Двосторонній отит – доросле захворювання у дитини

Гостре запалення середнього вуха, звана отит, може мати одностороннє або двостороннє розвиток. Патологічний процес охоплює обидва вуха в 70% випадків хвороби. Мова піде про таке захворювання, як двосторонній отит, відмінності виникнення патології дитячого та дорослого слухового аналізатора, а також про принципи лікування та діагностики.

Як розвивається хвороба?

Двосторонній отит – доросле захворювання у дитини

Розвиток отиту відбувається внаслідок проникнення бактерій або вірусів в середнє вухо слухового аналізатора. Організм дитини більш схильний до виникнення хвороби, оскільки слизова оболонка середнього вуха більш рихла, ніж у дорослих, і має малу кількість кровоносних судин, що посилює рівень уразливості.

Порівняно з дорослими, діти мають більш низьку імунну реакцію організму, що також грає важливу роль в розвитку захворювання. Доросла людина може розповісти про свої відчуття і загальному стані, а маленькі діти, при появі больового синдрому, кричать і плачуть, не в змозі пояснити, що з ними відбувається.

Початкова стадія двостороннього отиту супроводжується відчуттям слабкості, почуттям закладеності вух. Потім відбувається підвищення температури тіла і з’являється сильний біль, що має стріляючий характер. Розповсюдження больового синдрому може охоплювати шию, зуби, область очей і глотки. Може з’являтися нудота, одноразова блювота, запаморочення.

Далі відбувається зниження слуху, а в разі розриву барабанної перетинки – закінчення гнійного вмісту, яке знаходилося в порожнині середнього вуха. На цій стадії біль вщухає. Розрив починає рубцюватися, слух відновлюється.

Важливо! Звернення до ЛОР-лікаря повинно бути негайним. Особливо це стосується дітей до дворічного віку.

Діагностичні заходи

Так як двосторонній отит частіше виникає на тлі респіраторних захворювань, тонзиліту, захворювань носа, оториноларинголога не складе труднощів поставити діагноз на основі огляду пацієнта.

Основною клінічною ознакою розвитку хвороби у дитини є біль при натисканні на козелок. Це опуклий хрящик, локализирующийся на вушній раковині, в передній її частині. На натискання малюк відповідає різким плачем (якщо дитина грудної), оскільки біль у вусі посилюється.

Двосторонній отит – доросле захворювання у дитини

Огляд слухового ходу (отоскопії) дозволяє визначити наступні прояви:

  • Випинання барабанної перетинки;
  • Можливе наявність розривів перетинки;
  • Виділення гнійного характеру;
  • Гіперемія (набряклість).

Далі проводиться ендоскопічне дослідження, що дозволяє більш детально оцінити стан перетинки, взяти матеріал для аналізу, якщо існують гнійні виділення.

Проведення аудіометрії дозволяє визначити наявність порушень з боку слухової чутливості. Дослідження проводить сурдолог за допомогою аудіометра.

При двосторонньому отиті використовують метод повітряної провідності, оцінює якість функціональності всього слухового тракту. Результат обстеження видається у вигляді аудіограми. По ній ЛОР-лікар визначає рівень порушень з боку слуху.

Тимпанометрія – метод діагностики, який використовується для уточнення наступних показників:

  • Рухливість барабанної перетинки;
  • Рівень провідності і цілісність слухових кісточок;
  • Тиск в середньому вусі;
  • Функціональність слухової труби;
  • Наявність рідини в порожнині середнього вуха.

Дані аналізуються паралельно з результатами аудіометрії.

Особливості лікування

Двосторонній отит – доросле захворювання у дитини

Лікування захворювання, особливо у дітей, повинно проводитися під контролем фахівця. Самолікування в цьому випадку не допускається, оскільки може не тільки відстрочити процес одужання, але і привести до порушень роботи слуху.

Визначення етіологічного фактора і його усунення є половиною позитивного результату. Якщо причиною виявилося респіраторне захворювання, необхідно застосування противірусних препаратів, здатних знищити збудника хвороби. Якщо тонзиліт став причиною виникнення отиту, слід паралельно лікувати обидві хвороби.

Терапія двостороннього отиту у дітей включає такі групи препаратів:

Вушні краплі.

Є засобами вибору в початковій стадії захворювання. Застосовуються «Софрадекс», «Отинум», «Отипак», «Отофа». Залежно від причини захворювання, краплі можуть мати антибактеріальний або протигрибковий компонент. Не можна використовувати при розривах барабанної перетинки.

Судинозвужувальні препарати для носа.

Застосовуються для того, щоб зменшити набряклість слухової труби. Це допоможе прибрати відчуття закладеності вух. Призначають препарати на основі ксилометазоліну.

Антигістамінні засоби.

Також використовуються для усунення набряклості носоглотки і євстахієвої труби («Фенистил», «L-цет», «Еріус», «Супрастин»).

Антибіотики.

Застосовуються у разі наявності гнійного відокремлюваного і дітям віком до двох років тільки після визначення чутливості збудника. Частіше використовуються групи пеніцилінів і макролідів – менш токсичних препаратів для малюків.

Двосторонній отит – доросле захворювання у дитини

У порівнянні з іншими антибіотиками не мають токсичного впливу на кістково-хрящову систему, систему кровотворення і функціональність нирок. Застосовують «Амоксил», «Амоксицилін», «Флемоксин», «Кларитроміцин», «Сумамед».

З сульфаніламідних препаратів.

Призначають «Ориприм», «Бісептол», «Сульфадиметоксин».

Крім специфічного лікування використовується і симптоматична терапія. При гіпертермії призначають жарознижуючі препарати, використання яких доцільно при піднятті температури вище 38°С. З цією метою застосовують «Парацетамол», «Бофен», «Німесил». Препарати використовуються у формі таблеток, сиропів, супозиторіїв.

Больовий синдром допоможуть купірувати протизапальні засоби та анальгетики. «Анальгін» дозволено використовувати після 12-річного віку, оскільки його застосування може викликати розвиток апластичної анемії. Призначають «Парацетамол» у вигляді сиропу, вушні краплі «Анауран» з лідокаїном і «Саридон», застосовуваний також після 12 років.

Фізіотерапія, як і зігрівальні компреси, дозволена тільки при нормальній температурі тіла та відсутності гнійного відокремлюваного.

У разі низької ефективності консервативної терапії проводять парацентез – хірургічне втручання, при якому проколюють барабанну перетинку. Це дозволяє вивести зайву рідину з середнього вуха і вгамувати сильну стріляючий біль. Зазвичай проводиться на 3-4 добу від початку появи клінічної картини.

Своєчасне звернення до ЛОР-лікаря і ранній початок терапії дозволить прискорити одужання дитини та запобігти розвитку ускладнень з боку вуха.