Аденоїдами називають глоткових мигдалин, яка, відповідно своїй назві, розташована в носоглотці.
Побачити її без застосування спеціальних заходів діагностики неможливо, на відміну від піднебінних мигдалин, зате можна відчути симптоми запалення. Саме це запалення і називають аденоїдитом.
Статистично патологія частіше зустрічається у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. У дорослих ризик розвитку такої хвороби мінімальний, але тим не менш, присутній.
Етіологія захворювання
Причина появи ознак аденоїдиту – запальний процес, що каталізуються патогенною мікрофлорою.
Вона може бути в носоглотці людини тривалий час в неактивному вигляді, але під впливом провокуючих факторів, які знижують загальний та місцевий імунітет, патогенна мікрофлора в носоглотці активізується, в результаті чого може розвинутися запалення лімфоїдної тканини, в тому числі, аденоїдит.
Провокатором хвороби можуть бути бактерії: стафілокок, стрептокок, дифтерійна паличка, вірус кору, респіраторні інфекції, грибки. Запустити патологічний процес можуть алергічні реакції, викривлення носової перегородки.
Відомо вплив спадкового чинника: якщо батько переніс аденоїдит, його дитина автоматично знаходиться в групі підвищеного ризику.
Класифікація та стадії
Захворювання прийнято розрізняти по інтенсивності прояву клінічної картини:
- гострий аденоїдит;
- підгострий аденоїдит;
- хронічний аденоїдит.
Хронічна форма хвороби в більшості випадків є результатом неправильного лікування гострого запалення глоткової мигдалини. Патологія постійно рецидивує, частіше – в осінньо-весняний період.
Підгострим називають захворювання, яке протікає довше, ніж в середньому гостра фаза хвороби. Іноді патологія протікає кілька місяців, протягом яких хворий стикається з вечірнім субфебрилітетом, гнійними виділеннями з носа, загальною слабкістю.
Прийнято розрізняти три ступені розвитку патології, в залежності від ступеня ураження глоткової мигдалини. Якщо аденоїди займають близько однієї третини носових ходів, у хворого діагностується перша ступінь аденоїдиту.
Аденоїдит 2 мірою ставиться при розростанні лімфоїдної тканини на 2/3 носових ходів, а якщо глоткова мигдалина перекриває весь сошник (кістка, утворює носову перегородку), можна говорити про наявність у пацієнта третьої ступені соматичної патології.
Клінічна картина
У тих випадках, коли у аденоїдиту гостра форма, клінічна картина починає розвиватися дуже швидко. Першою ознакою запального процесу в глоткової мигдалині є різке підвищення температури тіла до 39 градусів і вище.
Станом супроводжує інтоксикація, так як організм людини отруюється токсинами, що утворюються під час загибель патогенної мікрофлори в результаті реакції імунної системи. Хворий традиційно скаржиться на нудоту, головний біль, виражену слабкість, озноб.
Симптоми аденоїдиту, безпосередньо пов’язані з носоглоткою, виражаються наступним чином:
- закладеність носа;
- гнійні виділення при очищенні носа (жовті, зелені);
- зміна голосу (гугнявість);
- хропіння.
Також відбувається збільшення підщелепних лімфатичних вузлів.
Із-за постійної закладеності носа людина змушена дихати ротом. В результаті цього відбувається переохолодження і пересушування піднебінних мигдаликів і слизової зіву, що провокує такі патології, як фарингіт, ларингіт, тонзиліт, трахеобронхіт.
Саме з цієї причини ознаки аденоїдиту нерідко сусідять з іншими запальними процесами носоглотки. Втім, в деяких випадках зв’язок прямо протилежна: через вогнища хронічної інфекції, розташованої в гортані, інфекція піднімається в носові ходи і вражає аденоїди.
Хронічний аденоїдит протікає з субфебрилітетом (температурою тіла до 37,2 градуса). Людина відчуває постійну слабкість, розбитість, зниження працездатності.
Ніс закладений переважно вночі, його важко очистити від слизу, а якщо все-таки вдається прочистити носові ходи, ретельно висякавшись, через короткий проміжок часу закладеність носа знову повертається.
Таким чином, запалення мигдалини в носоглотці призводить до порушення природного процесу дихання. В організм людини надходить недостатня кількість кисню, іншими словами – розвивається гіпоксія.
Це стає причиною цілого ряду неврологічних порушень, починаючи від розладу сну, закінчуючи непритомністю і когнітивними порушеннями. По мірі прогресування гіпоксії, вона здатна призвести до захворювань серцево-судинної системи.
Підгостра форма захворювання поєднує в собі особливості аденоїдиту хронічного і гострого. Спочатку клінічна картина розвивається за типом гострого, але потім, в міру одужання, хвороба переходить в хронічну стадію з яскраво вираженими симптомами.
Хронічний аденоїдит в більшості випадків, тільки загострюється в осінньо-весняний період, або після перенесення людиною інфекційного захворювання, то підгостра форма присутня перманентно місяцями.
Діагностика
Перший етап діагностики – це огляд пацієнта. Побачити глоткових мигдалин без використання спеціальних інструментів неможливо, проте запалення глоткової мигдалини провокує гіперемію зіва, а також сліди гною, які стікають по гортані з носоглотки.
