хворобу не буде мати продовження. Якщо ж бактерії не будуть знищені в мигдалинах, вони почнуть поширюватися по інших тканин і органів, викликаючи все більш і більш важкі захворювання. В залежності від того, на якому етапі такого ураження організму хворий почне повноцінне лікування, він і отримає відповідні ускладнення.
Важливо розуміти, що жоден фахівець у світі не може передбачити порядок ураження організму стрептококової або стафілококової інфекцією. Ускладнення після гнійної ангіни можуть розвиватися поступово і ставати хронічними, а можуть бути настільки стрімкими, що хворого не встигають врятувати навіть реаніматологи. Тому ні в якому разі не можна думати, що, мовляв, можна почекати, і якщо ангіна ускладниться тим-то і тим-то — починати пити антибіотик, а якщо не ускладниться — не робити цього. Є ймовірність, що якщо ангіна ускладниться, випити антибіотик хворий вже не встигне.
Стрептококовий шок іноді буває настільки стрімким, що хворого не встигають врятувати навіть реаніматологи.
До того ж, гнійна ангіна небезпечна ускладненнями, які виявляють себе вже тоді, коли антибіотик безсилий. Або деякі наслідки її взагалі ніхто не сприймає, як пов’язані з, власне, ангіною. Що це за патології?
Гостра ревматична лихоманка
Це захворювання лікарі називають ще ревматизм, але через різночитання в побуті це слово воліють не використовувати у спілкуванні з пацієнтами. Мова йде про ураження серця, суглобів і шкіри, при яких у хворого розвиваються:
- Ревмокардит, він відчуває болі в серці, з часом частішають і посилюються. Зрештою хвороба може призводити до розвитку вад серця;
- Хорея — нервовий розлад, пов’язаний з ураженням інфекцією головного мозку;
- Поліартрит — запалення суглобів;
- Почервоніння шкіри.
Стрептококові ураження мозкових структур можуть призводити до нервових розладів і розвитку хореї.
Деякі лікарі вважають, що практично всі випадки ревматизму у хворих пов’язані саме з нелеченными ангінами.
На замітку
Ревматична лихоманка розвивається і з-за безпосереднього ураження серцевого м’яза бактеріальними токсинами, і з-за того, що бактерії маскуються під деякі структурні білки серця. В останньому випадку організм виробляє імунітет проти бактерій і цей імунітет починає блокувати серцеві білки, оскільки не може відрізнити їх від інфекційних. Таке аутоімунне захворювання практично не піддається лікуванню.
Гостра ревматична лихоманка небезпечна тим, що її рідко пов’язують з, власне, ангіною, а причини часто списують на спадковість і стреси. Хоча насправді в більшості випадків винні у хвороби або хворі, або їх батьки, які замість прийому антибіотиків мажуть горло йодом і полощуть його розчином ромашки.
Пов’язане зі стрептококовими токсинами запалення суглобів нерідко призводить до сильних болів
Боротьба з ревматичної лихоманкою складна. Якщо вона починається вчасно, лікування може бути відносно простим, а прогноз — позитивним. У запущеному вигляді може виникнути необхідність у регулярних уколах антибіотиків (бициллинотерапии і бициллинопрофилактике) протягом декількох років, іноді — до 15-25. Якщо лихоманка призводить до розвитку пороку серця, повне одужання малоймовірно.
Абсцеси
Як правило, абсцеси — найбільш ранні наслідки гнійної ангіни, якщо її не лікувати. Вони можуть розвиватися при наявності гною та запалення на мигдалинах, але зазвичай виникають поряд з самими мигдалинами, між ними та піднебінними дужками. Іноді розвивається интратонзиллярный абсцес, власне, в мигдалині; його ще називають флегмонозно ангіною.
Розвивається абсцес в глотці
При абсцесі гнійний запальний процес охоплює великі ділянки тканин в глотці і призводить до сильних болів. Хворий не може повертати голову, тримає її нахиленою в бік абсцесу, йому дуже важко ковтати і відкривати рот. Температура тіла може підвищуватися до 40°С.
При абсцесі нагноєння може поширюватися на область середостіння, можливий розвиток тромбофлебіту яремної вени, відкриття кровотеч.
Шрам на шиї після видалення абсцесу заглоточного
Абсцес вимагає швидкого і обов’язкового хірургічного втручання для розтину гнійника і дренування його. У деяких випадках операцію доводиться робити зовні, після чого у хворого на все життя залишається шрам на шиї.
Гломерулонефрит
Це захворювання — своєрідний аналог ревматичної лихоманки, але при ньому уражаються ниркові клубочки і можливий розвиток гострої або хронічної ниркової недостатності. Гломерулонефрит — часте наслідок гнійної ангіни у дітей, причому в ранньому віці воно так само певно, як і у підлітків. Навіть якщо дитині 1,5 року, ризик гломерулонефриту, як ускладнення ангіни, у нього достатньо високий.
