Про гаймориті у дітей, що потрібно знати

Верхньощелепні (гайморові) пазухи знаходяться в товщі верхньої щелепи симетрично з обох сторін. Вони повідомляються з порожниною носа. При запаленні їх слизової оболонки виникає гайморит. Гайморит у дітей – найбільш частий з синуситів (запальних процесів придаткових пазух носа).

02db3dcb9d1960c5777a6db0bfda23a4 Про гаймориті у дітей, що потрібно знати

Причини розвитку

Дуже важливо з’ясувати, чим він викликаний порушенням сполучення верхньощелепної пазухи з порожниною носа при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів або захворюванням зубів.

Виділяють наступні основні види гаймориту:

  • Риногенних. Виникає при інфекції верхніх дихальних шляхів (ГРВІ, грип, скарлатина та інші). Може бути ускладненням тонзиліту, гіпертрофії мигдаликів (аденоїдів). На тлі набряку слизової оболонки дихальних шляхів звужується просвіт вихідного отвору з пазухи, утруднюється відтік слизу; створюються умови для поширення наявних інфекційних агентів на її стінку.
  • Гематогенний. Збудник потрапляє в стінку пазухи з крові. Це може спостерігатися, наприклад, при дифтерії. У сучасних умовах, коли ця хвороба зустрічається рідко, поширеність гематогенного гаймориту низька. Такий вид верхньощелепного синуситу у теорії може виникнути також при септичних станах, що супроводжуються масивним надходженням мікробів у кров.
  • Одонтогенний. Пов’язаний з поширенням запалення зубів і ясен через нижню стінку пазухи. У дітей зустрічається рідко, може виникнути при періодонтиті, періоститі, остеомієліті верхньої щелепи.
  • Травматичний. Цей вид пов’язаний з розвитком запальної реакції у вигляді набряку, посилення кровопостачання внаслідок травми носа і верхньої щелепи. При цьому на запалену, пухку стінку пазухи легко потрапляє інфекція.
  • Алергічний. Цей вид гаймориту буває у дітей з підвищеною чутливістю до алергенів, що містяться у вдихуваному повітрі, наприклад, до пилку, вовни тварин, домашнього пилу, цвілевим грибкам.
  • Вазомоторний. Пов’язаний з порушенням тонусу стінок судин в стінці пазухи. При їх розширення відбувається набряк, просвіт вихідного отвору перекривається. Частіше виникає у підлітків, так як в цьому віці відбувається нерівномірний розвиток різних відділів вегетативної нервової системи, у тому числі судинорухових центрів, з формуванням так званої нейроциркуляторної дистонії.

Фактори, що призводять до розвитку хвороби

Гайморит у дітей частіше зустрічається восени і взимку, що пов’язано з сезонною захворюваністю на ГРВІ та іншими інфекційними захворюваннями.

Для виникнення цього захворювання повинні бути анатомічні передумови. Воно розвивається при порушенні будови пазухи, звуження виходу з неї, деформації носової перегородки, збільшення мигдалин.

У дітей до 3 років верхньощелепні пазухи тільки формуються, отвори виходу з них широкі. Тому немає умов для утворення і застою патологічного вмісту в них. Діти до 3 років практично не хворіють гайморитом.

Механізм розвитку

Під дією інфекційного фактора в стінці пазухи виникає запалення. Це відповідна захисна реакція організму на інфекцію. Посилюється надходження крові до хворої ділянки та виділення біологічно активних речовин. Виникає набряк і почервоніння слизової оболонки стінки пазухи. Набрякла слизова перекриває вихід з пазухи в носову порожнину, перешкоджаючи її нормальному очищенню.

493822c4edadb5c9942987dfe791dffd Про гаймориті у дітей, що потрібно знати

При імунному захопленні й знищенні лейкоцитами інфекційних агентів вони гинуть з утворенням великої кількості залишків. Змішуючись зі слизом у пазусі, вони утворюють гній.

Запалення викликає загальну інтоксикацію організму з розвитком лихоманки, нездужання.

У дітей частіше зустрічається гострий перебіг гаймориту, в основному двосторонній.

При тривалому перебігу запалення відбувається поступове зменшення його інтенсивності. Організм перестає бути захищені від інфекції, і запальний процес переходить у хронічну форму з утворенням постійної гнійного вогнища в верхньощелепної пазусі.

Симптоми

Симптоми гаймориту у дітей досить специфічні. Зазвичай запідозрити такий діагноз можна без утруднень.

65484afe2c80f6d2ca5ebf53da02f433 Про гаймориті у дітей, що потрібно знати

Ознаки гострого гаймориту

  • Лихоманка. Підвищення температури тіла можливо до 38 градусів і навіть вище. Воно супроводжується зниженням активності дитини, нездужанням, пітливістю. Дитина вередує, погано їсть. Характерні ознаки гаймориту у дітей – підвищення температури тіла і розвиток інтоксикації через 3 – 5 днів після початку ГРВІ.
  • Біль в особі, що розповсюджується в зуби, болючість при натисканні в проекції верхньощелепної пазухи (над крилами носа під глазницей). Біль носить розпираючий характер, може «віддавати» не тільки в щелепу, але і в лоба, висок, підставу носа. Вона посилюється протягом дня через накопичення в пазусі вмісту, а також при повороті голови, чханні, нахилах. Після высмаркивания біль зазвичай не змінюють інтенсивності. В горизонтальному положенні і вранці больові відчуття зменшуються. Біль при натисканні в середині верхньої щелепи і у внутрішньому куті ока характерна для гаймориту у дітей. Може з’являтися болючість при жуванні.
  • Гнійне відокремлюване на задній стінці глотки.
  • Закладеність носа і нежить. При нежиті може бути світле або гнійне відокремлюване. Погіршується нюх, змінюється голос (дитина говорить «у ніс»).
  • Носові кровотечі.