Для точної діагностики застосовуються наступні методи:
- риноскопія (огляд носоглотки за допомогою дзеркальця);
- мазок із носоглотки на бакпосів з визначенням чутливості до різних груп антибіотиків;
- рентгенографія черепа в двох проекціях (прямо і збоку);
- шкірні проби (при підозрі на алергічний аденоїдит).
Необов’язково проводити в кожному випадку весь перелік діагностичних заходів, залежно від вираженості симптомів план діагностики становить лікар.
Але чим більш ретельно було проведено обстеження, тим вище ймовірність правильної поставки діагнозу, диференціювання аденоїдиту від інших захворювань зі схожою симптоматикою:
- синуситу;
- новоутворення;
- передньої мозкової грижі.
В рамках оцінки загального стану здоров’я людини і перевірки на наявність ускладнень лікар може призначити клінічний і біохімічний аналіз крові.
Як лікувати аденоїдит
Лікування аденоїдиту у більшості випадків проводиться консервативним шляхом. Лімфатична тканина відіграє вагому роль в роботі імунної системи, тому в тому випадку, якщо патологія піддається медикаментозному лікуванню, лікар призначить терапію, яка усуне запалення і дозволить зберегти глоткових мигдалин від видалення.
Консервативне лікування
Етіологічне лікування аденоїдиту включає в себе:
- антибактеріальну терапію;
- протизапальне лікування;
- антисептичну обробку.
Призначення антибіотиків виправдано тільки в тому випадку, якщо посів з носоглотки виявив бактеріальну інфекцію.
Антибіотики підбираються виходячи з результатів чутливості мікроорганізмів до різних груп препаратів, але найчастіше призначаються Коаліціада і Амоксицилін, як найбільш безпечні препарати з мінімальним переліком ймовірних побічних дій.
Зняття запалення і антисептична обробка проводиться шляхом полоскання горла і промивання носа розчинами наступних препаратів:
- Фурацилін;
- Хлоргексидин;
- Мірамістин;
- Хлорофіліпт (застосовується з обережністю при схильності до алергічних реакцій);
- Йодинол (протипоказаний при захворюваннях щитовидної залози).
Як часто проводити місцеву обробку носоглотки, повинен визначати лікар.
У середньому рекомендується виконувати процедури близько 6 разів на добу, так як менша кількість разів здатне істотно знизити терапевтичний ефект, а надто часті полоскання порушують мікрофлору і пересушують слизову.
Залежно від конкретного набору симптомів при аденоидите лікування може включати в себе:
- судинозвужувальні краплі в ніс для нормалізації дихання;
- прийом жарознижуючих засобів (крім аспірину);
- секретолитики (при ускладнення у вигляді ураження дихальних шляхів);
- антигістамінні препарати (при виявленій алергічної природи захворювання і для зняття набряку при аденоидите будь-якого генезу).
Корисними є інгаляції з антисептичними засобами, розведеними у фізрозчині і муколітичними препаратами. Призначати такі інгаляції може тільки лікар.
Самостійно можна робити інгаляції небулайзером з фізіологічним розчином або мінеральною водою для пом’якшення слизової і полегшення процесу дихання. Робити гарячі інгаляції над киплячими розчинами категорично не можна.
Хірургічне лікування
Аденотомія – видалення глоткової мигдалини, показано у тому випадку, якщо:
- консервативне лікування неефективне;
- лімфоїдна тканина аденоїдів розрослася настільки, що суттєво заважає процесу дихання;
- захворювання викликало ускладнення.
Методика видалення аденоїдиту підбирається лікарем індивідуально. Існує традиційний метод, коли мигдалина вирізають скальпелем через ротову порожнину, а також сучасні ендоскопічні методики, в число яких входить: лазер, коблатор.
Питання про застосування загального наркозу або місцевого знеболювання вирішується індивідуально.
Додаткові заходи терапії
Високим ступенем ефективності при запаленні глоткової гланди має дихальна гімнастика.Вона дає можливість зберігати носове дихання і не дає лімфатичної тканини розростатися.
При гострій стадії хвороби вправи краще відкласти до періоду початку одужання, а ось хронічний аденоїдит – пряме показання для щоденного виконання спеціальних технік дихання.
На початку виконання вправи може виникнути запаморочення — у цьому випадку дихальну гімнастику краще перервати і відновити процес в інший час. Щоб уникнути погіршення самопочуття робити вправи можна сидячи або напівлежачи.
Ускладнення і прогноз
При правильному і своєчасному лікуванні прогноз сприятливий і відсоток ускладнень низький. Тим не менш, можуть виникнути такі наслідки аденоїдиту.
| Хронічний головний біль | Порушення слуху |
| Розвиток алергії | Порушення мовлення |
| Аутоімунні захворювання через вогнища хронічної інфекції в організмі (васкуліт, вовчак, ураження нирок, серця, суглобів) |
Неправильний прикус |
| Деформація неба | |
| Гіпоксія | |
| Анемія |
Профілактика
Попередити розвиток аденоїдиту можна за допомогою наступних заходів:
- своєчасне лікування респіраторних інфекцій;
- правильний мікроклімат у приміщенні (зволожене повітря);
- підвищення захисних сил організму за допомогою правильного харчування, відмови від шкідливих звичок, перебування на свіжому повітрі;
- профілактичне відвідування лікаря.
Після перенесеного захворювання потрібно спостерігатися у лікаря протягом року регулярно приходить на огляд, щоб не допустити рецидиву або хронізації патології.
