Ентеровірусна інфекція у дітей: симптоми і лікування

Симптоми зараження ентеровірусною інфекцією у дітей проявляються ураженням кишечника, очей, дихальних шляхів, і лікування в кожному випадку буде залежати від виду тканини, в яку проник вірус.

Зміст статті

  • 1 Група ентеровірусів
    • 1.1 Властивості ентеровірусу
    • 1.2 Шляхи зараження
  • 2 Види ентеровірусних захворювань
    • 2.1 Герпангіна
    • 2.2 Екзантема інфекційна
    • 2.3 Ентеровірусна діарея
    • 2.4 Ентеровірусна ГРВІ
    • 2.5 Епідемічна міалгія
    • 2.6 Геморагічний кон’юнктивіт
    • 2.7 Важкі поразки
  • 3 Діагностика
  • 4 Симптоми зараження энтеровирусного
  • 5 Лікування
  • 6 Профілактика

Група ентеровірусів

Ентеровіруси – це група безоболочечных, РНК-вмісних вірусів з сімейства пикорнавирусов. Назва цієї групи вірусів походить від грецького слова enteron, що означає «кишечник».

Групу хвороб, які провокуються ентеровірусами, називають кишковими. Таку назву ентеровірусна інфекція отримала тому, що ентеровіруси вражають переважно різні відділи травного тракту – це тонкий, товстий кишечник, шлунок, дванадцятипала кишка.

До групи кишкових» вірусів, що становлять небезпеку, входять ентеровіруси людини:

  • типу A – 16 серотипів:
    • віруси Коксакі А серотипів 2 — 8, 10, 12, 14, 16;
    • ентеровіруси 71, 89 – 91, 76;
  • типу B – відомо 52 серотипу, серед яких:
    • Коксакі — А9, з 1 на 6;
    • ЕСНО (від enteric cytopatogenic human orphans);
    • Ентеровіруси– 77-88, 73 – 75, 69, 95;
  • типу C – всього 10 серотипів Коксакі А – від 17 до 21, а також 1, 11, 13;
  • типу D – ентеровіруси трьох серотипів 68, 70, 94.

Діти заражаються частіше, але хвороба у них протікає зазвичай у більш легкій формі, ніж у дорослих. Ентеровірусні інфекції в 50 – 80% випадків безсимптомно, але в 1-3% дітей можуть виникнути важкі ураження мозку, печінки, серця.

Властивості ентеровірусу

Характерна властивість ентеровірусу – тропність до декількох видів тканин. Це означає, що ентеровірус здатний вибірково заражати клітини окремих органів.

Ентеровіруси стійкі до зміни кислотності середовища, переносять низькі температури, багаторазове заморожування.

Гине інфекція при нагріванні до 50 0С через 30 хвилин, при кип’ятінні – миттєво, не витримують висушування, дії ультрафіолету, руйнується в розчині йоду. У водопровідній воді зберігає активність до 18 днів, в стоячій воді – більше 5 місяців.

Проникаючи в клітину-мішень, вірус розмножується. Один цикл розмноження займає 5 – 10 годин. Після чого заражена клітина руйнується і з неї виходить до 100 тисяч віріонів, які з кров’ю поширюються по організму.

Проникаючи з кровотоком в різні органи, ентеровірус вражає:

  • епітелій кишечника;
  • слизову дихальних шляхів;
  • нервову тканину;
  • лімфатичну тканину;
  • м’язові волокна.

Інкубаційний період у ентеровірусної інфекції короткий. Максимально через 10 днів, але частіше вже через 2-4 дні від зараження з’являються перші симптоми хвороби.

Після інфікування перші 2 тижні вірус виділяється через слизові дихальних шляхів, згодом віруси виділяються з фекаліями.

Шляхи зараження

Заразитися можна тільки від людини. Ентеровірус – виключно антропонозна інфекція, яка передається наступними способами:

  • орально-фекальним;
  • повітряно-крапельним – за допомогою розмови, чхання;
  • контактним — через предмети, можливо, переносниками вірусу можуть бути мухи;
  • водним — під час купання, пиття води із забруднених фекаліями колодязів.

Пік захворюваності припадає на літо – початок осені. У цей період відзначаються навіть спалахи інфекції, які купують в закритих дитячих установах характер епідемій.

Потрапивши в організм, вірус розмножується перші 2-3 дні в лімфатичних вузлах шлунково-кишкового тракту. Звідки з калом виділяється з організму.

У фекаліях перехворів ентеровірусною інфекцією вірус може виявлятися протягом 3 місяців після зникнення симптомів. Після хвороби виробляється імунітет до серотипу, що викликав хворобу.

Види ентеровірусних захворювань

Прояви ентеровірусних хвороб різноманітні, зараження може протікати у вигляді:

  • ізольованих форм;
    • герпангіни;
    • екзантеми;
    • міалгії;
    • ГРВІ;
    • кон’юнктивіту;
    • ураження нервової тканини;
    • кишкового ураження;
    • ентеровірусної лихоманки;
  • комбінованих інфекцій;
    • герпангіни та міалгії;
    • менінгіту і герпангіни.

