Діагностика лакунарної ангіни

Майже завжди діагностика лакунарної ангіни відбувається на підставі огляду глотки хворого і оцінки його загального стану. Загальна клінічна картина в цьому випадку досить характерна саме для ангіни, а багато другорядні ознаки дозволяють відрізнити хворобу від інших захворювань, при яких уражаються мигдалини.

Тим не менш, в деяких випадках навіть для досвідченого лікаря диференціальна діагностика лакунарної ангіни може виявитися серйозним завданням. Це характерно для ситуацій з дещо нестандартним перебігом хвороби, а також при наявності приєднаних інфекцій або поразок горла іншої природи. Тим не менше, і в таких випадках діагностувати лакунарну ангіну цілком можна як за наявності типових для неї симптомів, так і за відсутності ознак, які при ній проявлятися не повинні.

Основні ознаки лакунарної ангіни

Лакунарна ангіна діагностується за наявності таких основних симптомів:

Озноб;

Дуже характерна ознака лакунарної ангіни — поразка обох мигдаликів. При деяких інших захворюваннях гній може з’являтися тільки на одній мигдалині.

У той же час при лакунарній ангіні не спостерігаються:

Додатково для діагностики нерідко беруться аналізи крові, які дозволяють виявити (або, навпаки, виключити) ті чи інші зміни у її складі. Для захворювання характерні:

Іноді діагностика лакунарної ангіни проводиться з дослідженням мазка з поверхні мигдалин. Тут головне завдання — правильно взяти мазок, оскільки від техніки значно залежить результат. Експрес-тести мазка надалі дозволяють обчислити наявність у ньому стрептокока (головного збудника ангіни) буквально за 15-20 хвилин. Однак така діагностика не завжди самодостатня, оскільки і при наявності постійного носійства стрептокока (навіть при відсутності хронічного тонзиліту) результати аналізу також будуть позитивними. Крім того, експрес-тести мають досить низьку чутливість, і іноді дають помилки навіть при наявності стрептококової інфекції.

Гемолітичний стрептокок групи А

У підсумку, культуральний метод та експрес-тести при діагностиці лакунарної ангіни розглядаються здебільшого як допоміжні, що підтверджують первинний діагноз.

Диференціальна діагностика захворювання

Диференціальний діагноз лакунарної ангіни встановлюється з наступними захворюваннями:

Вид горла при вірусному фарингіті…

…і при лакунарній ангіні

Також лакунарну форму хвороби диференціюють від фолікулярної та катаральної. Це не так актуально, оскільки лікування при всіх них однаково, проте кожна з цих форм, у свою чергу, вимагає додаткового диференціального аналізу з іншими захворюваннями.

Важливо!

Діагностувати захворювання повинен тільки лікар, тільки в умовах клініки і тільки з використанням спеціального інструменту. Ставити діагноз вдома, перед дзеркалом — значить, прирікати себе на неправильне лікування та ускладнення.

Читайте докладніше про відмінності між катаральної, фолікулярної та лакунарної ангіни.

Лакунарна ангіна або фарингіти та тонзиліти при ГРВІ

Від вірусного тонзиліту або фарингіту лакунарна ангіна відрізняється в першу чергу по великій кількості гною на мигдалинах. При ГРВІ зазвичай з’являється тільки почервоніння і запалення, але гною немає.

Крім того, при вірусному тонзиліті нормою є нежить або закладеність носа, кашель. Ангіна не супроводжується порушеннями в роботі дихальних шляхів. Також при вірусних інфекціях часто уражається задня стінка глотки, на якій видно набряки, гіперемія. При лакунарній ангіні запалення не впливає на задню стінку глотки.

На фото нижче глотка при лакунарній ангіні:

А тут — при аденовірусній інфекції:

При вірусному тонзиліті і фарингіті лікування антибіотиками не дає ефекту. Як правило, якщо на другий день прийому антибіотиків пеніцилінового ряду полегшення не настає, потрібна повторна діагностика.

Диференціальна діагностика з ангіною Симановского-Венсана (виразково-пленчатой)

Для виразково-пленчатой ангіни характерно пошкодження тільки однієї мигдалики, а також досить м’який перебіг хвороби взагалі. При ній може не підвищуватися температура, хворий не відчуває вираженого нездужання при наявності болю в горлі. Все це не характерно для лакунарної ангіни — хвороба в цьому випадку протікає дуже важко, температура підвищується до 39-40°С, хворий відчуває сильне нездужання, головні болі, слабкість.

На фото — горло при виразково-пленчатой ангіні:

Крім того, при ангіні Симановского-Венсана зазвичай не виражений лімфаденіт — самі не промацуються лімфатичні вузли не болючі при пальпації.

У крові при виразково-пленчатой ангіні виявляються спірохети і веретеноподібні палички.

