Антибіотик Цефтріаксон інструкція по застосуванню

Цефтріаксон – малотоксичний антибіотик з широким спектром дії, який використовується, згідно інструкції по застосуванню, тільки для внутрішньом’язового та внутрішньовенного введення. Засіб добре переноситься пацієнтами і широко використовується для лікування бактеріальних інфекцій.

Зміст статті

  • 1 Склад цефтріаксону
  • 2 Лікарські форми
  • 3 Спектр активності антибіотика
  • 4 Дія цефтріаксону
  • 5 Показання цефтріаксону
  • 6 Протипоказання цефтріаксону
    • 6.1 Протипоказання при вагітності
  • 7 Інструкція по застосуванню
    • 7.1 Як розводити цефтріаксон
    • 7.2 Дози для дорослих, підлітків
    • 7.3 Дитині до 12 років
  • 8 Побічні ефекти
    • 8.1 Зміни аналізів крові і сечі
    • 8.2 Місцеві ефекти
  • 9 Лікарські взаємодії
  • 10 Передозування
  • 11 Аналоги

Склад цефтріаксону

Антибактеріальний засіб цефтріаксон Ceftriaxonum відноситься до цефалоспориновому ряду, є препаратом 3 покоління. В аптечну мережу надходить, як цефтріаксон натрієва сіль.

Лікарські форми

Цефтріаксон має високу активність до грамнегативних бактерій. Випускається у вигляді порошку для внутрішньовенних і внутрішньом’язових уколів.

В аптеках продається за рецептом у вигляді герметично упакованих флаконів з білим або жовтуватим порошком. В якості розчинника для в/м ін’єкцій використовується 1% і 2% лідокаїн.

Цефтріаксон руйнується шлунковим соком, із-за чого призначають цей антибіотик тільки для внутрішньовенного (в/в) введення і внутрішньом’язових (в/м) уколов.

Спектр активності антибіотика

Цефтриаксон стійкий до ферментів бета-лактамаз більшості грамнегативних і грампозитивних бактерій. Антибактеріальний засіб активно стосовно:

  • грамнегативної мікрофлори – висока активність проти клебсієли, ешерихії, протея, сальмонели;
  • грампозитивної мікрофлори – стафілококів, стрептококів, синьогнійної, кишкової палички, клебсієли, нейссерии.

Поступається по ефективності стосовно грампозитивної мікрофлори цефалоспоринів 4 покоління (цефепиму, цепирому) і 1 покоління (цефазоліну, цефапирину).

Високу активність проявляє проти St. pneumoniae, помірно діє на S. aureus.

Не ефективні уколи цефтріаксону у відношенні:

  • метициллинрезистентного (MRSA)золотистого стафілокока, що викликає складні внутрішньолікарняні та позалікарняні інфекції;
  • деяких штамів стрептококів D;
  • ентерокока E.

Дія цефтріаксону

Бактерицидна дія цефтріаксону засновано на здатності блокувати побудова бактеріальної стінки на стадії розмноження бактерій. Лікувальний засіб добре засвоюється при в/в і в/м введенні, його біодоступність становить 100%.

Ліки проникає в міжклітинні середовища і тканини всіх систем органів – дихальної, сечостатевої, поверхневі і глибокі шкірні шари, травний тракт, кістково-м’язовий апарат.

Антибіотик проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр, що дозволяє використовувати його для лікування менінгіту.

Максимальна концентрація при в/м уколах досягається за 2-3 години, а при в/в уколі – через кілька хвилин. Цефтріаксон має постантибіотичний дією, виявляється через добу після уколу.

Цефтріаксон повільно виводиться з організму, що дозволяє призначати антибіотик раз на добу. У максимальних концентраціях антибіотик накопичується в тканинах легенів, серця, печінки, кісток, суглобів, жовчному міхурі.

Близько 50 — 60% ліки виводиться нирками протягом 2 діб. Решта виводиться з жовчю через кишечник у вигляді неактивного метаболіту.

