3 переваги гомеопатії при гаймориті – список ліків і крапель для носа

Зміст

1 Ефективність гомеопатії
2 Механізм дії
3 Відео
4 Переваги та недоліки гомеопатії при гаймориті
5 Протипоказання і побічні реакції
6 Гомеопатичні препарати
- 6.1 Для дорослих
- 6.2 Для дітей
7 Готові гомеопатичні форми
- 7.1 Делуфен
- 7.2 Циннабсин
- 7.3 Еуфорбіум композитум

Методи лікування гаймориту можуть бути дуже різноманітними.

Запалення придаткових пазух носа деякі хворі намагаються лікувати гомеопатією. Далеко не всі отоларингологи схвально відгукуються про таке терапевтичному методі, хоча є й ті, хто вважає, що гомеопатія може цілком застосовуватися в комплексі з фармакотерапією.

Ефективність гомеопатії

Гомеопатія при гаймориті дає результати не відразу, оскільки використовуються малі дози діючих речовин. При гострому гнійному гаймориті замість антибіотиків гомеопатію використовувати не доцільно — вона не дасть бажаного результату. А якщо ігнорувати традиційну терапію і лікуватися тільки гомеопатією, то інфекційний процес може перейти у важко піддається лікуванню форму.

Але якщо патологія набуває хронічного характеру, то застосування гомеопатії більш виправдано. Наскільки ефективною виявиться гомеопатичне лікування при гаймориті багато в чому залежить від загального стану здоров’я пацієнта.

Механізм дії

Лікування гаймориту гомеопатією за механізмом дії істотно відрізняється від дії медикаментів традиційної медицини. Гомеопатичні препарати містять мінімальну кількість активної речовини, яка може спровокувати розвиток запалення — «лікування подібного подібним».

Завдання гомеопатії полягає в тому, щоб пробудити резервні здатності організму самостійно боротися з хворобою. У будь-якого гомеопатичного засобу закладений адаптаційний ефект, який передбачає, що на діючі речовини організм зреагує повністю.

Ще одна особливість гомеопатичних речовин полягає в тому, що після процесу потенціювання вони можуть набувати нових властивостей, що позначається на терапевтичному ефекті.

Відео

Гомеопатія від нежиті

Переваги і недоліки гомеопатії при гаймориті

Гомеопатія від гаймориту володіє такими перевагами:

Гомеопатія має набагато менше протипоказань та побічних, ніж стандартна фармакотерапія.

При тривалому застосуванні гомеопатія дозволяє повністю позбутися від симптомів хронічного гаймориту.

Вирішуються не тільки конкретні завдання, пов’язані з гайморитом (усувається запальний процес, активно виводиться гнійний вміст, нормалізується дихання через ніс), а також поліпшується загальний стан хворого, підвищується імунітет.

Оскільки гомеопатія містить мінімальну кількість діючих речовин, то вона не здатна викликати подразнення травного тракту або порушення мікрофлори.

Але лікування гомеопатією не позбавлена недоліків:

Самостійний підбір собі засобів гомеопатії може призвести до того, що лікування виявиться марним або малоефективним, а в деяких випадках може навіть завдати шкоди.

Одні лише гомеопатичні краплі в ніс при запущених формах гнійного гаймориту виявляться марними. При такому діагнозі не обходяться без курсу антибіотиків, а іноді навіть може знадобитися хірургічне втручання.

Стійкий результат вдається досягти тільки при тривалому лікувальному курсі. А при важких стадіях патологічного процесу є необхідність проводити повторні курси.

Спочатку з моменту прийому гомеопатичних засобів самопочуття хворого може погіршитися (з’являються неприємні відчуття в носі, рясні виділення з носа), але подібна реакція організму вважається цілком нормальною.

Звичайно, гомеопатія при гаймориті починає діяти не так відразу, як стандартні аптечні препарати, але зате вплив на організм виявляється більш щадне.

Протипоказання і побічні реакції

Гомеопатичні засоби не рекомендується використовувати в таких випадках:

онкологічні новоутворення;
туберкульоз;
патології, при яких потрібне екстрене хірургічне втручання;
при інфекціях.

Найчастіше говорять про повній безпеці гомеопатичних препаратів на фоні малих доз активних компонентів або навіть відсутності матеріального субстрату, але все ж слід враховувати, що гомеопатія також може викликати небажані реакції організму.

