Аденовірус – що це, симптоми і лікування

Антитіла до аденовірусів виявляються у 80% всіх здорових дорослих, а це значить, що аденовирусную інфекцію переносять ще в дитячому віці. Протікає зараження особливо важко у дітей у віці 1 року, викликаючи дихальну недостатність, зневоднення.

Зміст статті

  • 1 Характеристика аденовірусу
  • 2 Поширення
  • 3 Способи зараження
  • 4 Які хвороби викликає
  • 5 Основні симптоми аденовірусної інфекції
    • 5.1 Ураження респіраторної системи
    • 5.2 Фарингіт аденовірусний
    • 5.3 Аденовірусна пневмонія
    • 5.4 Фарингоконъюнктивальная лихоманка
    • 5.5 Інфікування кишечника
    • 5.6 Геморагічний цистит
    • 5.7 Ураження кон’юнктиви очей
  • 6 Лікування
  • 7 Профілактика

Характеристика аденовірусу

Аденовірус належить до ДНК-вмісних вірусів з родини Adenoviridae, інкубаційний період становить 4-14 днів. Інактивується за 30 хвилин при температурі +56 0С, руйнується при обробці хлором, ультрафіолетом.

Вірус не боїться низьких температур, а при + 4 0С зберігає активність до 2,5 місяців. При кімнатній температурі + 22 0С його життєздатність триває до 2 тижнів.

До родини Adenoviridae входять:

  • Mastadenovirus – віруси ссавців, небезпечні для людини, представлені 90 різновидами (серотипами);
  • Aviadenovirus – віруси птахів, безпечні для людей.

Антигенні властивості аденовірусу обумовлені присутністю в його складі 3 видів білків:

  • антигену (АГ) А – володіє здатністю впливати на імунітет, зв’язуючись з білками системи комплементу;
  • АГ-В – обумовлює токсичний ефект при респіраторному зараженні, блокуючи дію інтерферону;
  • АГ-С – викликає аглютинацію (склеювання) еритроцитів.

До особливим властивостям аденовірусу належить його здатність:

  • довгостроково перебувати в заражених клітинах-мішенях людини в сплячому (латентному) стані;
  • проявляти онкогенні властивості різного ступеня агресивності;
  • з’єднуватися з іншими вірусами, утворюючи комплекси, які посилюють ризик онкології в організмі людини.

Утворення специфічних антитіл (АТ) до АГ вірусу наголошується на 8-10 день, максимум АТ виробляється через 2-3 тижні після зараження.

Поширення

Переносником і природним резервуаром аденовірусу є людина. Це може бути хворий в активній фазі зараження або вірусоносій.

Типові шляхи зараження:

  • повітряно-крапельним шляхом при кашлі з мокротою;
  • при заковтуванні носоглоточного секрету – спосіб зараження слизової кишечника;
  • через руки – за допомогою слизового відокремлюваного кон’юнктиви очей.

Менш специфічний шлях зараження – у хворих з вираженою імунодепресією (рак, Снід) через сечу, фекалії. Можлива передача через воду при купанні у басейні при ковтанні або вдихання водяних крапельок.

Інфекція характеризується епідемічними спалахами, особливо частими в ранньому дитячому віці. Вірус активний весь рік. Посилення його агресивності у сезон застуд пояснюється сприятливим температурним діапазоном в осінній і весняний періоди.

До 6 місяців немовлята захищені від аденовірусної інфекції, так як в їх крові містяться материнські АТ до цього вірусу. У дітей від 5 місяців до 2 років 20% всіх ГРВІ припадають на частку аденовірусу. Після 3 років частка зараження аденовірусом менше 12%, і з віком частка цієї вірусної інфекції знижується.

Способи зараження

Аденовірус потрапляє в організм через респіраторні шляхи. З вдихом в епітелій верхніх дихальних шляхів потрапляють віруси. Тут вони адсорбуються на епітеліальних клітинах, проникають всередину, де відбувається їх реплікації (розмноження).