Ознаки хронічного гаймориту

  • Нездужання. Дитина млява, погано їсть. При цьому температура тіла може бути нормальною або трохи підвищеною (до 37,5). Такі ознаки характерні для багатьох хронічних запальних процесів.
  • Кашель. Він виникає ночами через подразнення глотки стікаючим гнійним вмістом. Такий кашель носить рефлекторний (захисний) характер і тому не піддається звичайному лікуванню.
  • Тупа, розлитий біль у особі, що розповсюджується в зуби, головний біль, біль в горлі при ковтанні.
  • Гнійне відокремлюване на задній стінці глотки, неприємний запах з рота.
  • Закладеність носа, постійний нежить.

Ускладнення

Ускладнення гаймориту пов’язані з поширенням інфекційного процесу на сусідні органи або з попаданням збудника інфекції в кров. Якщо інфекція проникає в порожнину черепа, можливий розвиток запалення оболонок мозку (менінгіт, менінгоенцефаліт), формування гнійних вогнищ (абсцесів) в головному мозку.

При поширенні інфекції в навколишні анатомічні утворення може виникнути набряк жирової клітковини очі, закупорка вен очниці. Гайморит може ускладнитися отит, периоститом верхньої щелепи.

При попаданні мікроорганізмів у кров, вони розносяться по всьому організму, формуючи запальні вогнища в різних органах. Так може розвинутися артрит, пневмонія. Такі ускладнення виникають рідко, при важкому гнійному гаймориті.

Діагностика

d9c9bea71d1951a5d5229be6ddfe4820 Про гаймориті у дітей, що потрібно знати

Для підтвердження діагнозу призначається рентгенографія верхньощелепної пазухи. При цьому наявність затемнень на знімку ще не означає діагноз «гайморит», тому що вони можуть спостерігатися і при інших захворюваннях. Проведення пункцій у дітей не рекомендується у зв’язку з небезпекою ускладнень, а також з необхідністю наркозу при такій процедурі.

Проводиться так звана диафаноскопия, тобто просвічування тонких кісткових утворень верхньої щелепи для виявлення рідини в пазусі.

Іноді застосовують ультразвукове та томографічне дослідження гайморової пазухи.

Принципи лікування гаймориту у дітей

Вирішити питання про те, як вилікувати гайморит у дитини, повинен лікар. Лікування гаймориту у дітей базується на загальних принципах:

  • лікування хвороб зубів;
  • усунення сприяючих чинників;
  • зменшення набряку слизової;
  • антибіотикотерапія;
  • дренування та промивання пазухи.

Призначають

1. Анальгетики, жарознижуючі, антигістамінні засоби для зняття симптомів запалення.

2. Антимікробні засоби для пригнічення росту і розмноження мікробів. Зазвичай використовують препарати пеніцилінового ряду, в тому числі захищені пеніциліни (амоксицилін/клавуланат), макроліди, цефалоспорини, а також доксициклін. Часто застосовують антибіотики місцевої дії у вигляді спреїв.

3. Засоби від нежитю допомагають зняти набряклість слизової, сприяють очищенню пазухи від слизу, полегшують дихання.

4. Інгаляції. Для інгаляцій необхідний невелику посудину (банку, каструля) і аркуш щільного паперу або картону, згорнутий конусом; можна також використовувати паперовий пакет з вирізаним дном. В посудину наливають 0,5 л окропу, додають розчин для інгаляцій і відкриваються паперовим конусом. Пар вдихають через ніс і видихають через рот. Інгаляції проводять за 5 – 10 хвилин 3 рази в добу, в тому числі один раз перед сном. Після інгаляції слід висякатися.

Лікування гаймориту у дітей народними засобами проводиться переважно з допомогою інгаляцій. Для цього використовуються настої ромашки, шавлії, календули та інших лікарських рослин з антисептичним ефектом, а також евкаліптова, ментолове масла, прополіс.

6. Фізіопроцедури і промивання пазух. Промивання верхньощелепних пазух – одна з ефективних методик, як лікувати гайморит у дітей. Воно проводиться з допомогою двох катетерів, що вводяться в носові ходи. В один катетер надходить лікувальний розчин, а з іншого відбувається відсмоктування рідини. Дитина при такій процедурі повинен повторювати «ку-ку», щоб розчин не попадав у гортань. Звідси походить побутове назва методу – «зозуля».

Промивання можна проводити за допомогою спеціального синус-катетера.

При стиханні гострих запальних явищ призначаються фізіопроцедури – ультразвуку, УФО, УВЧ на область носа і пазух.

7. Використовується дихальна гімнастика в вигляді дихання через одну ніздрю 10 разів, потім через іншу також 10 разів. Такі вправи можна проводити неодноразово протягом дня. Можна проводити точковий масаж точок, відповідних проекціями пазух (над бровою, між бровами, перенісся, середня точка нижнього краю очниці). Ці точки масажуються пальцем протягом 30 секунд.

Лікування гострого гаймориту проводиться зазвичай протягом 7 – 10 днів. При загостренні хронічного гаймориту терміни лікування становлять до 3 тижнів.

Профілактика

Профілактика гаймориту у дітей складається з загальнозміцнюючих заходів та заходів, спрямованих на місцеві причини цього захворювання.

Необхідно правильно загартовувати дитину, зміцнювати його імунітет, вчасно і повноцінно лікувати простудні захворювання. Слід видаляти вогнища хронічної інфекції, такі як каріозні зуби.

Потрібно своєчасно коригувати викривлення носової перегородки, лікувати аденоїди, риніти, отити. Рекомендують стежити, щоб дитина дихав носом.