Вид нирки в мікроскоп при гломерулонефриті
Ця хвороба небезпечна тим, що вона має аутоіммунну природу, тобто при інфекційному захворюванні організм починає впливати і на збудника ангіни, і на структурні компоненти нирок. Причому навіть якщо придушити інфекцію, нирки все одно будуть дивуватися. У цьому випадку неможливо радикальне і швидке лікування.
Сам гломерулонефрит небезпечний розвитком порушень функції нирок, ниркової недостатності і уремічної коми.
Хронічний тонзиліт і необхідність видалення мигдалин
Саме хронічний тонзиліт найчастіше називають хронічну ангіну. Він характеризується часто виникають загостреннями (якщо сама ангіна не може виникати частіше разу-двох на рік, то загострення тонзиліту можуть мучити хворого мало не кожен місяць), наявністю гнійних пробок в мигдалинах (їх часто плутають з істинними гнійниками при фолікулярній ангіні) і постійно збільшеними мигдалинами.
Хронічний тонзиліт — контрольована організмом ангіна
Хронічний тонзиліт — це така форма інфекційного ураження мигдаликів, при якому самі бактерії з організму не поширюються, але і імунна система не здатна їх знищити. Збудники хвороби постійно знаходяться в мигдалинах, а здорова імунна система успішно контролює їх розмноження. При ослабленні ж імунітету бактерії викликають чергове запалення.
Типовий вид мигдаликів при загостренні хронічного тонзиліту. Видно і пробки, і свіжі гнійники.
Це ускладнення гнійної ангіни небезпечно постійними рецидивами, які виснажують хворого і заважають йому вести повноцінне життя. До того ж, лікувати хронічний тонзиліт значно складніше, ніж ангіну, і тут практично неможливо обійтися без спеціальних процедур — промивання лакун мигдаликів, бициллинопрофилактики. У багатьох випадках саме при хронічному тонзиліті доводиться видаляти хворому мигдалини.
Тонзиліт часто розвивається у дітей, батьки яких захоплюються народними методами лікування в збиток антибіотикотерапії. Причому якщо дитина в 1,5 або 2 роки переніс першу ангіну, він до школи може мучитися з постійними гнійними запаленнями глотки, і закінчується це все звичайно вирізанням гланд.
Отит, туговухість та глухота
Ураженням органів слуху гнійна ангіна супроводжується при поширенні збудників її в євстахієві труби і порожнину внутрішнього вуха. Тут відбувається аналогічне запалення, яке супроводжується сильними болями у голові. Лікувати отит складно через важкодоступність уражених тканин. Перейшовши в хронічну форму, цей процес призводить до постійного ослаблення слуху аж до повної глухоти.
Винуватцями приглухуватості багатьох дітей є їхні батьки, які вирішили лікувати ангіну не тим, що радить лікар, а тим, що підсовує «турботлива» бабуся.
Особливо небезпечно це наслідок у маленьких дітей — у 1,5-2 року. Батькам і навіть педіатра складно вчасно помітити, що у дитини слабшає слух, а коли ознаки туговухості стають вже однозначними, з високою ймовірністю усунути його повністю буде неможливо.
Сепсис (зараження крові)
Саме небезпечне та важке ускладнення. Виникає в ситуаціях, коли при гнійному процесі відбувається пошкодження стінок кровоносних судин і бактерії проникають у кров, поширюючись по всьому організму. У цьому випадку можливе виникнення множинних вогнищ запалення у внутрішніх органах.
При гострому перебігу сепсис при гнійній ангіні називають септичним шоком. Він може розвиватися за 1-2 дні і приблизно в кожному другому випадку закінчується летальним результатом. Можливо підгострий і хронічний зараження крові, як правило, постійно прогресують. При різних типах сепсису на різних ділянках тіла з’являються гнійники і флегмони, можлива блювота, швидке зневоднення, порушення функцій різних органів. Особливо небезпечний сепсис у дітей.
Хворий із зараженням крові в реанімаційному відділенні
Сепсис вимагає максимально швидкого приміщення хворого в реанімації і проведення заходів, відповідних його тяжкості та стадії.
Також смертельно небезпечний стрептококовий шок, що виникає внаслідок інтоксикації організму бактеріальними токсинами. Може протікати дуже швидко, іноді хворого не встигають навіть забрати в реанімацію. При ангіні виникає рідко, більш імовірний при великих абсцесах.
Єдиний спосіб надійної профілактики цих ускладнень — знищення бактеріальної інфекції з допомогою системного прийому антибіотиків. Ніякі полоскання, льодяники з антибіотиками, місцеві антисептики і тим більше спреї не дозволяють зменшити ризик розвитку цих наслідків. Тому при гнійній ангіні потрібно знати:
- Які антибіотики потрібно вибирати для її лікування
- Як правильно проводити саме лікування
