Тонзиліт – запалення мигдалин, які є частиною лімфатичної системи людини. Вони виконують захисну функцію, утворюють своєрідний бар’єр проти патогенних мікроорганізмів.
Багаторазові рецидиви ангіни погіршують ситуацію, тонзиліт стає хронічним. Патогенний процес перетворює захисний бар’єр джерело інтоксикації організму, виникає ризик ускладнень.
У серйозних випадках отоларингологи рекомендують проводити видалення мигдаликів при хронічному тонзиліті при наявності показань для операції.
Потрібно видаляти мигдалини при хронічному тонзиліті?
Тонзиліт діагностується у 20% усіх випадків захворювань горла. У дітей він виникає набагато частіше, ніж у дорослих внаслідок ослабленого імунітету. Іноді мигдалики називають гландами (в перекладі з латинської мови — «маленький жолудь»). Ці поняття абсолютно рівнозначні.
Показання до тонзилектомії:
- Перехід захворювання в хронічну форму (рецидиви частіше 3-4 разів протягом року);
- Порушення роботи інших органів з-за частого запалення горла (аутоімунна атака на нирки, серце, суглоби);
- Поява в глотці гнійних абсцесів, значне збільшення лімфовузлів, ризик асфіксії через збільшення гланд;
- Неефективність консервативної терапії та фізіотерапевтичних процедур.
Наслідки тонзилектомії має свої плюси і мінуси. Завдяки видаленню джерела постійного інфікування знижується токсичну дію на органи і тканини продуктами життєдіяльності мікробів. Однак протягом 1-2 років після операції у пацієнтів з низьким імунним статусом зростає ризик появи бронхіту і запальних захворювань гортані.
Причина цього – зниження кількості захисних клітин імунної системи (лімфоцитів, макрофагів і плазмоцидов), що виробляються лімфоїдної тканиною для подолання інфекції. Зважити всі «за» і «проти» зможе тільки кваліфікований лікар з урахуванням анамнезу пацієнта.
Підготовка до оперативного втручання
Перед будь-яким хірургічним втручанням в області мигдалин проводиться підготовка – прийом протягом тижня препаратів для поліпшення згортання крові. Лікар призначає лабораторні дослідження:
- Аналіз крові на RW, визначення групи і резус-фактора;
- Загальний аналіз крові та сечі;
- Коагулограма;
- Біохімічний аналіз крові (визначення рівня холестерину, сечовини, білірубіну та інших компонентів);
- Мазок на мікрофлору та чутливість до антибіотиків (із зіва).
Додатково проводиться флюорографія легень, ЕКГ, заключна консультація терапевта з аналізом лабораторних досліджень. Діти отримують висновок педіатра про допустимість проведення операції. В день проведення втручання не дозволяється їсти і пити.
Видалення мигдалин методом тонзилектомії
Цей класичний метод оперативного втручання виконують з використанням хірургічних інструментів. Існує 2 виду тонзилектомії:
- Класичний метод;
- Операція, проведена приладом з високою частотою вібрації (микродебридер).
Традиції використання класичного методу налічують не одне десятиліття. Для повного видалення мигдалин використовується скальпель, ножиці і спеціальна петля, захоплююча мигдалину.
Раніше втручання виконувалося під місцевим знеболенням, тепер хворий переносить її під загальним наркозом. Це викликано тим, що навіть у дорослих пацієнтів зберігається ризик отримати травму через несподіваного різкого руху і зміни пози.
Другий метод більш кропіткий, хоча і менш болюче. Операція триває довше, тому доводиться застосовувати більшу кількість знеболюючих препаратів.
Перевага тонзилектомії – післяопераційний період проходить з меншим ризиком кровотеч. Недолік цього методу – ранової стрес і, як наслідок його, загострення запалення.
Видалення мигдалин методом лакунотомии
Всі види лакунотомии вважаються більш сучасними методами, серед фахівців вони іноді називаються «гарячими» в противагу «холодним» хірургічним.
Види лакунотомии:
Метод електрокоагуляції.
Використання електроструму (гальванокаутера) для припікання лімфоїдної тканини. Найчастіше однією процедурою не вдається обмежитися, так як припікання не проникає на достатню глибину.
Це метод за своїм впливом аналогічний стародавнім способом часів Ібн Сіни, коли гланди прижигались розпеченим металевим прутом. Ще один його недолік – при недостатній кваліфікації лікаря можна неточно розрахувати потужність і допустити опік навколишніх тканин.
Кріодеструкція.
Заморожування рідким азотом, що має температуру близько -200⁰C. Лакунотомия за цим методом проводиться під місцевою анестезією, плюс знеболюючий ефект холоду.
Недолік кріодеструкції – реабілітація досить болюча, вимагає ретельної антисептичної обробки порожнини рота. Ще один мінус – за одну процедуру практично ніколи не вдається досягти потрібного ефекту, її доводиться повторювати 2-3 рази.
Видалення мигдалин спрямованої струменем ультразвуку.
Ефективний метод використання високої температури, створюваної ультразвуком («радионож», ультразвуковий скальпель). Дозволяє видалити гланди повністю або вилущити їх, залишивши оболонку. У рідкісних випадках можливий опік слизової оболонки глотки.
Видалення мигдалин жидкоплазменным способом.
В результаті спрямованого впливу магнітного поля утворюється плазма з білків в стадії розпаду. Метод має безліч переваг – кровотеча не виникає, больові відчуття мінімальні, навколишні тканини не ушкоджуються, реабілітація після втручання проходить в короткі терміни.
Лазерне видалення.
Поширений метод лакунотомии, проводиться під місцевим знеболенням, втручання займає менше півгодини. Кровотеча не виникає, так як лазер відразу ж припікає кровоносні судини. Метод дозволяє провести не повне, а часткове видалення мигдалин.
Використовуються наступні види лазерів:
- Інфрачервоний;
- Волоконно-оптичний;
- Вуглецевий;
- Гольмиевый.
Після видалення мигдалин утворюється рана, яка може деякий час викликати дискомфорт. Адаптація після хірургічного втручання складається із спеціальної дієти і антисептичної обробки горла. Протягом деякого часу можливі порушення діяльності смакових рецепторів.
Можливо поява ангіни з видаленими мигдаликами?
Наслідки операції для хворих хронічним тонзилітом:
- Небезпека появи ангіни повністю усувається;
- Зникає неприємний запах з рота, так як усунена лімфоїдна тканина — місце скупчення продуктів життєдіяльності мікробів;
- Зникає ризик можливої асфіксії (удушення) з-за гіпертрофованих мигдалин.
Незважаючи на те, що після хірургічного втручання біль у горлі стане виникати значно рідше, не виключена поява ларингіту і фарингіту. Вирішити цю проблему допоможе загартовування та профілактичні заходи щодо підвищення імунітету.
