Антибіотики для дітей при кашлі і нежиті – 5 сузмензий (назви)

Зміст

• 1 В яких випадках при кашлі необхідні антибіотики?
• 2 Правила прийому антибіотиків при кашлі у дітей
• 3 Відео
• 4 Антибіотики місцевої дії
  • 4.1 Изофра
  • 4.2 Полидекса з фенилэфрином
• 5 Суспензії
  • 5.1 Сумамед
  • 5.2 Амоксиклав
  • 5.3 Оспамокс
  • 5.4 Аугментин
  • 5.5 Цефалексин
  • 5.6 Бактрим
• 6 Антибіотики у таблетованій формі
  • 6.1 Флемоксинсолютаб
  • 6.2 Амоксил
  • 6.3 Еритроміцин
  • 6.4 Бісептол
• 7 Побічні ефекти від використання

Нежить і кашель запального характеру знаходяться в числі найбільш часто зустрічаються проявів ЛОР патології у дітей.

Неправильна терапія гострих станів нерідко призводить до затяжного перебігу хвороби, розвитку хронічних захворювань нижніх і верхніх дихальних шляхів. Одним з важливих аспектів лікування є використання препаратів, що володіють антимікробною дією антибіотиків.

В яких випадках при кашлі необхідні антибіотики?

Антибактеріальні препарати, що вибірково пригнічують діяльність мікроорганізмів. Підрозділяючись на кілька груп (пеніциліни, макроліди, сульфаніламіди, цефалоспорини та ін), за характером дії вони можуть бути:

• бактерицидними – ведуть до загибелі бактерій;
• бактеріостатичними – припиняють розмноження патогенної флори.

Антибіотики для дітей, які використовуються при кашлі і нежиті, повинні призначатися виключно лікарем-педіатром при розвитку інфекційного запалення органів дихання (бронхіт, пневмонія, аденоїдит, синусит, гострий ринофарингіт) або інших захворювань, що супроводжуються кашлем (коклюш, туберкульоз).

Правила прийому антибіотиків при кашлі у дітей

Фармакокінетика і фармакодинаміка антибіотиків має суттєві відмінності у різний віковий період: до 4 тижнів, до року, від року до трьох-п’яти років. Вибір виду і форми препарату вимагає підвищеної обачності, особливо у новонароджених і дітей раннього віку, що обумовлено:

• більш низькою швидкістю всмоктування речовин в шлунково-кишковому тракті;
• малої м’язової масою, що впливає на швидкість всмоктування препаратів при внутрішньом’язевому введенні;
• легким проникненням речовин через шкіру, що може призводити до тяжких отруєнь;
• особливостями метаболізму, повільним дозріванням рецепторних систем;
• більш високим об’ємом розподілу з-за підвищеного вмісту рідини в організмі;
• зниженою функцією нирок, внаслідок чого виведення лікарських засобів відбувається менш інтенсивно.

Незважаючи на невелику різницю між клініко-фармакологічними параметрами у дітей старше п’яти років і дорослих, педіатри призначають різні препарати дітям даного віку з обережністю. Такий підхід пов’язаний із зменшенням ризику розвитку можливих ускладнень з-за недостатньої вивченості окремих аспектів фармакології у дітей.

Антибіотики, призначені для маленьких пацієнтів, застосовуються в самих різних формах: спреях, суспензіях, таблетках, кожна з якої по-різному впливає на фармакокінетику. Підбір необхідного антибактеріального засобу проводиться з урахуванням віку, анамнезу, інфекційного збудника, резистентності до препарату вибору. Лікування може проводитись як одним препаратом (монотерапія), так і різними комбінаціями антибіотиків.

Для профілактики розвитку стійкості мікроорганізмів до дії лікарського засобу, а також найкращого ефекту від лікування, терапію необхідно проводити, дотримуючись певних правил:

виключення безконтрольного та/або необґрунтованого вживання.

Дотримання встановленого режиму прийому та тривалості лікувального курсу.