Показання цефтріаксону

Цефтріаксон дозволяється використовувати, в точності дотримуючись інструкції по застосуванню, тільки в умовах стаціонару для лікування:

  • внутрішньолікарняних і позалікарняних інфекцій:
    • респіраторних органів – синусити, середні отити, пневмонії, ангін, бронхітів, абсцесу легенів;
    • сечостатевої системи – пієлонефриту, циститу, гонореї, сифілісу, м’якого шанкра, простатиту, орхіту;
    • травного тракту – перитоніту, холангіту, запалення кишечника, шигеллеза, сальмонельозу, емпіема жовчного міхура;
    • м’яких тканин – ендокардиту, фурункульозу;
    • кісток – остеомієліту, артриту;
    • сепсису;
    • менінгітів;
    • хвороби Лайма або кліщового бореліозу;
    • ендокардиту;
  • інфекційних хвороб при стані імунодефіциту, у тому числі для профілактики післяопераційного внутрішньолікарняного інфікування;
  • інфікованих ран, глибоких опіків.

Протипоказання цефтріаксону

Не призначаються уколи цефтріаксону, як вказується в інструкції по застосуванню, у разі:

  • непереносимості пеніцилінів, цефалоспоринів 1, 2 поколінь, карбапенеми;
  • ниркової, печінкової недостатності;
  • виразкового коліту, ентериту.

З обережністю призначається антибіотик недоношеним та дітям з недостатньою за віком масу тіла. Пацієнту повинні зробити пробу на переносимість та лідокаїну, і цефтріаксону.

Як вказано в інструкції по застосуванню, лідокаїн протипоказаний при порушеннях серцевого ритму, міастенії, гепатиті, цирозі печінки. У дітей укол цефтріаксону, розведений лідокаїном, може викликати судоми.

Не менш небезпечним для дітей може виявитися новокаїн — розчинник з знеболюючим ефектом, на який у малюків іноді виникає гостра алергічна реакція у вигляді анафілактичного шоку.

Протипоказання при вагітності

Антибіотик не небезпечний для плоду, з-за чого дозволений для лікування жінок у 2-ій половині вагітності.

З обережністю призначають уколи цефтріаксону в 1 триместрі вагітності. Не застосовується при лактації, так як легко проникає в грудне молоко.

Інструкція по застосуванню

Доза цефтріаксону призначається, згідно інструкції по застосуванню, з урахуванням віку хворого та супутніх захворювань. При нирковій або печінковій недостатності дозу зменшують.

Тривалість курсу залежить від тяжкості інфекційного захворювання. Препарат призначають у дозі, вказаній в інструкції по застосуванню, курсами.

Як розводити цефтріаксон

Щоб зробити внутрішньовенний або внутрішньом’язовий укол антибіотика, порошок з цефтріаксоном потрібно розвести розчинником в точній відповідності з інструкцією по застосуванню. В якості розчинників використовуються:

  • 1% р-н лідокаїну;
    • в/м – 1 м + 3, 6 мл р-ра лідокаїну;
  • вода для інфузій;
    • в/в – 1 р + 10 мл;
    • краплинно – 2 м і 40 мл;
    • в/м – 1 м і 3,5 мл;
  • для краплинного вливання р-р, не містить іони Ca, з 5 — 10% декстрозою, 5% левулезой, 0,9% NaCl;
    • на 2 г взяти 40 мл розчинника.

В інструкції по застосуванню підкреслюється, що порошок розводять безпосередньо перед ін’єкцією. Допускається призначення готового лікарського розчину, якщо він зберігався при кімнатній температурі не більше 6 годин, після чого його можна використовувати.

Новокаїн для розведення використовується рідко. У подібних випадках на 1 г антибіотика беруть 5 мл р-ра новокаїну.

Якщо для уколів використовується 2% лідокаїн:

  • взяти 1,8 мл р-ра лідокаїну;
  • додати 1,8 мл р-ра для ін’єкції;
  • змішати з 1 г ліки.

Тривалість внутрішньовенного введення розчину антибіотика повинна становити не менше 2 – 4 хвилин. Процедура краплинної інфузії — не менше 30 хвилин.

Дози для дорослих, підлітків

Доза для внутрішньом’язового уколу — 1 – 2 р. При важких інфекціях дозу збільшують до 4 г, розбиваючи прийом на 2 рази, між уколами 12 год.

При лікуванні гонореї вводять одноразово 0,25 г у/м.

Дитині до 12 років

Цефтриаксон вводять 1 р/добу. за 20 – 80 мг/кг Для недоношених дозування — не більше 50 мг/кг.

У новонароджених і немовлят до 14 діб. доза цефтріаксону не більше 20 – 50 мг/кг. Коли вага дитини більше 50 кг, йому призначають дорослу дозу.

При отиті добова доза для в/м ін’єкцій розраховується, виходячи з 50 мг/кг.

