Уколи при гаймориті призначаються не завжди. Найчастіше неускладнена форма захворювання успішно лікується за допомогою крапель, спреїв, таблетованих коштів.
Якщо причиною розвитку гаймориту стає бактеріальна інфекція, то в комплексному лікуванні використовуються антибіотики системної дії у формі таблеток. Але не завжди вдається обійтися тільки таблетками.
Коли ін’єкції незамінний варіант?
- У разі неефективності пероральних(при прийомі всередину) коштів;
- Також в особливо запущених випадках, при розвитку важкої форми гнійного гаймориту;
- І при високому ризику ускладнень у вигляді сепсису, виникає необхідність у призначенні антибіотиків у вигляді уколів.
Що краще вибрати?
Які антибіотики в ін’єкційній формі краще всього допомагають при гаймориті? Зазвичай подібного призначення препарату бажано тільки після проведення посіву на чутливість до нього бактеріальної флори, але при необхідності швидко прийняти рішення, лікар емпіричним шляхом може вибрати лікування засобами, які мають найбільш широкий спектр дії.
Оптимальним варіантом у такому випадку є використання препаратів цефалоспоринового ряду, аміноглікозидів, пеніцилінів.
Пеніциліни
Лікування за допомогою біосинтетичних пеніцилінів може бути успішним тільки в тому випадку, якщо воно не застосовувалося раніше. До того ж для підтримки постійної потрібної концентрації, бензилпеніцилін вимагає дуже частого введення – кожні 3-4 години.
Останнім часом у зв’язку зі стійкістю більшості мікроорганізмів до пеніцилінів, а також високим ризиком розвитку алергічної реакції у хворого, їх призначення більшість лікарів вважає недоцільним.
Аміноглікозиди
Найсильніші і відомі засоби цієї групи – тобраміцин та гентаміцин. Мають ефективністю по відношенню до багатьох видів патогенної флори, але не діють на стрептококи та інші анаероби. Застосовуються з розрахунку 1,5-2 мг на один кг ваги хворого. Отриманий об’єм ділять на два прийоми.
Аміноглікозиди можуть несприятливо впливати на органи слуху і викликають ураження вестибулярного апарату, їх використання у деяких людей може викликати глухоту. Тому вводити засоби слід тільки за рекомендацією лікаря та під його контролем.
Цефалоспорини
Є препаратами вибору при лікуванні гаймориту. З цією метою використовується цефуроксим (зінацеф) – це препарат другого покоління, або цефтріаксон, цефотаксим і цефтазидим – дані кошти, що відносяться до третього покоління цефалоспоринів.
Найбільш відомим є цефтріаксон, його добова доза становить 2 г, введення здійснюється два рази в день. Ці засоби випускаються у вигляді порошку, що розчиняється перед набором в шприц за допомогою води для ін’єкцій, розчину новокаїну або лідокаїну.
Якщо у хворого є алергічна реакція на пеніциліни, то використовувати в лікуванні цефалоспорини слід з обережністю, оскільки за своєю структурою вони подібні.
Карбапенемы
Є найбільш сильними засобами, з усіх відомих антибіотиків, мають найбільш широкий спектр дії. Застосовуються при виражених гнійних формах гаймориту з розвитком ускладнень тільки в умовах стаціонару під контролем лікаря.
Антибактеріальні ін’єкції пов’язані з ризиком
З обережністю слід використовувати цей метод лікування:
- Вагітним жінкам;
- Годуючим мамам;
- Хворим з нирковою або печінковою недостатністю.
- Людям зі схильністю до алергічних реакцій;
- Грудним дітям уколи призначаються тільки в самих крайніх випадках.
Гарячий укол — хлорид кальцію
Крім антибактеріальної терапії іноді при лікуванні гаймориту застосовується в комплексній терапії хлорид кальцію, який вводиться внутрішньовенно, струменевим методом. Це, так званий, «гарячий укол», названий за свого властивості при введенні препарату викликати відчуття жару, разливающееся по всьому організму.
Його використовують з метою зменшення інтенсивності процесу запалення, зміцнення стінки дрібних судин. Особливо ефективний він при алергічному гаймориті, оскільки допомагає знизити інтенсивність його прояву поряд з прийомом інших засобів.
Важливо! Препарат повинен вводити тільки фахівець, оскільки попадання під шкіру хлористого кальцію може викликати некротичні зміни, а вибір вени дуже малого діаметру може викликати опік її стінки.
Засіб не рекомендується до застосування:
- При порушеннях роботи серця, нирок і печінки;
- При вагітності;
- Під час лікування серцевими глікозидами.