Використання максимальних доз антибіотика, при цьому доза може бути зменшена лише за погодженням з лікуючим лікарем.

Заміна препарату при необхідності подальшого лікування.

Важливо також знизити до мінімуму профілактичне та місцеве застосування антибіотиків (особливо, аерозолів), оскільки такий прийом сприяє більш швидкій виробленню стійкості до діючих речовин.

Відео

Коли потрібні антибіотики

Антибіотики місцевої дії

Дитячий антибіотик, що застосовується при кашлі і нежиті, повинен володіти хорошою ефективністю, високою безпекою, низьким ризиком розвитку побічних явищ. Цим вимогам відповідають кошти з місцевої антибактеріальної активністю.

Серед найбільш відомих подібних препаратів до недавнього часу фігурував аерозоль Биопарокс – поліпептидний антибіотик з протизапальним ефектом, який застосовується для лікування інфекційних уражень ротової та носової порожнини. Однак з-за високого ризику виникнення тяжких алергічних реакцій, аж до розвитку анафілактичного шоку, засіб було відкликано спочатку з ринків країн Євросоюзу, а потім і Росії.

На сьогоднішній день місцева терапія при нежиті у дітей найчастіше проводиться з використанням французьких аерозолів Изофра і Полидекса з фенилэфрином.

Изофра

Бактерицидний антибіотик містить фрамицетин, який належить до групи аміноглікозидів. Интраназальное застосування дозволяє створювати терапевтичні концентрації лікарської речовини у слизових оболонках носа та носових пазухах. Це робить препарат ефективним при лікуванні нежиті бактеріальної етіології, який нерідко супроводжується кашлем,викликаному стіканням слизового відокремлюваного по задній стінці носоглотки.

Полидекса з фенилэфрином

Комбінований антибактеріальний препарат у вигляді назального спрею, що використовується в місцевій терапії гострих або хронічних ринітів, різних форм синуситів, ринофарингитов у дітей від двох років. Комплексна дія ліків дозволяє застосовувати його примонотерапии запальних захворювань носа та носових пазух.

Суспензії

Антибіотики у формі суспензії призначають дітям при кашлі і нежиті найбільш часто. Обумовлено це легкістю їх використання в дитячому віці і, найчастіше, приємним смаком.

Сумамед

Сумамед (російський аналог – Азитроміцин) відноситься до азалидам – групи антибіотиків, близькою до макролідів, однак перевершує їх впливу. Легко розподіляючись по тканинах легень, в мокроті бронхів, пазухах носа,інших органах, препарат досягає високих бактерицидних концентрацій. Поряд з таблетками та капсулами, сумамед виробляється у вигляді порошку для виготовлення суспензії зі смаком полуниці, не викликає відторгнення у дітей. Лікування препаратом показане дітям старше 6 місяців при захворюваннях дихальних шляхів: нежиті, викликаному різними формами синуситу, пневмоніях, бронхітах з виділенням мокроти при кашлі, ангіні та ін.

Амоксиклав

Амоксицилін, що входить до складу лікарського засобу, належить до групи напівсинтетичних пеніцилінів. Використовується при лікуванні кашлю і нежиті на тлі гострих інфекцій дихальних шляхів. У дітей до 10 років, перевагу віддається суспензії.

Оспамокс

Препарат пеніцилінового ряду (діюча речовина – амоксицилін) у вигляді порошку та гранул для приготування суспензії. Оспамокс застосовується для лікування інфекційних захворювань дихальних шляхів у дітей, починаючи з народження.

Аугментин

Крім амоксициліну до складу Аугментину входить клавуланова кислота, завдяки якій розширюється лікувальний спектр антибіотика. При лікуванні малюків у віці до року застосовують препарат у краплях, дітей до 12 років – у вигляді сиропу (суспензії).