Епітеліальна клітина при виході готових віріонів гине. При масованому зараженні епітелію наноситься значної шкоди, а в кров потрапляють токсичні продукти розпаду гинуть клітин епітелію.

Які хвороби викликає

Клітини-мішені для аденовірусу – епітеліальні клітини слизових оболонок всіх без винятку порожнистих органів людини. Звідси таке неймовірне розмаїття захворювань, які провокуються аденовірусом, і клінічних симптомів хвороб, що супроводжують цю інфекцію.

Аденовірус, в залежності від розташування клітин-мішеней, викликає:

  • при ураженні слизових дихальних шляхів
    • ГРЗ аденовірусні;
      • нежить;
      • ларинготрахеобронхіт;
      • ринофаринготонзиллит;
      • тонзиліт;
      • трахеобронхіт;
    • вірусна пневмонія;
    • фарингоконъюнктивит;
  • при інфікуванні кон’юнктиви очей – кератокон’юнктивіт;
  • при ураженні слизової сечового міхура – геморагічний цистит;
  • при зараженні слизової кишечника — діарея аденовірусна.

Аденовірус здатний вражати нервову тканину, викликаючи менінгіт, менінгоенцефаліт. Він може проникати в лімфатичні вузли, викликаючи хронічне протягом і вірусоносійство. Доведено, що цей вірус здатний знаходитися в імунних клітинах (лейкоцитах).

Основні симптоми аденовірусної інфекції

При виході з зруйнованої клітини-мішені новостворених віріонів відбувається викид у кров токсинів, що викликає підвищення проникності кровоносних судин. Відбувається випадання фібрину, що проявляється на поверхні руйнується епітеліального шару у вигляді тонкої пленочки.

Віруси з током крові здатні проникають у печінку, нирки, кровотворні органи (селезінку), викликаючи їх збільшення.

Ураження респіраторної системи

При аденовірусної інфекції може вражатися слизова оболонка на всьому протязі дихальних шляхів. Фарингіт часто поєднується з ринітом, відзначаються різною мірою активності трахеїт, бронхіт. У дітей раннього віку відзначаються ознаки помилкового крупа, коклюшеподобные симптоми.

При ураженні органів дихання розвиваються симптоми:

  • підвищується температура – може спостерігати кілька хвиль підвищення і падіння температури, що викликається масованим виходом утворюються в клітинах-мішенях віріонів у кров;
  • з’являється нежить – спочатку слизовий, потім слизово-гнійний, може тривати до 4 тижнів;
  • виникає закладеність носа;
  • з’являється плівчатий шар на поверхні гланд, на піднебінні, кон’юнктиві очей, слизової оболонки глотки;
  • набрякає слизова респіраторного тракту;
  • збільшуються підщелепні, шийні лімфовузли.

Фарингіт аденовірусний

У хворого аденовірусними фарингітом зазначаються:

  • печіння, біль в горлі при ковтанні;
  • сиплий голос;
  • гавкаючий кашель;
  • набряклість слизової, на поверхні якої помітний плівчатий наліт;
  • поверхня слизової глотки, ніби покрита камінням, із-за численних гранул.

Аденовірусна пневмонія

Вірусне зараження створює умову для проникнення у слизову дихальних шляхів бактерій. В результаті розвивається вірусно-бактеріальна пневмонія, характеризується важким перебігом.

Симптомами вірусної пневмонії є:

  • виражена лихоманка;
  • вологий кашель з хрипами;
  • біль у м’язах;
  • важкий загальний стан хворого.

Фарингоконъюнктивальная лихоманка

  • Температура близько 38 0С, яка тримається від 3 днів до 2 тижнів;
  • ломота в суглобах;
  • різь в очах;
  • подразнення, біль у горлі, печіння;
  • закладеність носа.

