Вазомоторний риніт — захворювання незапального природи. Нежить виникає за рахунок відсутності судинозвужувального дії судин носа. Ці зміни є наслідком порушення нормальної реакції на сигнали, одержувані з головного мозку. Симптоми вазомоторного риніту залежать від форми хвороби.
Прийнято розрізняти за клінічними ознаками нейровегетативний вазомоторний та алергічний риніт, за течією гострий і хронічний.
Ознаки нейровегетативного риніту
Вазомоторний нейровегетативний риніт не залежить від пори року. Провокуючими факторами можуть бути хвилювання, стресові ситуації, контакт з холодним повітрям. Будь-який вплив на нервову систему здатне викликати симптоми захворювання. Неврологи звертають увагу на те, що напади вазомоторного риніту можна розцінювати, як початкові провісники більш важких неврологічних розладів. Характерні симптоми:
- Закладеність носа в нічний час, що виникає на тій стороні, на якій лежить людина. Це говорить про збій в роботі парасимпатичної нервової системи, домінуючою під час сну. При зміні положення тіла закладеність самостійно зникає або переходить на протилежну сторону.
- Раптово при хвилюванні з’являється виділення рясної рідкого слизу з носа.
- Свербіж у носі, нападоподібне чхання.
- Відчуття тиску в ділянці перенісся.
- Головні болі.
Такі симптоми проходять самостійно або знімаються краплями судинозвужувальної дії.
Ознаки алергічного вазомоторного риніту
Цей вид риніту пов’язаний з попаданням на слизову носа алергенів. Розрізняють сезонну форму перебігу захворювання і постійну.
Симптоми сезонної форми:
- Напади виникають в період цвітіння рослин, пов’язані з квітковим пилком. Їх відносять до різновиду сінної лихоманки. В інший час року людина цілком здоровий.
- В момент контакту починається рясний нежить, з’являється закладеність носа.
- Нежить супроводжується сльозотечею, почервонінням очей.
- При тяжкому перебігу захворювання з’являються загальні симптоми: підвищена стомлюваність, несподівана слабкість, головні болі, підвищується температура тіла.
- Можливо розвиток клініки гострого ларингіту або ларинготрахеїту, якщо алергічна реакція переходить на гортань і трахею. Тоді виникає кашель з відходженням харкотиння, з’являється осиплість голосу, наростає ядуха.
- Тривалість нападів близько двох годин. Можливе повторення кілька разів протягом доби.
- Симптоми можуть зникнути самостійно при сильному хвилюванні.
Ознаки постійної форми
При постійній формі вазомоторного риніту алергічного немає зв’язку з періодом цвітіння. Відзначається залежність від побутових алергенів: домашній пил, фарби, контакт з миючими засобами, пральним порошком, книжковий пил, шерсть і запах тварин.
В клінічному перебігу переважають не раптові напади, а тривалі симптоми:
- періодично виникає нежить з рясними виділеннями;
- нежить зникає самостійно, але залишається постійна закладеність носових ходів;
- зниження або повна втрата нюху;
- сухість у роті;
- втрата працездатності, утома та стомлюваність;
- часті головні болі;
- порушення сну, безсоння.
Відзначається провокує вплив переохолодження рук або ніг, холодного повітря, вітру, протягу.
Такі прояви призводять до стійкої втрати носового дихання, кисневої недостатності. В першу чергу реагує головний мозок.
Ознаки вазомоторного риніту у дитячому віці
Вазомоторний риніт виникає у дітей після шестирічного віку. Ймовірно, велике значення має спадкова схильність, наявність алергії в сім’ї. Прояви не відрізняються від ознак у дорослої людини, але у зростаючого організму є велика потреба в кисні, отриманих через органи дихання. Тому при тривалій закладеності носа він реагує симптомами кисневого голодування.
Розвиток захворювання збігається з початком навчання в школі. Дитина залишається незахищеним від нападів. Виділення з носа призводять до подразнення шкіри навколо ніздрів, приєднання бактеріальної інфекції, розвитку синуситів. Закладеність носа змушує дитину дихати ротом. Це знижує захисні властивості (повітря не зігрівається, відсутній місцевий імунітет для боротьби з вірусами). Дитина часто хворіє респіраторними інфекціями. Розвиваються аденоїди і поліпи в носі, хронічний тонзиліт.
Діти часто скаржаться на болі у вухах, в горлі. Батьки і вчитель помічають відставання в успішності.
Обстеження і діагноз
У діагностиці вазомоторного риніту беруть участь педіатр, терапевт, отоларинголог, невролог, алерголог.
- Важливий збір анамнезу (розпитування про симптоми) хвороби, з’ясування зв’язку з провокуючими факторами, спадковістю.
- Обстеження отоларинголога дозволяє виявити змінену реакцію на змазування носових ходів розчином адреналіну.
- В аналізах крові визначається підвищений вміст клітин-еозинофілів, що вказують на алергічну налаштованість організму.
- На рентгенівських знімках навколоносових пазух видно наслідки вазомоторного риніту у вигляді синуситів, поліпозних розростань.
- Постановка шкірних проб з найбільш частими алергенами дозволяє виявити алергічний компонент захворювання.
Своєчасне обстеження і підбір лікування дозволять уникнути інших неврологічних ускладнень. А для дитини — це можливість добре вчитися і розвиватися.