Цефалексин

Антибіотик групи оральних цефалоспоринів, застосовуваний при гострих інфекціях дихальних шляхів. Добре проникає в тканини, рівномірно розподіляється по організму, володіє швидким періодом виведення. Цефалексин-суспензія призначається дітям різного віку.

Бактрим

Бактрим являє собою комбінацію лікарських речовин, яка забезпечує бактерицидний ефект. Суспензія використовується для лікування кашлю та нежитю бактеріальної природи у дітей від 6 тижнів до 12 років.

Препарати групи сульфаніламідів значно поступаються антибіотикам, тому зазвичай призначаються при непереносимості інших антибактеріальних препаратів або стійкості до них. Для попередження ускладнень важливо строго дотримуватися відповідних віку дозувань і інтервалів між прийомами.

Антибіотики у таблетованій формі

Серед використовуються в дитячій практиці протимікробних препаратів представлені також антибактеріальні засоби у вигляді пігулок. Найчастіше вони призначаються дітям дошкільного і шкільного віку, коли прийом антибіотика подібної форми вже не викликає утруднень.

Флемоксинсолютаб

Флемоксин ефективний відносно більшості мікроорганізмів, добре накопичується в пазухах носа і мокротинні, тому використовується для лікування гострого синуситу, бронхопневмонії. Легко всмоктується при пероральному введенні, не вимагає одночасного вживання з їжею. Таблетки мають приємний фруктовий смак, що грає важливу роль при використанні препарату у дітей. При необхідності засіб добре розчиняється водою до стану суспензії.

Амоксил

Ще одне антибіотичну засіб з групи пеніцилінів, який використовується для лікування ЛОР-органів і легенів, склад якого включає амоксицилін і клавулановую кислоту. Введення препарату здійснюється перорально (таблетована форма) і інфузійно (внутрішньовенно). У вигляді таблеток застосовують у дітей старше року. Не рекомендується до використання у комбінованій терапії спільно з бактеріостатичними антибіотиками.

Еритроміцин

Еритроміцин – макролидный антибіотик. Володіючи хорошою усмоктуваністю, він досить ефективний при лікуванні пневмоній, бронхітів, гострих синуситів у дітей з народження, проте мало придатний для проведення монотерапії. До препарату досить швидко виробляється стійкість, тому еритроміцин зазвичай застосовують в якості «резервного» кошти, а також у комбінованій терапії або на етапі доліковування.

Бісептол

Лікувальний вплив сульфаніламідного засобу Бісептол подібно суспензії Бактрим. Препарат має аналог – Септрин, що випускається, в тому числі, у вигляді дитячих таблеток і суспензії. Бісептол показаний при нежиті, викликаний гострим або хронічним синуситом, бронхіті, пневмонії, коклюші, фарингіті, особливо поєднується з гострим ринітом. Не призначається новонародженим дітям.

Побічні ефекти від використання

При лікуванні антибіотиками у батьків нерідко виникають дві крайності: використання антибактеріальних препаратів при перших же симптомах застуди у дитини (нежить, підвищення температури тіла більше 38 градусів, кашлі) або повна відмова від терапії через побоювання виникнення побічних ефектів. Обидва варіанти неприйнятні.

Антибіотики не є засобами «на всякий випадок». Бездумне їх застосування при вірусних захворюваннях є марним, підриває здоров’я дитини, викликає резистентність організму до різних груп лікарських препаратів. Призначення антибактеріальних засобів повинно проводитися тільки лікарем.

Звичайно, у деяких дітей системні антибіотики викликають різні алергічні реакції, розлади травлення. Однак при проявах алергії достатньою мірою буде заміна ліки на препарат іншої групи, а незначні прояви дисбіозу, як правило, взагалі не потребують лікування. Лише тривалий прийом антибіотиків може приводити до дефіциту вітамінів групи В, супроводжуватися пригніченням нормальної флори, розвитком супер інфекції.

У той же час необґрунтовану відмову від необхідної терапії набагато частіше призводить до розвитку важких ускладнень, після чого лікування дитини затягується на тривалий термін.