Алергічний риніт у дітей, симптоми і лікування

Алергічний риніт у дітей, симптоми і лікуванняАлергічний риніт – запальне захворювання слизової оболонки порожнини носа, викликане впливом алергену. Він може виникнути тільки у людей з природженою генетично обумовленим зміною реакції на будь-який зовнішній подразник.

Алергічний риніт у дітей – поширене захворювання. Він зустрічається у 1 з 10 дітей дошкільного віку.

Причини і механізми розвитку

Як будь-алергічне захворювання, алергічний риніт розвивається при сенсибілізації організму, тобто на фоні генетично обумовлених порушень імунної відповіді. Алергени, що викликають це захворювання, в переважній більшості випадків мають білкову природу і потрапляють в організм з вдихуваним повітрям. Осідаючи на слизовій, частинки алергену викликають патологічну активацію імунних клітин. Відбувається захоплення і руйнування алергену, що супроводжується виділенням великої кількості біологічно активних речовин, наприклад, гістаміну. Ці речовини викликають розширення дрібних судин і капілярів слизової оболонки. При цьому слизова оболонка набрякає, червоніє. Порушується її нормальне функціонування, посилюється секреція слизу. Розвиваються симптоми запальної реакції.

Залежно від значущого алергену виділяють 2 форми алергічного риніту у дітей: сезонний і цілорічний. Сезонний алергічний риніт виникає, якщо алерген з’являється в певний час року. Найчастіші причини сезонного алергічного риніту:

  • пилок дерев (береза, вільха, дуб, клен);
  • пилок злаків (жито, тимофіївка);
  • пилок бур’янистих трав (полин, лобода);
  • деякі цвілеві гриби.

При сезонному алергічному риніті симптоми з’являються під час цвітіння відповідних рослин або протягом усього теплого часу року (у разі алергії на грибки).

Цілорічний алергічний риніт пов’язаний з дією алергенів, постійно присутніх у зовнішньому середовищі:

  • епідермальні алергени (шерсть тварин, частинки покриву комах, пір’я й пух птиці);
  • кліщі домашнього пилу;
  • цвілеві грибки.

До факторів, ухудшающим перебіг алергічного риніту, можна віднести:

  • забруднення повітря;
  • високу температуру і низьку вологість навколишнього середовища;
  • несприятливі побутові умови (вогкість, пил, переохолодження);
  • гіповітаміноз.

Клінічна картина

Алергічний риніт у дітей, симптоми і лікуванняАлергічний риніт частіше всього виникає у віці від 4 до 6 років. Сезонний алергічний риніт (поліноз) характеризується зміною загострень і ремісій. Після контакту з алергеном швидко виникають симптоми. Хворого турбує свербіння в носі, постійне чхання та закладеність носа. Характерні рясні слизові виділення з носа і сльозотеча. Дитина може скаржитися на свербіж в очах і вухах, першіння в горлі, сухий кашель. Іноді з’являється осиплість голосу, біль в області перенісся, гайморових пазух, носові кровотечі.

Характерний зовнішній вигляд хворого з сезонним алергічним ринітом: набряклі, почервонілі ніс і віки, виділення з носа, сльозяться очі. У зв’язку з утрудненням носового дихання дитина дихає ротом.

У період загострення у дітей можуть з’явитися темні кола під очима, одутлість особи.

Цілорічний алергічний риніт не має фазового течії. Протягом усього часу контакту з алергеном хворого турбує закладеність носа і чхання, симптоми посилюються переважно ночами. Часто виникають ускладнення – синусити, отити, носові кровотечі. При тривалому перебігу захворювання порушується прикус, з’являється хропіння, гугнявість голосу.

При довгому перебігу алергічного риніту при огляді можна побачити поперечну складку на спинці носа. Вона формується через постійне потирання кінчика носа долонею знизу вгору. Можуть з’явитися шкірні складки під очима. Часто у дітей можна побачити на мові світлі плями з чітко окресленими краями (так званий географічний язик).

Алергічний риніт виникає при тривалому контакті з алергеном, тому його прояви у дітей віком до 3 років зазвичай не виникають. Іноді єдиним проявом захворювання у маленької дитини є чухання носа і очей.

Діагностика

Проводять розпитування хворої дитини і його батьків, уточнюють спадкову схильність. При огляді звертають увагу на характерні зовнішні ознаки. Проводять риноскопию.

Для підтвердження алергічної природи риніту використовуються різні методи:

  • визначення кількості еозинофілів в периферичній крові і у виділеннях з носа;
  • визначення концентрації загального та специфічних імуноглобулінів е в крові;
  • уточнення алергену з допомогою специфічних проб.