Спірохети

Лакунарна ангіна і скарлатина

Головне відміну від скарлатини лакунарної ангіни — наявність добре помітною точкової висипки по всьому тілу, особливо помітною в складках шкіри. При ангіні така висип не з’являється.

Додатково при скарлатині добре виражений «палаючий зів», при якому всі глотковий кільце набуває яскраво-червоний колір.

Вид горла при скарлатині

Відміну від дифтерії

Диференціальна діагностика лакунарної ангіни від дифтерії проводиться з аналізу мазка із зіву: в ньому шукається збудник дифтерії. При негативному результаті діагностується ангіна.

Крім того, дифтерія відрізняється досить м’яким перебігом — короткочасним підвищенням температури до субфебрильних значень, відсутністю головного болю і загальної слабкості. Сам наліт утворюється зазвичай тільки на одній мигдалині, але потім поширюється на м’яке піднебіння. Його нелегко зняти шпателем, після зняття на мигдалині утворюються кровоточать дефекти. При приміщенні в воду дифтерійний наліт не розчиняється, а тільки осідає на дні посудини, на предметному склі не розтирається.

На фото — типовий зовнішній вигляд глотки при дифтерії:

Наліт на гландах небі і при дифтерії

Інфекційний мононуклеоз та лакунарна ангіна

Однозначний диференціальний діагноз лакунарної ангіни при підозрі на мононуклеоз можна ставити тільки після отримання результатів аналізу крові. При інфекційному мононуклеозі в крові виявляється велика кількість мононуклеарів і плазматичних клітин. Реакція ХД/ПБД позитивна.

Також для інфекційного мононуклеозу характерні збільшення лімфатичних вузлів по всьому тілу, а також збільшення печінки і селезінки.

Зовнішній вид мигдалин і глоткового кільця при цьому може дуже сильно нагадувати прояви лакунарної ангіни. На фото показана клінічна картина інфекційного мононуклеозу:

Ангінозний-бубонна форма тулерямии

Тулерямия в цій формі виникає рідко, і тому диференціальний діагноз лакунарної ангіни з нею вказується не завжди. При цій формі тулерямии зазвичай відбувається некротичне ураження однієї мигдалини, причому виникає воно на 3-5 добу маніфестації генералізованих симптомів. Тобто хворому спочатку стає дуже погано, а через кілька днів уражаються мигдалини. При ангіні ці симптоми збігаються за часом.

Бактерія Francisella tularensis

Грибковий тонзиліт, або так звана грибкова ангіна

Головна відмінність грибкового тонзиліту від лакунарної ангіни — нормальне самопочуття самого хворого. Він може відчувати біль у горлі, відчуття печіння, скаржитися на наявність стороннього предмета в глотці, але при цьому вираженого нездужання, підвищення температури у нього немає. До того ж, при грибковому тонзиліті часто з’являється нерівномірна інфільтрація і гіперемія задньої стінки глотки.

Сам наліт при грибкової ангіні часто виходить за межі мигдаликів і поширюється на поверхню неба. Він нагадує скоріше не гнійні растеки, як при лакунарній ангіні, а сирну субстанцію. Значно рідше грибкове ураження локалізується тільки на мигдалинах. На фото — грибкова ангіна у хлопчика 3 років:

Хронічний тонзиліт та лакунарна ангіна

Хронічний тонзиліт можна переплутати з лакунарній ангіною тільки за наявності характерних гнійних пробок в мигдалинах, які приймаються за растеки гною. Ці пробки добре окреслені, рідко зливаються у великі плями. Найчастіше пробки тверднуть і перетворюються в так звані камені в мигдалинах.

Але головна відмінність хронічного тонзиліту від лакунарної ангіни — саме його хронічний перебіг. Ангіна завжди протікає гостро, з високою температурою тіла, закінчуючись за 6-8 днів. Хронічний тонзиліт, як правило, не викликає зовсім ніякого підвищення температури.

На фото — горло при хронічному тонзиліті:

Важливо розуміти безпосередній зв’язок між хронічним тонзилітом і лакунарній ангіною. Хронічна хвороба — це наслідок нелікованої ангіни, коли збудник не був знищений і постійно присутній в тканини мигдаликів, вона протікає відносно м’яко, іноді — взагалі непомітно. Надалі при ослабленні імунітету або при провокації іншим інфекційним агентом сам хронічний тонзиліт може викликати ангіну без повторного зараження від іншого носія. Як правило, загострення тонзиліту, виникають частіше 2-3 разів на рік, пов’язані саме з хронічним тонзилітом. Щоб такого не відбувалося, лакунарну ангіну потрібно правильно лікувати…

Відео: Велика кількість каменів в мигдалинах, яке іноді називають хронічну ангіну