Медикаментозний риніт – затяжне або хронічне запалення слизової оболонки порожнини носа, викликане дією лікарських препаратів, найчастіше судинозвужувальних засобів для інтраназального застосування.
Механізм розвитку
Після одноразового використання судинозвужувальних препаратів відбувається спазм дрібних судин слизової оболонки порожнини носа. Через кілька годин після звільнення заблокованих нервових закінчень відбувається рефлекторне розширення дрібних судин з розвитком так званої реактивної гіперемії. Слизова оболонка знову переповнюється кров’ю, набухає, знову виникає закладеність носа та утруднення носового дихання. Ці симптоми змушують хворого повторно використовувати судинозвужувальний препарат.
При використанні деконгестантов більше 3-5 днів поспіль виникає тахіфілаксія, тобто звикання до препарату. Використання крапель або спреїв викликає лише короткочасне полегшення, переміняється все посилюється закладеністю носа. Розвивається своєрідний «порочне коло». Виникає медикаментозний риніт.
При повторному використанні судинозвужувальних препаратів порушується нормальний рух судинних стінок, що починається переродження клітин слизової оболонки (метаплазія). Втрачаються вії поверхневих клітин, порушується очищення епітелію. Слизові залози в стінці порожнини носа збільшуються, посилюється продукція ними слизу. Підвищується проникність стінок дрібних кровоносних і лімфатичних судин, що викликає вихід рідкої частини крові в тканини і розвиток постійного тканинного набряку. Такі структурні зміни зумовлюють хронічний перебіг медикаментозного риніту.
Симптоми
Ознаки медикаментозного риніту часто турбують хворого протягом декількох місяців, а то й років. Медикаментозний риніт проявляється, насамперед, утрудненим носовим диханням. Таке порушення дихання проходить на деякий час після чергового використання судинозвужувальних препаратів, але повертається знову. Симптоми включають також відсутність нюху, печіння і сверблячка в носі. Іноді бувають слизові виділення в невеликій кількості, відділяються вони з працею. Виділення з носа можуть супроводжуватися чханням.
Якщо симптоми виникають в нічні години (частіше під ранок), то у пацієнта може порушуватися сон. Часто медикаментозний риніт є причиною появи хропіння.
Лікування
Лікування медикаментозного риніту передбачає відмову від використання судинозвужувальних препаратів. Якщо це викликає сильний дискомфорт, можна спробувати впорскувати ліки тільки в одну ніздрю протягом 3 днів, тільки потім в іншу ніздрю протягом 3 днів, поступово зменшуючи кратність прийому.
Із заходів загальної дії слід відмітити нормалізацію режиму сну, часті прогулянки на свіжому повітрі, зволоження повітря у приміщенні, хвойні інгаляції. Може допомогти в лікуванні промивання носа сольовими розчинами і препаратами на основі морської води. Із засобів народної медицини слід зазначити закапування в ніс обліпихової олії, а також суміші соків цибулі, алое і меду.
Фармакологічне лікування цього риніту передбачає курсове використання глюкокортикостероїдних гормонів для інтраназального введення. Тривалість курсу зазвичай становить близько 1 місяця. Терапевтичний ефект цих препаратів розвивається поступово, тому не можна кидати їх прийом при уявній неефективності. Найбільш широко застосовуються такі препарати, як «Авамис», «Назонекс», «Фликсоназе».
Прийом топічних (тобто місцевих) глюкокортикостероїдів практично безпечний. Ці препарати не всмоктуються в кров і не виявляють системної дії в переважній більшості випадків. Все-таки їх не рекомендується використовувати під час вагітності, так як їх дія на плід не встановлено. Найчастішим побічним ефектом є сухість слизової оболонки носової порожнини і розвиток носових кровотеч. Для уникнення цього рекомендується додатково зрошувати слизову сольовими розчинами або препаратами на основі морської води.
Медикаментозний риніт можна лікувати і хірургічно. Звичайно, це допоміжні (паліативні) втручання, які не усувають причину хвороби, але полегшують носове дихання. Принцип оперативного лікування полягає в розширенні просвіту носових ходів. Для цього використовується лазерна деструкція («припікання») і деякі інші методи.