Ентеровірусна інфекція у дітей – це захворювання, викликане энтеровирусом, симптоми і спосіб лікування яких визначаються не тільки властивостями самого вірусу, але і типом тканини, яку він вражає.

При проникненні ентеровірусів через слизову дихальних шляхів у першу чергу розвиваються симптоми, схожі з вірусними ураженнями при ГРВІ. При ураженні мозкової тканини виникають ознаки енцефаліту, а при зараженні кишечника – гастроентериту.

Герпангіна

Викликає герпангину вірус Коксакі. Симптоми хвороби розвиваються гостро, температура різко злітає до 40 0С, тримається до 5 днів. Слизова горла червоніє, на ній з’являються окремі бульбашки, які лопаються, залишаючи виразки.

Біль виражена не сильно, іноді відсутня повністю. Регіонарні лімфовузли можуть бути збільшені. Хвороба триває до 7 днів, після чого дозволяється одужанням.

Екзантема інфекційна

Ентеровірусну екзантему викликають віруси ECHO і Коксакі. З першого дня хвороби температура піднімається до 38-39 0С, з’являється біль у м’язах, горлі, слабкість.

При ентеровірусної інфекції відзначається головний біль і висип (екзантема), що з’являється у дітей на 2 день хвороби. Висип з’являється на тулубі, обличчі, кінцівках.

При деяких видах інфекції уражаються пальці кистей і стоп, слизова порожнини рота, мови, внутрішнього боку щік.

Ентеровірусна діарея

Хвороба викликається ентеровірусів різних серотипів, проявляється проносом, часто поєднується з іншими видами ентеровірусних захворювань. Основний симптом ентеровірусної діареї – ураження кишечника (ентероколіт).

Хвороба частіше виникає у дітей до 2 років, характеризується сильним болем у животі, здуттям кишечника, рвотою. Провокують порушення роботи кишечника кілька серотипів вірусу Коксакі.

Ентеровірусна ГРВІ

Викликають ГРВІ кілька серотипів ентеровірусів. ГРВІ проявляється стертими симптомами інтоксикації, розбитістю, м’язовим болем, болем у горлі. Хвороба зазвичай протікає легко.

Інфекція може поєднуватися з нежиттю. У маленьких дітей при зараженні энтеровирусом можливі симптоми ларингіту, поява симптомів крупа.

Епідемічна міалгія

Віруси Коксакі і ECHO провокують епідемічну міалгію або хвороба Борнхольма, для якої характерні симптоми:

  • лихоманка 40 0С з ознобом, що триває до 3 днів;
  • м’язова біль в області пупка і нижньої частини грудей, посилюється при русі, на вдиху.

Напади м’язової болі можуть тривати до 30 хвилин, загострення можуть виникати через кожну годину. Інтенсивність болю буває порівнянна з нападами апендициту, кишкової непрохідності.

Геморагічний кон’юнктивіт

Ознакою ентеровірусної інфекції може бути запалення кон’юнктиви очей. Симптоми энтеровирусного кон’юнктивіту проявляються:

  • спочатку одностороннім ураженням очей;
  • світлобоязню;
  • сльозотечею;
  • відчуттям присутності піску в очах;
  • набряком повік;
  • почервонінням кровоносних судин слизової оболонки кон’юнктиви;
  • палінням;
  • крововилив у кон’юнктиву;
  • слизисто-гнійними виділеннями.

Причиною зараження служить ентеровірус серотипу 70. Вірус здатний провокувати спалаху епідемій.

Найчастіше хвороба благополучно дозволяється самостійно одужанням через тиждень без наслідків. Але в окремих випадках відмічаються такі ускладнення, як кератит, ураження нервів — лицьового, язикоглоткового.

Важкі поразки

До тяжких энтеровирусным уражень відносяться нейроінфекції — серозний менінгіт та енцефаліт, а також інфікування м’яза серця з розвитком энтеровирусного міокардиту.

Серозний менінгіт, при якому уражаються оболонки мозку, найбільшу небезпеку представляє для новонароджених і немовлят до 3 місяців. Ознаками менінгіту у дитини може бути вибухання тім’ячка, твердість м’язів потилиці.

При енцефаліті запалення поширюється на всі тканини мозку. У хворого з’являються порушення координації, розлади зору, функцій ковтання, дихання. Стан загрожує втратою свідомості, комою.

Діагностика

Виявити причину хвороби допомагають серологічні дослідження. Для виявлення вірусу беруть проби сироватки крові в перші 5 днів хвороби і повторно після 14 дня захворювання.

Якщо при повторних дослідженнях відзначається наростання концентрації специфічних антитіл більш ніж у 4 рази, то діагноз інфікування энтеровирусом підтверджується.

