Хронічний гіпертрофічний риніт – хронічне запальне захворювання слизової оболонки порожнини носа. Воно характеризується потовщенням слизової оболонки, розростанням сполучної тканини, збільшенням кількості і порушенням функції слизових залоз у стінці порожнини носа.
Причини і механізми розвитку
Хронічний гіпертрофічний риніт розвивається у хворого при тривалому перебігу хронічного катарального риніту. Привертають до переходу катарального в гіперпластичний риніт куріння, підвищений вміст дратівливих хімічних речовин і пилу в повітрі. Це захворювання частіше виникає у людей з алергією, а також з порушенням функції вегетативної нервової системи. Має значення і генетична схильність. Довгостроково поточні інфекційні захворювання ЛОР-органів (хронічний гайморит, фронтит і інші) призводять до трансформації катарального в гіпертрофічний риніт.
При розвитку цього захворювання слизова оболонка набрякає, порушується функція війок вистилає її епітелію. З часом відбувається інфільтрація слизової запальними клітинами і здавлення дрібних судин. Епітелій втрачає вії, починають розростатися слизові залози. На цій стадії зменшується ефективність судинозвужувальних препаратів.
На останній стадії стінки дрібних судин проростає сполучна тканина, відбувається їх дегенерація. Слизова оболонка по всій товщині інфільтрується запальними клітинами і потовщується. Зовні вона набуває гладкий або бугристий вигляд, а також можуть утворюватися поліпи.
Коротко механізм розвитку хвороби можна представити так: хронічний запальний процес призводить до порушення циркуляції крові по дрібних судинах і капілярах. Тканини починають відчувати брак кисню. В результаті порушується обмін речовин у них. Місцеві імунні реакції слабшають, приєднується мікробна флора.
Клінічна картина
Основні клінічні прояви хвороби викликані перешкодою в носовій порожнині. Спочатку утруднення носового дихання нестале, є хороший ефект від використання судинозвужувальних препаратів. З плином часу утруднення дихання через ніс стає постійним, ефект деконгестантов зменшується або навіть відсутня.
Хворий скаржиться на хропіння ночами, відчуття чужорідного тіла в порожнині носа, неприємні відчуття при ковтанні. Через дихання через рот виникає сухість слизової оболонки. Гіпертрофічний риніт супроводжується постійними виділеннями з носа слизового або слизово-гнійного характеру.
Порушується сон, з’являються головні болі, стомлюваність. Гіперпластичний риніт призводить до порушення кровообігу у всій щелепно-лицьової області, при цьому порушується пам’ять, можуть погіршуватися розумові здібності.
З’являється гугнявість голосу. Характерні постійно відкритий рот. При навантаженні хворий зовсім не може дихати носом. Часто знижується або зникає нюх.
Діагностика
Найчастіше діагноз хронічного гіпертрофічного риніту утруднень не викликає. Він заснований на історії захворювання та скарги хворого. Проводиться риноскопія, медикаментозні і функціональні проби. При необхідності виконується ендоскопічне обстеження.
Лікування
Лікування гіпертрофічного риніту передбачає комплексний вплив на організм. Необхідно виключити провокуючі фактори – куріння, перебування в забрудненому повітрі і так далі. Необхідно санувати вогнища хронічної інфекції. Корисні загальнозміцнюючі заходи.
Медикаментозне лікування включає використання судинозвужувальних препаратів (при їх ефективності) та топічних глюкокортикостероїдів.
Хронічний гіпертрофічний риніт – показання до оперативного лікування. Операція проводиться під аплікаційної або під місцевою анестезією. Вона полягає в руйнуванні частини збільшеного носової раковини. Після такого руйнування тканина раковини відторгається, просвіт порожнини збільшується, носове дихання відновлюється.
На уражену тканину можна впливати з допомогою лазера, електричного струму, глибокого заморожування, ультразвуку. Не менш ефективно і механічне видалення частини раковини.
У пізніх стадіях проводиться резекція (видалення) частини розрослася носової раковини.
