Фізіологічний розчин для інгаляцій коли і як його робити

Фізіологічний розчин для інгаляцій являє собою 0,9% розчин хлориду натрію в дистильованій воді. Випускається він у бутлях з прозорого скла ємністю 200 мл

Для чого використовують фізіологічний розчин для інгаляцій

2a311ebe04ca9118ec565a260b7623e9 Фізіологічний розчин для інгаляцій коли і як його робити

Цей препарат використовується для приготування розчинів лікарських засобів, які потім застосовуються для інгаляцій за допомогою небулайзера. При цьому досягається об’єм рідини, який необхідний для правильної роботи інгалятора. Фізіологічний розчин має однаковий осмотичний тиск внутрішньоклітинної рідиною. Попадання його аерозолю на стінки слизової оболонки дихальних шляхів не призводить до пошкодження клітинних мембран.

Фізіологічний розчин для інгаляцій немає сенсу використовувати для проведення звичайних парових процедур, так як при його закипанні утворюється водяна пара, а хлорид натрію випадає в осад.

Фізіологічний розчин для інгаляцій застосовується в лікуванні різних захворювань дихальних шляхів: ларингіту, трахеїту, гострого і хронічного бронхіту, хронічної обструктивної хвороби легень, бронхоектатичній хворобі, бронхіальної астми, пневмонії та інших хвороб, при яких призначається інгаляційна терапія. Слід пам’ятати, що небулайзерна терапія найбільш показана при хворобах бронхів і легенів. Її застосування при захворюваннях носоглотки малоефективно. При хворобах гортані, трахеї ефект інгаляцій за допомогою небулайзера теж може бути мінімальним. Це пов’язано з найменшим розміром крапельок препаратів, які осідають на стінках верхніх дихальних шляхів, а при вдиханні потрапляють в більш глибокі відділи, де і надають лікувальну дію.

В камері небулайзера під дією стисненого повітря або ультразвуку з суміші фізрозчину і лікарського препарату відбувається утворення аерозольного хмари. При вдиху найдрібніші краплі потрапляють у глибокі відділи дихальних шляхів, що посилює ефективність лікування, знижує вираженість побічних ефектів. Найдрібніші частинки фізрозчину надають пом’якшувальну дію на слизову оболонку дихальних шляхів, викликають розрідження мокротиння, поліпшення її транспорту і відкашлювання.

В суміші з фізіологічним розчином використовують наступні основні групи лікарських препаратів:

  • Усувають спазм бронхів (бронхолітичні) при бронхіальній астмі, хронічній обструктивній хворобі легенів, у тому числі для купірування нападів ядухи (сальбутамол, беротек).
  • Розріджують мокротиння (муколітичні) і відхаркувальні – при будь-яких захворюваннях, що супроводжуються кашлем, як сухим, так і з відділенням мокротиння (ацетилцистеїн, амброксол, бромгексин).
  • антибактеріальні – при інфекційних захворюваннях дихальних шляхів (гентаміцин та інші).

Лікарські засоби для інгаляцій повинен призначати тільки лікар. Їх застосування з метою самолікування небезпечно прогресуванням захворювання і розвитком важких ускладнень.

У більшості сучасних небулайзерів не можна використовувати відвари і настої трав, так як найдрібніші частинки рослинної сировини закупорюють пори в мембрані апарату. Масляні розчини, ароматичні олії також не застосовуються для таких інгаляцій, так як проникають вглиб альвеол, які утворюють плівку на поверхні і ведуть до розвитку «масляної» пневмонії і дихальної недостатності.

Як застосовувати фізіологічний розчин для інгаляцій

Стерильний 0,9% водний розчин натрію хлориду готується на фармацевтичних заводах і продається в аптеках.

Фізіологічний розчин можна приготувати в домашніх умовах. Для цього 9 грамів кухонної солі (1 чайна ложка з гіркою) потрібно розвести в 1 літрі кип’яченої води, потім довести отриманий розчин до кипіння і остудити. Отриманий розчин слід зберігати в холодильнику не більше доби. З урахуванням невеликої кількості рідини, необхідної для однієї інгаляції, самостійне приготування фізіологічного розчину навряд чи виправдано.

На одну процедуру потрібно 2 – 3 мл розчину. Перед вживанням його слід довести до кімнатної температури. Фізрозчин в суміші з необхідною кількістю лікарського препарату заливають у камеру небулайзера. Інгаляції проводять зазвичай 1 – 2 рази на день протягом 3 – 5 хвилин. Якщо призначено декілька препаратів для інгаляцій, то спочатку проводиться процедура з бронхолітичними засобами, потім – з муколитиками і відхаркувальними засобами, а після очищення дихальних шляхів від слизу – з антибіотиками.

Не слід проводити інгаляції відразу після прийому їжі, фізичного навантаження, а також при лихоманці, загострення супутніх захворювань (наприклад, декомпенсація цукрового діабету, неконтрольована артеріальна гіпертензія та ін).

Протипоказання для використання фізіологічного розчину для інгаляцій не відзначені. В теорії можливо розвиток індивідуальної непереносимості, якщо в цьому розчині містяться які-небудь додаткові речовини або порушена технологія його виготовлення.