Лікування запалення верхньощелепної пазухи (гайморит) включає наступні напрямки:
- Етіологічне, спрямоване на усунення причини захворювання.
- Патогенетичне, впливає на механізми його розвитку.
- Симптоматичне, що призводить до полегшення симптомів та зменшення скарг.
Причини і механізми розвитку гаймориту досить різноманітні, тому лікування повинно бути комплексним та індивідуальним. Призначити терапію повинен лікар з урахуванням особливостей кожного пацієнта. Самолікування при гаймориті не враховує всіх факторів хвороби і може призвести до її прогресування, розвитку ускладнень, хронізації. Хронічний гайморит часто насилу піддається лікуванню. Тому важливо при виникненні цього захворювання звернутися до фахівця за медичною допомогою.
В даний час спектр засобів лікування гаймориту досить різноманітний. Тактика терапії розрізняється при гострому і хронічному верхнечелюстном синуситі. Методи лікування гаймориту включають консервативні (лікарські) та хірургічні.
Лікування гострого гаймориту
При гострому гаймориті лікування починають із застосування місцевих судинозвужувальних препаратів, физиолечения. При підвищеній температурі тіла, інтоксикації призначають антибактеріальні засоби. Застосовуються жарознижуючі препарати, вітаміни. Зазвичай призначається домашній напівпостільний або постільний режим. У важких випадках буває необхідна госпіталізація.
Місцеве лікування
Краплі в ніс з судинозвужувальним ефектом використовують для розкриття гирла пазухи і поліпшення відтоку з неї вмісту. Застосовують препарати ксилометазоліну, нафазолина та ін Призначають зазвичай по 5 крапель 3 рази на день у кожну ніздрю, при односторонньому процесі – тільки в одну ніздрю.
Можна використовувати комбінований препарат «Ринопронт», що володіє антигістамінним та судинозвужувальну ефектом. Він випускається у вигляді сиропу або в капсулах.
Широко використовуються комбіновані засоби у вигляді спреїв, які містять судинозвужувальні, протизапальні та антибактеріальні компоненти (полидекса, изофра). Використовують ці препарати 3 – 4 рази на день, курсом до 10 днів.
Після звільнення пазухи від слизу застосовують аерозоль з антибактеріальною дією Биопарокс у вигляді впорскувань через ніс – по 4 дози в кожну ніздрю 4 рази на день протягом 6 днів.
Фізіотерапія і фітотерапія
Фізіолікування показано з самого початку захворювання. На область проекції гайморових пазух призначають струми УВЧ, СВЧ (10 сеансів).
Лікування гаймориту лазером – сучасний і ефективний метод. Він має протизапальну, знеболюючу, імуностимулюючу дію, покращує регенерацію тканин. Для проведення такого лікування використовуються лазерні установки з низькою інтенсивністю випромінювання. Призначається 8 – 10 процедур на курс, через день.
Ефективним методом лікування гаймориту є інгаляції. Їх проводять з самого початку хвороби при нормальній температурі тіла. Тривалість однієї процедури становить 5 хвилин, проводять по 1 – 2 інгаляції на день, протягом 6 – 8 днів. Лікування гаймориту небулайзером малоефективно, краще допомагають парові інгаляції.
Перед інгаляцією краще використовувати судинозвужувальні краплі (за півгодини до процедури). Вдих роблять через рот, видих – через ніс. Використовують збори різних лікарських рослин, які мають протизапальну, антисептичну, протинабрякову дію. До них відносяться звіробій, ромашка, деревій, евкаліпт, м’ята та інші.
Лікування гаймориту цикламеном – старовинний спосіб. Його треба використовувати з обережністю, так як сік цикламена отруйний. Краще використовувати не сік, а настій з коренів цієї рослини. Для його приготування беруть 2 г кореня, подрібнюють, заливають 100 мл киплячої води, настоюють протягом години, розводять по 1 чайній ложці на 1 літр кип’яченої води. Закапують по 2 краплі 4 рази на день у кожну ніздрю протягом тижня. Цей метод непридатний у дітей, вагітних і годуючих жінок. Не використовуються краплі цикламена при атрофічному риніті, кров’янистих виділеннях з носа.
Застосування таких крапель може супроводжуватися почуттям жару, пітливістю, болем в області носа, чханням, кашлем. Відділення гною з пазухи відбувається на 2 – 3 день.
Існує готова лікарська форма з вмістом соку цикламена – препарат Синуфорте. При його застосуванні відбувається рефлекторне посилення виділення слизу в порожнині носа і полегшення її відходження. При цьому відбувається хороше дренування порожнині гайморової пазухи. Посилене виділення слизу починається через кілька хвилин і триває до 2 годин. Препарат застосовують по 1 впорскуванню у кожну ніздрю 1 раз на день протягом 1 тижня.
Антибактеріальна терапія
Призначаються антибіотики широкого спектру дії – пеніциліни, макроліди, тетрацикліни, цефалоспорини та інші. Можна використовувати сульфаніламідні препарати. Питання про призначення антибіотиків, дозування, тривалості курсу повинен вирішити лікар. Необхідно прийняти весь призначений курс лікування, навіть якщо відбулося поліпшення стану і зниження температури, для повного знищення хвороботворних мікроорганізмів і попередження переходу процесу в хронічну форму.