Виділяють такі основні побічні ефекти від застосування гомеопатії:

Токсичну дію. Препарати, що містять деякі метали низьких потенціях при тривалому, безконтрольному застосуванні можуть надавати токсичну дію, провокуючи насамперед головні болі, особливо у маленьких дітей.

Алергічні реакції. Гомеопатичні засоби досить часто містять рослинні компоненти, а вони в особливо чутливих пацієнтів здатні викликати алергічну реакцію (від виділення рясної прозорою слизу з носа до набряку Квінке).

Симулирование лікарського патогенезу. Гомеопатія у високих потенціях у особливо чутливих людей може викликати лікарський патогенез (комплекс всіх об’єктивних і суб’єктивних симптомів), які можна сплутати з застудою.

І хоча побічні ефекти мають місце, але вони трапляються набагато рідше, ніж у випадку зі стандартної фармакотерапії.

Гомеопатичні препарати

При загостренні вірусної форми запалення придаткових пазухах носа, гомеопатія не може замінити антибіотики, але дозволяє виключити розвиток суперінфекції. Можуть застосовуватися як гомеопатичні краплі в ніс, так і пероральні і парентеральні кошти.

Для дорослих

Популярність у гомеопатів і у деяких отоларингологів користуються такі кошти:

Арсеникум. Виготовляється на основі білої окису миш’яку. Арсеникум альбум запускає механізм самовідновлення, полегшує дихання і знімаючи больові відчуття.

Бріонія 200. Основна діюча речовина в ньому являє собою витяжку з багаторічного рослини сімейства гарбузових з масивним коренем. Препарат Бріонія 200 застосовують у загальнозміцнюючих цілях, а також у поєднанні з іншими гомеопатичними ліками.

Меркуриус Солюбилис. Ефективно знімає головний біль, характерну для загострень гаймориту.

Гепар Сульфур (сірчана печінка). Викликає катаральне рясне відділення, усуває гнійні виділення, має яскраво виражену протизапальну дію.

Гомеопатичних препаратів насправді дуже багато і в руках умілого гомеопата їх поєднання може виявитися дуже ефективним при лікуванні гаймориту. А самолікування за допомогою таких засобів загрожує важкими наслідками.

Для дітей

Крім традиційних засобів лікування при гаймориті в педіатрії також використовують гомеопатію. Дитяча гомеопатія за складом істотно не відрізняється від дорослого. Але для кожного маленького пацієнта дозування і схема лікування підбирається індивідуально. Лікування дитини гомеопатією повинно здійснюватися під постійним наглядом лікаря.

Готові гомеопатичні форми

Крім стандартних моно препаратів у гранулах, в аптеках можна придбати готові лікарські форми з комплексним гомеопатичним складом. Зазвичай такі препарати бувають таблетованими, у вигляді крапель для прийому всередину або інтраназальних спреїв.

Делуфен

Австрійський препарат Делуфен — це назальний спрей, який містить 5 гомеопатичних компонентів. Його активно застосовують при різних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, а також при євстахіїті. Ліки допускається розпорошувати в носовій порожнині 3-4 рази на день по 2 пшику в кожну ніздрю. Тривалість лікування може досягати 4 тижні.

Циннабсин

Німецьке комбінований гомеопатичний засіб, який приймають внутрішньо, повільно розсмоктуючи. Він ефективно усуває запальний процес і виявляє протинабрякову дію, зменшує підвищену секрецію в пазухах носа. Крім того, цей препарат забезпечує вільне дихання носом і зміцнює імунітет. Терапевтична схема буде залежати від ступеня тяжкості та форми захворювання.

Еуфорбіум композитум

Німецький гомеопатичний назальний спрей Еуфорбіум композитум є багатокомпонентним препаратом, який широко застосовується при захворюваннях носа та навколоносових пазух. Він забезпечує вільне дихання через ніс, зменшує запалення і покращує відходження гнійного секрету. Спрей використовують інтраназально по 1-2 пшику в кожний носовий прохід до 5 разів за день.

Стандартне лікування гаймориту гомеопатичними засобами застосовується поряд з іншими фармакологічними препаратами.

Ефективність такої терапії буде залежати від загального стану здоров’я пацієнта, ступеня тяжкості патологічного процесу, а також від досвіду і грамотності спеціаліста, який буде підбирати гомеопатію і призначати її дозування.