Шкірні інфекції лікують, згідно інструкції по застосуванню, підбираючи дозу відповідно до тяжкості перебігу хвороби:

  • легкі форми доза становить 50 – 75 мг/кг, вводять одноразово або розбивають на 2 ін’єкції з інтервалом у 12 год;
  • при складній формі – по 25 – 37, 5 мг/кг через 12 год.

Бактеріальний менінгіт лікують, використовуючи одноразову добову дозу з розрахунку 0,1 г/кг:

  • при зараженні Neisseria meningitides – курс становить інструкції по 4 дні;
  • Haemophilus influenza – 6 діб;
  • St. pneumonia – тиждень;
  • інфікуванні Enterobacteriaceae – 10 – 14 днів.

Антибактеріальну речовину використовується при проведенні операцій для профілактики інфекцій. Укол дозою 1 г роблять за 1 годину до операції.

Побічні ефекти

При призначенні антибіотика можливі негативні побічні впливу на органи:

  • травного тракту – з’являються діарея, блювання, метеоризм, перекручується або зникає почуття смаку, виникають;
    • диспепсія – розлад роботи шлунка;
    • дисбактеріоз;
    • стоматит;
    • діарея;
    • ентероколіт;
    • псевдохолилитиаз жовчного міхура;
    • грибкове ураження;
  • нервової системи – запаморочення, головний біль;
  • сечовиділення – зменшення добового об’єму сечі.

Іноді під час курсу лікування на УЗД виявляється затемнення в жовчному міхурі. По інструкції рекомендується припинити лікування.

Одним з побічних ефектів лікування може бути підвищення температури. Цефтріаксон частіше, ніж інші цефалоспорини, викликає алергію, що проявляється:

  • кропив’янкою зі свербежем, висипами;
  • лихоманкою;
  • екзантемою або розеолой;
  • анафилаксией.

Зміни аналізів крові і сечі

Лікування порушує формулу крові, в аналізі виявляються:

  • еозинофілія;
  • лейкопенія;
  • нейтропенія;
  • знижені тромбоцити;
  • базофилия;
  • гемолітична анемія.

В аналізі сечі виявляється у частини хворих тимчасове підвищення вмісту азоту та сечовини, можуть бути присутніми еритроцити.

Місцеві ефекти

Уколи викликають місцеву запальну реакцію:

  • при в/в введенні іноді спостерігаються запалення вени або флебіти;
  • при уколі в м’яз – біль в точці постановки ін’єкції.

Щоб зменшити хворобливість, уколи при в/м введенні кожен раз роблять в інше місце. Внутрішньовенно вводять ліки дуже повільно.

Лікування цефтриаксоном може супроводжуватися появою геморагій через порушення всмоктування вітаміну К у кишечнику. Явище полягає в появі кровотечі з носа, появу підшкірних петехій (дрібних крововиливів).

Геморагії виникають як побічне явище рідко, і більш характерні для літніх. Для профілактики капілярних крововиливів лікар може призначити вітамін К.

Вживання алкоголю при лікуванні цефтріаксоном здатне викликати дисульфирамоподобные реакції, які проявляються:

  • нудотою;
  • зниженням артеріального тиску;
  • болем у шлунку;
  • частим пульсом;
  • задишкою;
  • почервонінням шкіри обличчя;
  • головним болем.

Лікарські взаємодії

  • Всі цефалоспорини несумісні з антибактеріальним препаратом еритроміцином.
  • Цефтриаксон і аміноглікозиди при спільному застосуванні посилюють активність один одного, виявляючи синергізм.
  • Цефтріаксон не можна поєднувати з тромболітиками і антикоагулянтами з-за ризику кровотечі.
  • Не приймають одночасно з петльовими діуретиками – фуросемідом, торсемидом, бутанемидом.
  • Заборонено вживати алкоголь при лікуванні цефтріаксоном.
  • Не призначають з препаратами, що містять кальцій.
  • Пацієнтам на гемодіалізі необхідно відстежувати концентрацію антибіотика в плазмі під час курсу лікування.
  • Передозування

    Антидоту від передозування цефтріаксоном не існує. Лікування симптоматичне.

    Аналоги

    В якості діючої речовини цефтріаксон входить до складу Лендацина, Megiona, Офрамакса, Тороцефа, Бетаспорина, Терцефа, Цефаксона, Роцефина, Новосефа, Лонгасефа, Медаксона, Ифицефа.

    Антибіотик Цефтріаксон інструкція по застосуванню
    Допомагає при ангіні для полоскання горла прополісом?
    Допомагає при ангіні для полоскання горла прополісом?