Визначення, причини і механізми розвитку
Гострий фронтит – швидко розвинувся запальний процес у слизовій оболонці, що вистилає лобову пазуху. Лобова пазуха відноситься до придаткових пазух носа, розташовується в товщі стінки лобної кістки (в проекції над переніссям) і повідомляється через співустя з порожниною носа.
Фронтит, як будь-синусит, найчастіше викликається вірусами грипу, парагрипу, аденовіруси, риновіруси та іншими збудниками ГРВІ. При контакті з ними відбувається так звана десквамація поверхневих клітин (епітелію) слизової — їх розпушення, відділення один від одного, пошкодження. Починається катаральний фронтит.
Одночасно посилюється секреція слизу і порушується її відтік. Створюються сприятливі умови для проникнення в пазуху бактерій і їх розмноження. Найчастіше це різні стрептококи і гемофільна паличка. При цьому катаральна форма фронтиту переходить у гнійну.
Призводить до розвитку фронтиту будь-яке порушення анатомії носа (викривлення носової перегородки, травми тощо), а також хронічні захворювання носоглотки (нежить, поліпи та інші). Спровокувати гострий фронтит може переохолодження.
Інші причини фронтиту зустрічаються набагато рідше. До них відносяться алергічний, гематогенний, травматичний фронтит.
Симптоми гострого фронтиту
При фронтиті хворого турбує сильний біль в лобовій області, часто «віддає» в очну ямку, верхню щелепу. Біль посилюється при нахилі голови вперед. З часом область хворобливих відчуттів розширюється, біль стає дуже сильною, особливо по ночах. Відзначається болючість при натисканні над бровою, над переніссям, по верхньому краю очниці. Шкіра в цьому місці припухла, почервоніла. Набрякають і червоніють тканини ока і навколо нього.
Як при будь-якому синуситі, при фронтиті спостерігається закладеність носа та утруднення носового дихання. Закладеність може бути одно – або двостороння. У порожнині носа з’являється спочатку слизуваті, а потім гнійні виділення. Якщо виникає застій в пазусі, виділення з носа припиняються, одночасно посилюється головний біль, підвищується температура тіла.
При гострому фронтиті знижується гострота нюху, а також відчуття смаку. З’являється сльозотеча і світлобоязнь, почервоніння склер.
Гострий фронтит супроводжується загальними симптомами – підвищенням температури тіла до 38 градусів і навіть вище, відсутністю апетиту, слабкістю, нездужанням.
За переважаючою симптоматиці гострий фронтит ділиться на наступні основні форми:
- неврологічний – інтенсивний больовий синдром;
- секреторна – посилена секреція слизу;
- фебрильна – переважання лихоманки і загальної інтоксикації.
У залежності від фази перебігу виділяють катаральний (тобто слизовий) і гострий гнійний фронтит.
При поширенні інфекції на навколишні тканини розвиваються ускладнення. Найбільш часто уражається очницю і тканини за нею. Може виникнути остеомієліт лобової кістки. Дуже небезпечно розвиток внутрішньочерепних ускладнень (менінгіт, енцефаліт, абсцес мозку).
Діагностика
Діагноз ставиться на підставі характерних симптомів і даних риноскопії. Його підтверджують за допомогою інструментальних досліджень – термографії, диафаноскопии, ультразвукового дослідження. Основний метод уточнення діагнозу – рентгенографія придаткових пазух носа в кількох проекціях.
При тяжкому перебігу фронтиту можливе проведення трепанопункции (розтину) лобової пазухи. Отримане виділення досліджується на мікробіологічний склад і чутливість до антибіотиків.
Лікування
Лікування гострого фронтиту починається з призначення судинозвужувальних препаратів, в основному у вигляді назальних спреїв. Вони знімають набряклість слизової оболонки і сприяють відновленню нормального відтоку вмісту з пазухи. Використовуються засоби на основі ксилометазоліну, оксиметазоліну, фенілефрину. При їх тривалому застосуванні можливий розвиток стійкості, а також медикаментозного риніту, тому використовувати їх можна не більше 3-5 днів.
При переході процесу в гнійну форму застосовуються антибіотики широкого спектру дії протягом 7-10 днів. Зазвичай призначаються інгібітор-захищені пеніциліни, рідше левофлоксацин або цефалоспоринові препарати.
Гострий процес допомагають купірувати нестероїдні протизапальні засоби.
Додатково можуть бути призначені антигістамінні препарати, а також засоби рослинного походження з протизапальною і антибактеріальним ефектом (синупрет).
Після стихання гострого запалення, при нормалізації температури тіла і загального стану призначається фізіолікування, зокрема, магнітотерапія. Використовуються і прогрівальні процедури, наприклад, озокеритові компреси.
При відсутності ефекту від консервативного лікування використовують хірургічні методи. Найбільш часто застосовується трепанопункция. Під анестезією через розріз над кутом брови розкривають пазуху і промивають її. Потім в пазусі залишають дренаж – трубочку, через яку відтікає знову утворюється гній. Через неї ж в пазуху вливають розчини антисептиків, антибіотиків. Після одужання дренаж видаляють.
Рідше проводиться прокол стінки пазухи через ніс довгою голкою.
Існує ендоскопічний метод лікування фронтита: з боку носової порожнини спеціальним балоном розширюється співустя між носоглоткою і лобової пазухи, в результаті чого відновлюється її дренування.
У важких випадках гнійного фронтиту проводять широке розтин лобової пазухи.
Профілактика
Щоб уникнути розвитку гострого фронтиту, потрібно своєчасно лікувати ГРВІ та риніт. Слід видаляти поліпи в носі і коригувати анатомічні дефекти.
Важлива підтримка захисних сил організму – заняття фізкультурою, відмова від шкідливих звичок, повноцінне харчування. Звичайно, слід уникати переохолодження. Вакцинація від грипу допомагає запобігти вірусний фронтит.
Для попередження переходу катарального фронтиту в гнійний, запобігання важких ускладнень необхідно своєчасне звернення до лікаря. Правильне лікування допоможе швидко одужати і не дасть процесу перейти в хронічну форму.