Для діагностики користуються також полімеразної ланцюгової реакцією, яка дозволяє виявити ДНК ентеровірусу у змивах з носа, зіву, кишечника дитини.

Симптоми зараження энтеровирусного

При всьому різноманітті клінічних симптомів зараження энтеровирусом можна відзначити основні, що виявляються при всіх формах інфікування:

  • інтоксикація – головний біль, блювота, обкладений язик, лихоманка з ознобом, збільшення шийних, пахвових лімфовузлів;
  • катаральні розлади, поєднуються з ознаками ураження травної системи – почервоніння та висипи на слизовій горла;
  • екзантема – шкірні висипи на верхній частині тулуба, обличчі.

Першими ознаками энтеровирусного зараження служать прояви інтоксикації. У хворого відзначається блювота, лихоманка до 40 0С, запаморочення.

Ентеровірусна інфекція зазвичай супроводжується діареєю. Розвивається при діареї зневоднення проявляється симптомами:

  • блідістю шкірних покривів;
  • зниженою температурою кінцівок;
  • зменшенням маси тіла, що особливо небезпечно для маленьких дітей.

При діареї частіше 10 разів на добу у дитини розвивається сильне зневоднення. Проявляється зневоднення:

  • підвищенням температури тіла;
  • холодністю шкірних покривів;
  • синюшністю шкіри, особливо в області виступаючих ділянок тіла – мочок вух, кінчика носа, пальців;
  • прискореним диханням;
  • задишкою;
  • багаторазовою блювотою;
  • прискореним серцебиттям;
  • ослабленням голосу;
  • дремотным станом, зниженням інтересу до навколишнього;
  • сухістю слизових оболонок;
  • сильною спрагою;
  • зменшенням добового об’єму сечі.

Ці симптоми вказують на важкий стан дитини. Якщо не надати йому в цей момент допомоги, то можуть розвинутися судоми, створюється небезпека коми. Температура тіла при цьому у дитини знижується, спрага може бути відсутнім, голос послаблюється настільки, що може бути відсутнім.

Лікування

Єдиної схеми лікування при зараженні энтеровирусом, яка б передбачала, як і чим лікувати ентеровірусну інфекцію у дітей, не існує. При ураженні кишечника в першу чергу відновлюють водно-сольовий баланс в організмі.

При значному зневодненні дитині вводять внутрішньовенно сольові розчини, глюкозу. Об’єм рідини в організмі відновлюють за допомогою препарату «Регідрон» або розчину Рінгера, який готують за рецептом в аптеці.

Годувати дитину, при відсутності блювоти, краще всього природним шляхом, і починати потрібно якомога раніше. При сильній блювоті живильні розчини вводять через зонд, при важких станах вводять крапельно через відень.

Обов’язковою умовою лікування дітей при зараженні энтеровирусом є дотримання постільного режиму. Особливо строго це правило повинно виконуватися при ураженні серця. У цьому випадку тривалість постільного режиму додатково збільшується на 3-4 тижні, рахуючи від дня нормалізації температури.

Противірусна терапія включає призначення:

  • інтерферонів – лейкоцитарного, Виферон, Роферона, Реаферон;
  • індукторів ендогенних інтерферонів – Циклоферона, Неовіру;
  • імуноглобулінів – сандоглобулина, пентаглобина.

При ураженні мозку призначають діуретики, щоб усунути набряк нервової тканини.

За показаннями дітям призначають симптоматичне лікування, використовуючи:

  • нестероїдні протизапальні засоби у якості жарознижуючих і болезаспокійливих;
  • ноотропні препарати для поліпшення обмінних процесів у мозку – Пірацетам, Пантогам;
  • вітаміни групи В;
  • гліцерофосфат кальцію від виснаження нервової системи, для поповнення кальцію в організмі.

При бактеріальних ускладненнях дітям призначають антибіотики. Вибір антибактеріального засобу залежить від виду бактерії, що викликала ускладнення.

Профілактика

Дитина, що перенесла ентеровірусну інфекцію, при якій були вражені серце, очі, мозок, печінка, повинен перебувати на диспансерному обліку строком до 3 років в залежності від тяжкості перенесеного захворювання.

Ентеровіруси відрізняються високою мінливістю. З-за різноманіття форм неможливо створити єдину вакцину від вірусу, що утруднює профілактику ентеровірусної інфекції.

Для зниження ризику інфекції використовують вакцини, у яких присутні вакцини до найбільш часто зустрічається энтеровирусным інфекцій – ЕСНО -6, Коксакі А 9, 1.

Профілактична вакцина розроблена для ентеровірусу серотипу 71, викликає енцефаліт. Дітям від 1 року до 14 років лікар може призначити одноразово поліомієлітну вакцину (ОПВ).

До профілактичних заходів, спрямованих на попередження зараження энтеровирусом, відноситься суворий санітарний контроль за станом водойм для купання та якістю питної води в літній час. Дитина може заразитися энтеровирусом, просто скупавшись у забрудненому водоймищі.