Хірургічне лікування
При розвитку ускладнень гаймориту, таких як абсцес очниці, порожнини черепа, запалення мозкових оболонок (менінгіт), сепсис, показано термінове оперативне лікування. При цьому розкривається гайморова пазуха і гратчастий лабіринт, розташований поруч з нею, видаляється гнійний вогнище.
Іноді одонтогенний гайморит супроводжується остеомієліт верхньої щелепи, при цьому також проводиться операція з видаленням гнійних вогнищ.
Лікування хронічного гаймориту
Лікування хронічного гаймориту починається з усунення його причини. Лікують хвороби зубів, носоглотки, видаляють аденоїди і поліпи в носі. Це є обов’язковою умовою для позбавлення від хронічного запалення пазухи.
Лікування хронічного верхньощелепного синуситу включає в себе антибактеріальну терапію при загостреннях, пункцію і промивання пазухи, судинозвужувальні препарати. При неефективності консервативного лікування виконуються операції.
Антибактеріальна терапія
В період загострення, при підвищенні температури тіла призначаються антибіотики широкого спектру дії (пеніциліни, макроліди, цефалоспорини). Лікування гнійного гаймориту обов’язково супроводжується призначенням антибіотиків всередину або в ін’єкціях. Краще, якщо проведено посів вмісту пазухи з визначенням чутливості мікрофлори до антибіотиків. При цьому антибактеріальні препарати призначають «прицільно», з великою ймовірністю хорошого ефекту. У період поза загострення антибіотики приймати не потрібно.
Пункція гайморової пазухи
Пункція («прокол») пазухи – один з найбільш ефективних методів лікування гаймориту. Перед її проведенням знеболюють і анемизируют (тобто викликають спазм судин з знекровленням) слизову оболонку носових ходів одним з анестетиків (наприклад, 2% р-р дикаїну з адреналіном). Голку вводять через носовий хід. Через неї в пазуху вводять рідину (дезінфікуючий речовина, антибіотик). Вона самостійно виливається через співустя пазух і носоглотки. При цьому потрібно нахиляти голову вперед і вниз. Якщо ж отвір пазухи закрито, то вводять другу голку для відсмоктування рідини.
При пункції в верхньощелепну пазуху вводять дезінфікуючі розчини (фурацилін, діоксидин, р-н перманганату калію та інші). Потім в пазуху вводять розчин антибіотика. Застосовуються антибіотики широкого спектру дії (наприклад, цефалоспорини). Одночасно вводяться розчини ферментів, розчинних гнійний вміст (трипсин). Іноді додають глюкокортикостероидные гормони для додаткового протизапального ефекту.
При деяких формах хронічного верхньощелепного синуситу (катаральна, серозна, вазомоторна), при яких гній не утворюється, в порожнину пазухи вводять в’яжучі речовини (коларгол), глюкокортикостероидные гормони, антигістамінні препарати.
Пункцію гайморової пазухи зазвичай проводять від 7 до 10 разів через день. Іноді ви порожнини пазухи залишають тонкий катетер, щоб не робити прокол кожен раз. Якщо через 5 промивань в пазусі залишається гнійний вміст, це означає, що в неї розвинулися такі зміни, при яких консервативні методи неефективні. Контрольний огляд після курсу пункцій з промиванням призначають через 2 – 3 тижні для виключення рецидиву захворювання.
Беспункционные методи
Лікування гаймориту без проколу здійснюється з використанням так званого синус-катетера «ЯМИК». Цей пристрій дозволяє створити в порожнині носа негативний тиск, при цьому видаляється патологічний вміст з пазухи. Потім у неї вводять розчини дезінфікуючих та антибактеріальних засобів.
Цей метод добре розказано на цьому відео, подивіться і вам стане все зрозуміло.
Часто для промивання пазухи використовується «зозуля». Цей метод полягає у введенні рідини в порожнину носа та гайморову пазуху з подальшим витоком. При цьому пацієнт повторює «ку-ку», щоб рідина не потрапляла в дихальні шляхи.
Одночасно з пункцією або промиванням призначається 10 – 15 сеансів УВЧ-терапії, а також судинозвужувальні препарати. Відомо, що застосування таких ліків більше 10 днів супроводжується зниженням тонусу судин носоглотки. При цьому підвищується кровонаповнення слизової, вона потовщується, носове дихання утруднюється. Тривале застосування судинозвужувальних крапель призводить до погіршення перебігу гаймориту.
Хірургічне лікування
Досить часто проводиться невелике втручання – розтин гайморової пазухи через ніс. При цьому створюється широкий вихід з пазухи в носоглотку. Це забезпечує нормальний відтік вмісту, полегшує введення лікарських препаратів. Така процедура має хорошу лікувальну дію.
При деяких формах хронічного гаймориту (полипозная, гнійно-полипозная, пристеночно-гіперпластичних) проводять радикальне хірургічне втручання. Через носовий хід або переддень порожнини рота роблять отвір у стінці пазухи, вискоблюють її, формують співустя з носоглоткою. Після такої операції проводиться консервативне лікування для профілактики рецидиву. Призначаються в’яжучі, антигістамінні засоби, місцево – електрофорез калію хлориду.
Важкі форми хронічного гаймориту (холестеатомные, казеозные, некротичні) відразу лікують хірургічним способом з видаленням уражених тканин.
Великі кісти, які тиснуть на стінку пазухи, ускладнюють дихання, викликають головний біль, також видаляють оперативним шляхом.
