Отит у дітей є досить поширеною патологією. І це підтверджують всі отоларингологи. Досить навести факти статистики, яка говорить про те, що поширеність даної патології у дітей молодшого віку (коли малюкові ще не виповнилося три роки) становить близько 80%.
Якщо не починати лікування вчасно, то наслідки можуть бути досить важкими – розвиваються різні ускладнення, процес з гострого переходить у хронічний.
Практично у чверті випадків хвороба закінчується порушенням слуху вже в дорослому віці. Які ж причини розвитку захворювання і як здійснюється його лікування та профілактика?
Види отиту в дитячому віці
По локалізації запального процесу отит може бути:
- Зовнішнім;
- Середнім;
- Внутрішнім.
В останньому випадку захворювання носить назву «лабіринтит». Нерідко буває, коли запальний процес переходить в інший.
Зовнішнє поразку зачіпає слуховий прохід і вушну раковину, і відноситься більше до дерматологічної патології. Він буває обмеженим і поширеним і може проявлятися у вигляді фурункула, бешихового запалення, і дифузного запального процесу.
Середній отит буває гострим (який підрозділяється на катаральний і гнійний), і хронічним. В останньому випадку за типом запалення отит називається ексудативним, гнійним або адгезивним.
У разі ураження внутрішнього вуха, захворювання протікає в гострій або хронічній формі. Запалення може носити серозний гнійний характер або переходити в некроз. За поширеністю процес буває локальний або дифузний.
Чому виникає отит у дітей?
Зовнішній отит у дітей виникає в результаті:
- Травматизації вушної раковини і зовнішнього слухового проходу у вигляді подряпин і саден з подальшим приєднанням інфекції;
- Цукрового діабету;
- Гнійні виділення з середнього вуха.
В якості причини розвитку такого виду отиту найчастіше виступають стафілококові бактерії, грибок, кишкова або синьогнійна паличка, протей.
Причини розвитку запального процесу в середньому вусі зазвичай наступні:
- Ускладнення після грипу або ГРВІ;
- Наслідки дитячої інфекції (дифтерія, скарлатина або кір);
- Поширення інфекції з інших ЛОР-органів (аденоїдит, хронічний нежить, синусит, фарингіт, тонзиліт);
- Травматичне ушкодження барабанної перетинки з проникненням інфекції ззовні;
- Самостійне лікування закладеності і болю у вусі.
Патогенною мікрофлорою при даному захворюванні є стрептокок, грибок, пневмокок або гемофільна паличка.
Причиною лабиринтита(внутрішнього отиту) найчастіше служить ускладнення при запаленні середнього вуха або попадання інфекції з інших джерел при гаймориті, ангіні та інших місць.
У дітей часто розвивається отит, оскільки це обумовлено незрілістю імунних сил організму. Часто подібне захворювання відзначається при недоношеності, ексудативному діатезі, рахіті або авітамінозі. Грає роль і анатомічна будова. У малюків, на відміну від дорослих, слухова труба більш широка і не має характерної звитості.
Симптоми отиту у дитини
Симптоми отиту залежать від локалізації патологічного процесу та тяжкості запалення.
Зовнішній отит
При зовнішньому ураженні вуха у дитини можна виявити наявність фурункула або іншого порушення стану шкіри. Виникає біль в області раковини і слухового проходу, яка стає все сильніше під час жування або розмови. При огляді виявляються характерні зміни шкіри і збільшуються сусідні лімфатичні вузли.
Середній отит
Гострий середній отит має у своєму розвитку кілька стадій, кожна з яких має свої симптоми:
Гострий євстахіїт.
На цій стадії відбувається запалення слизової оболонки труби і поступово знижується тиск у барабанній порожнині. Дитина скаржиться на закладеність у вусі, іноді на наявність постійного шуму. Часто розвивається аутофония, коли у вухо віддається власний голос.
Гостре катаральне запалення.
Для нього характерним є наповнення судин кров’ю і освіта серозного рідини, що призводить до набрякання тканин внутрішнього вуха. При огляді виявляється почервоніння і набряк, ці симптоми поступово посилюються. З’являється болючість, підвищується температура тіла.
Гнійна стадія до перфорації.
На цій стадії відбувається масивний вихід рідкої частини крові в область запалення. Біль стає нестерпним, вона віддає в щелепу, область гортані, очне яблуко. Будь-яка дія у вигляді жування, ковтання, позіхання призводить до посилення внутрішнього тиску в барабанній порожнині і посилює хворобливі відчуття багаторазово.
Температура підвищує до значних цифр, вона сягає 40 і більше градусів. Грудні діти в цей час постійно плачуть, труть вухо або притискаються до подушці. Нерідко інтоксикація проявляється у вигляді діареї та зригування їжі.
Стадія перфорації барабанної перетинки.
Для неї характерна поява гнійних виділень з слухового проходу. Розпізнати перехід в дану стадію легко. Загальний стан при цьому різко поліпшується, температура знижується. Але деяке зниження гостроти слуху залишається. Біль практично не турбує.
Стадія рубцювання.
Вона характеризується відновленням загального стану і поступовим одужанням.
Хронічний середній отит
Дана форма захворювання протікає в двох видах – мезотимпаніт та епітимпаніт. У першому випадку спостерігається доброякісний перебіг, так як запальний процес локалізується виключно в слизовій оболонці. При епітимпаніті протягом важке, оскільки відбуваються порушення і деструкція кістки.