Інфікування кишечника

Слизова кишечника уражається аденовірусом в основному у дітей молодшого віку. Хвороба супроводжується різким зневодненням, температурою вище 39 0С, часто поєднується з аденовірусної інфекцією дихальних шляхів.

Аденовірусний гастроентерит проявляється:

  • лихоманкою;
  • болем у животі;
  • діареєю;
  • збільшенням печінки, селезінки;
  • нудотою, блювотою.

У дорослих захворювання кишечника протікає легше. Триває хвороба близько 4 днів, лихоманка не перевищує 38 0С.

Геморагічний цистит

Запалення сечового міхура, викликане аденовірусом, відзначається рідко, в основному в молодому і дитячому віці. Хвороба починається раптово з різкого гострого болю при сечовипусканні, частими позивами, в тому числі помилковими.

У сечі з’являється домішка крові, яка може виявлятися ще 10 днів після стихання симптомів.

Ураження кон’юнктиви очей

Симптоми ураження кон’юнктиви очей – найбільш типова ознака аденовірусної інфекції. Почервоніла слизова, червоні прожилки запалених кровоносних судин, першіння, світлобоязнь, в поєднанні з проявами симптомів ГРВІ, вказують на зараження аденовірус.

Аденовірусний кон’юнктивіт спочатку вражає переважно одне око, а потім відбувається зараження і другого ока. Типові і зовнішні ознаки зараження — у хворого очні щілини звужені, повіки набрякають, з очей з’являється липке мізерне виділення.

Важко протікає кератокон’юнктивіт, при якому:

  • відразу уражаються обидва ока;
  • збільшуються предушні лімфовузли;
  • відзначається головний біль, відсутність апетиту.

Кератокон’юнктивіт може тривати кілька місяців і супроводжуватися зниженням зору, так як в процес втягуються рогівка ока.

Лікування

Лікування носить специфічний і симптоматичний характер. В залежності від області ураження слизової і характеру симптомів, при інфікуванні аденовірусом призначають лікування:

  • парацетамолом для зниження лихоманки;
  • Мукалтиномт, Стоптуссином при кашлі;
  • сольовими розчинами від нежитю;
  • судинозвужувальними краплями (оксиметазолін) при сильній ринорее.

Специфічного лікування, спрямованого на аденовірус, відносяться:

  • при ураженні кон’юнктиви очей:
    • закопування імуноглобуліну в кон’юнктивальний мішок;
    • промивання слабким розчином борної кислоти (2%);
    • закопування альбуциду, дезоксирибонуклеази;
    • використання мазі теброфен;
  • при ураженні дихальних шляхів з симптомами фаринготрахеита, риніту;
    • препарати дезоксирибонуклеази для покращення евакуації мокротиння з дихальних шляхів;
    • введення розчинів для дезінтоксикації – глюкоза + вітамін С+ гемодез;
    • введення зволоженого кисню через ніс;
  • при ларинготрахеобронхите з проявами стенозу гортані;
    • курс гормональної терапії преднізолоном у віковій дозуванні;
    • літичну суміш – аміназин + димедрол + новокаїн;
  • при пневмонії;
    • призначають препарати для лікування дихальних шляхів;
    • підключають антибіотики у віковій дозуванні – призначають антибіотики в залежності від виду приєдналася бактеріальної інфекції.

При аденовірусної інфекції рекомендується постільний режим, карантин. В домашніх умовах від аденовірусу хворого можна лікувати з використанням рослинних адаптогенів, таких, як настоянка лимонника, женьшеню, елеутерококу.

Профілактика

Для захисту від аденовірусної інфекції використовують вакцинацію живими ослабленими вакцинами. Препарати у живій формі не застосовуються через їх онкогенності.

Найсильніше від зараження страждають діти. Повністю убезпечити дитину від аденовірусу складно. В якості екстреної профілактики дітям вводять препарати імуноглобуліну людини. Але ця неспецифічний захист не гарантує повної безпеки.