МКБ (міжнародна класифікація хвороб) – спеціальний документ, який використовують для класифікації та обліку хвороб, збудників захворювань та причин смерті. Саме цей документ дає можливість збирати воєдино і вивчати інформацію, отриману лікарями з різних куточків світу, в різні проміжки часу.
Кожному захворюванню тут присвоєно певний номер – код мкб. Так, наприклад, гострого гаймориту відповідає значення J01.0, яке входить в розділ гострих респіраторних інфекцій. У хронічного гаймориту значення інше, але про це нижче.
Історія створення класифікації
Перші спроби систематизувати дані про різних патологіях і причини смерті робилися ще у XVIII столітті. Однак ці класифікації не охоплювали всього розмаїття даних про захворювання і не могли бути використані в якості основної класифікації цілого світу.
Вперше Міжнародний конгрес за статистикою відбувся в столиці Бельгії в 1853 році, де двом женевським лікарям Фарру і Марку д Еспін було доручено розробити ключові положення класифікації причин смерті, які можна було б використовувати в міжнародному масштабі.
У Франції в 1855 році на другій конференції доктора надали результати своєї роботи, які відрізнялися між собою і базувалися на абсолютно різних критеріях. Конгрес проаналізував дані і розробив список з 139 рубрик, який поєднував у собі результат роботи обох лікарів. В подальшому ця класифікація переглядався п’ять разів до 1886 року.
У 1893 році Жаком Бертильоном, начальником служби за статистикою Парижа, на Міжнародній конференції в Чикаго була представлена класифікація причин смерті, яка базувалася на основі поділу хвороб з урахуванням ураженого органу або анатомічної області.
Цей документ був схвалений і використовувався в кількох європейських країнах. У 1989 році американська асоціація на зборах в столиці Канади, прийняла рішення запровадити класифікацію Бертильона у США, Мексиці і Канаді, а також запропонувала здійснювати її перегляд кожне десятиліття.
Таким чином, класифікація, запропонована Бертильоном в 1893 році, послужила початком серії статей про міжнародну класифікацію хвороб, які постійно доповнюються новою інформацією.
Окреме місце займає перегляд МКБ в 1948 році (шостий), оскільки до переліку були включені стану, які не викликали смерть пацієнта.
Сучасна МКБ
Один раз на десять років відбувається перегляд МКБ під контролем Всесвітньої Організації охорони Здоров’я (ВООЗ).
На сьогоднішній день користуються міжнародною класифікацією хвороб десятого перегляду, яка була прийнята на Міжнародній конференції в Женеві в 1989 році.
З нововведень: включена окрема рубрика для станів, які виникли після виконання медичних процедур, наприклад, післяопераційна кровотеча з носа та інші.
При розробці російського аналога міжнародної класифікації хвороб необхідно було адаптувати та співвіднести клініко-діагностичні критерії ВООЗ з особливостями вітчизняної медицини. З цим завданням впорався Московський центр ВООЗ при тісній роботі з іншими медичними установами країни, і в 1999 році російська медицина перейшла на МКБ-10.
Будова класифікації
МКБ-10 включає в себе три томи, першим з яких є сама класифікація, а в другому і третьому розташовані інструкція щодо її застосування і алфавітний покажчик.
В основу покладено алфавітно-цифровий підхід до кодування. У чотиризначну рубрику входить одна літера, після якої стоять три цифри. А00.0 – Z99.9
МКБ-10 підрозділяється на 21 клас. Кожному класу відповідає певний тип хвороби, будь то психічні розлади або захворювання дихальних шляхів.
Класи складаються з тризначних рубрик, позначених з допомогою цифр, а рубрика з допомогою останньої цифри відокремленої точкою утворює підрубрику. Підрубрика визначає різні локалізації або варіанти перебігу однієї хвороби.
Коди різних форм гаймориту в МКБ-10
Гострий та хронічний гайморит відносяться до класу 10 (J00 – J99) «Хвороби органів дихання». Далі відбувається поділ:
Гострий гайморит віднесений до рубрики (J00 – J06) «Гострі респіраторні інфекції верхніх дихальних шляхів».
Хронічний гайморит в рубрику (J30 – J39) «Інші хвороби верхніх дихальних шляхів».
Код: J01.0 Гострий верхньощелепної синусит (гайморит).
Код: J32.0 Хронічний верхньощелепної синусит.
Якщо виникає необхідність в уточненні природи збудника, який викликав гайморит, то застосовують додатковий код (В95-В97).
- В95 – стрепто-і стафілококи, як причина хвороб, розташованих в інших рубриках;
- В96 — інші бактеріальні агенти, В97 – віруси, які спровокували початок хвороби.