Ознаки мезотимпанита зазвичай мають слабку вираженість, дитина може скаржитися на протягом гною з вуха і деяке зниження слуху. Біль буває тільки при різкому загостренні, в цьому випадку посилюється і генетично. У ряді випадків ознаки захворювання можуть припинятися самостійно, загострюючись тільки після респіраторної інфекції чи переохолодженні.
Хронічний гнійний епітимпаніт розвивається в області надбарабанного простору. Його типовими симптомами передозування є запаморочення, витікання гнійного вмісту. У ряді випадків хвороба протікає без виражених ознак, закінчуючись запалення твердої мозкової оболонки.
З вуха відзначається гнильний запах, який не проходить навіть після проведення промивання. При епітимпаніті часто буває значне зниження гостроти слуху.
Лабіринтит
Поразка лабіринту характеризується розвитком порушень в роботі вестибулярних і слухових рецепторів, у хворого відзначається:
Запаморочення.
Дитина відчуває рух предметів навколо себе, або свого тіла стосовно навколишніх предметів. Таке явище носить системний характер, і може тривати від декількох хвилин до декількох днів.
Провокуючими факторами стають нахил голови в певному положенні, їзда в транспорті або навіть чхання.
Спонтанний ністагм.
Проявляється в мимовільному русі очного яблука.
Відзначаються симптоми розлади координації.
У важких випадках дитина не може пересуватися без сторонньої допомоги, або постійно падає і не тримає рівновагу.
Часто виникають вегетативні розлади.
Збліднення або почервоніння шкіри, прискорення або уповільнення пульсу, підвищена пітливість, нудота і блювота.
Погіршення слуху.
Малюк зазначає шум у вухах і зниження слуху.
Поради батькам
Коли дитині один рік і менше, то розпізнати отит дуже складно, так як будь-яке захворювання в цьому віці проявляється загальними симптомами. Тому при появі ознак неблагополуччя слід відразу показати дитину лікарю.
У грудних і маленьких дітей симптоми захворювання не завжди бувають типовими, але при запальному процесі слід негайно починати лікування під контролем фахівця. Тому наявність отиту можна визначити самостійно:
- Під час сну потрібно обережно натиснути на козелки (виступи на вусі над мочкою). Якщо малюк проявляє невдоволення, морщиться або намагається відсунутися, швидше за все, мова йде про наявність запалення;
- При гнійній формі запалення визначити наявність слизово-гнійних або кров’янистих виділень можна по слідах на подушці.
Лікування отиту у дітей
Чим лікувати отит у дитини знає тільки фахівець. Надання допомоги при даному захворюванні у дітей проводиться в залежності від локалізації патологічного процесу.
При легкій формі зовнішнього отиту лікування полягає у консервативній терапії. Зняти болючість і подальші ознаки захворювання можна, використовуючи місцеві кошти. Для цього застосовуються турунди з розчинами, проведення туалету вуха, опромінення інфрачервоним світлом. При необхідності проводиться розтин фурункула.
Середній отит лікуватися наступним чином:
- Для очищення вуха від виділень, необхідно постійно використовувати ватні турунди і протирати слуховий прохід антисептичними розчинами (краще всього використовувати перекис водню);
- При гнійному отиті рекомендується проводити курси антибіотикотерапії, особливо якщо дитині не виповнилося року. Тільки таким чином є можливість зняти запальний процес і запобігти можливі ускладнення;
- Лікування отиту у дітей полягає також у використанні судинозвужувальних крапель в ніс. Це дозволяє зняти закладеність зі слухової труби і забезпечити її прохідність. Таке лікування не проводиться у малюків до одного року. Протипоказані також в цьому віці і вушні краплі;
- Лікарі часто рекомендують використовувати при отиті альбуцид. Це засіб виступає як ліки для комплексного впливу на бактеріальну флору. Його не можна застосовувати, якщо порушується цілісність барабанної перетинки і альбуцид протипоказаний при гноєтечі з вуха;
- При вираженої хворобливості і запаленні зняти ці ознаки допомагають анальгетики та нестероїдні протизапальні засоби;
- Катаральний отит рекомендує лікувати за допомогою використання тепла у вигляді спиртових компресів. Але прогрівати вухо категорично не рекомендується під час розвитку гнійного процесу, так як це призведе до розвитку ускладнень;
- У деяких випадках необхідне проведення операції по розрізанню (парацентез) барабанної перетинки для поліпшення відтоку гною або надлишку рідини.
Профілактика захворювання
Профілактика гострого отиту полягає в наступних заходах:
- Своєчасне виявлення і лікування ГРВІ та грипу;
- Проведення загартовуючих процедур для підвищення імунітету;
- Грудних дітей слід якомога довше годувати материнським молоком, яке забезпечує їм захист від проникнення хвороботворних бактерій;
- При нежиті у маленьких дітей слід очищати порожнину носа за допомогою груші.
При хронічному отиті необхідно проводити попередження рецидиву запалення:
- Уникати переохолоджень;
- Дотримуватися гігієни зовнішнього вуха;
- У холодну погоду завжди одягати на прогулянку шапочку;
- Попереджувати попадання води в слуховий прохід.