Найбільш часто використовується нашкірна проба. Для її проведення на шкіру передпліччя наносять розчини різних алергенів і робляться поверхневі подряпини. По реакції шкіри роблять висновок про значимому аллергене. Нашкірна проба безпечна та інформативна у дітей старше 3 років. Дітям віком до 3 років частіше призначають внутрішньошкірну пробу з алергеном.

Якщо результати шкірних проб суперечать клінічним даним, то проводиться провокаційна проба. Вона проводиться в період ремісії, після скасування антиалергічних препаратів. В одну ніздрю вводять розчин передбачуваного алергену, а в іншу для порівняння – фізрозчин. При позитивній пробі слизова оболонка змінюється при огляді, з’являється свербіж у носі. Чхання, слизові виділення.

Лікування

Алергічний риніт у дітей, симптоми і лікуванняЛікування алергічного риніту у дітей включає 3 основних напрямки:

  • запобігання контакту з алергеном;
  • медикаментозне лікування загострень;
  • специфічна імунотерапія.

Запобігання контакту з алергеном передбачає зміну побуту: відмова від пухових подушок, кімнатних рослин, килимів і м’яких меблів, відкритих полиць для книг і так далі. Не слід тримати у квартирі домашніх тварин і птахів. Необхідно частіше робити вологе прибирання.

При сезонному алергічному риніті на вулиці рекомендується носити спеціально підібрану медичну маску, щільно прилягає до обличчя. В приміщенні не слід відкривати вікна. Необхідно використовувати кондиціонери та зволожувачі повітря.

Для медикаментозного зняття симптомів загострення алергічного риніту використовується кілька груп лікарських препаратів з різними механізмами дії

Судинозвужувальні препарати дозволяють швидко зняти закладеність носа і відновити носове дихання. Їх дія пов’язана зі звуженням судин в слизовій оболонці, в результаті чого зменшується її кровонаповнення та проходить набряк. Застосування судинозвужувальних препаратів не повинно бути тривалим. При їх використанні більш тижні розвивається так званий медикаментозний риніт, погано піддається лікуванню. Крім того, у маленьких дітей є ризик всмоктування таких ліків в кров, де вони викликають поширений судинозвужувальний ефект.

Н1-блокатори – препарати, що пригнічують патологічні ефекти гістаміну. Вони послаблюють свербіж у носі, чхання, зменшують кількість виділень з носа. Таблетовані форми краще брати до контакту з алергеном. Існують форми у вигляді спреїв, в комбінації з судинозвужувальними препаратами, що значно покращує їх ефективність.

Стабілізатори мембран опасистих клітин призначаються у вигляді спреїв. Вони пригнічують активність імунних клітин, що перешкоджають викиду біологічно активних речовин, що викликають запалення. Ефект від прийому ліків цієї групи настає поступово. Їх використовують в основному в поєднанні з гистаминоблокаторами.

Антихолінергічні препарати можуть використовуватися в комплексному лікуванні алергічного риніту. Вони припиняють рясні виділення з носа, не діючи на чхання, свербіж, закладеність.

Глюкокортикостероїди для місцевого застосування мають антиалергічний, протизапальний, протинабряковий ефект. Він розвивається не відразу, а через кілька днів прийому. Глюкокортикоїди призначаються при низькій ефективності інших засобів. Слід пам’ятати, що у дітей існує ризик проникнення цих препаратів у кров, де вони можуть надавати системні ефекти.

Специфічна імунотерапія більш ефективна при сезонному алергічному риніті. Вона проводиться тільки в тому разі, якщо достовірно відомий алерген. Курси гіпосенсибілізації проводяться в період ремісії, тобто стихання симптомів (восени, взимку). Метод полягає в частому дробовому введенні в організм малих доз алергену. В результаті відбувається своєрідне тренування імунної системи. Чутливість організму до алергену знижується.

Профілактика

Якщо у дитини один з батьків страждає на поліноз, то його шанси теж захворіти становлять 50%. Щоб не допустити розвитку захворювання, слід з дитинства захищати дитину від контакту з потенційними алергенами (пил, тварини, пилок, цвіль і так далі). Бажано виключати з харчування високоалергенні продукти (шоколад, яєчний білок, риба, цитрусові).

Необхідно, щоб дитина жила в спокійній обстановці. Дуже корисно зміцнювати імунну систему за допомогою загартовування, заняття фізкультурою і особливо плаванням.